Рішення

від 15.04.2014 по справі 917/425/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа №917/425/14

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул. Будька, 26а, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

до Відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької райдержадміністрації, вул. Гетьманська, 31, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Гетьман М.О., довіреність №1 від 18.12.2013 р.

від відповідача: Лідовий І.Г., начальник відділу, розпорядження № 7 кс від 03.01.2013 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України .

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором на газопостачання природного газу за регульованим тарифом № 27-Б/Т від 07.03.2013 р. у розмірі 14 356,20 грн, з яких: 1 870,23 грн - 3% річних; 4 381,54 грн - інфляційні втрати; 8 104,43 грн - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що несвоєчасні розрахунки за природний газ відбулися не з вини відповідача, а через відсутність фінансування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

07 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню "Гадячгаз" та Відділом освіти, молоді та спорту Гадяцької районної державної адміністрації укладений договір на газопостачання природного газу за регульованим тарифом № 27-Б/Т у відповідності з Типовим договором, затвердженим постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. N 1580 Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 11- 13).

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник (ПАТ Гадячгаз) постачає природний газ Споживачу (Відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької райдержадміністрації) в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунковим періодом є місяць.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що оплата послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами до 10-го числа місяця наступного за звітним із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

На виконання договору від №27-Б/Т від 07 березня 2013 року ПАТ "Гадячгаз" здійснило постачання природного газу відповідачу в наступних обсягах: у квітні 2013 року в кількості 99,231 тис. м 3 природного газу на суму 467 518,52 грн згідно акту прийому-передачі природного газу від 22.04.2013 р.; у червні 2013 року в кількості 1,761 тис. м 3 природного газу на суму 8 296,81 грн згідно акту прийому-передачі природного газу від 06.06.2013 р.; у жовтні 2013 року в кількості 86,816 тис. м 3 природного газу на суму 402 671,36 грн згідно акту прийому-передачі природного газу від 01.11.2013 р.; у листопаді 2013 року в кількості 69,925 тис. м 3 природного газу на суму 324 327,25 грн згідно акту прийому-передачі природного газу від 02.12.2013 р.; у грудні 2013 року в кількості 50,369 тис. м 3 природного газу на суму 233 624,20 грн згідно акту прийому-передачі природного газу від 26.12.2013 р. (а.с. 19 - 23).

Проте, незважаючи на визначені договором зобов'язання з оплати отриманих обсягів природного газу, Споживач починаючи з листопада 2013 року порушував строки проведення відповідних оплат за розрахункові періоди.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4.2 договору передбачено що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 8 104,43 грн пені за період 11.11.2013 р. - 26.12.2013 р.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (п. 3.1 та 3.2) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови).

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 381,54 грн інфляційних та 1 870,23 грн - 3% річних за період 11.11.2013 р. - 26.12.2013 р.

На заперечення відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних та 3% річних у зв'язку з відсутністю вини відповідача у затримці платежів, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи не доведено вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як роз'яснено в п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З урахуванням викладеного, господарський суд не встановив наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних, річних та пені.

При цьому, господарський суд враховує, що клопотання про зменшення розміру пені з наданням відповідних доказів відповідачем не заявлено.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької райдержадміністрації, вул. Гетьманська, 31, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, р/р 3547001004864 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 38319385) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул. Будька, 26а, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, р/р 26006301022287 в ТВ БВ № 10016/0171 філія Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, код 05524660, ІПН 055246616079- 8104,43 грн пені, 1870,23 грн - 3% річних, 4381,54 грн інфляційних, 1827,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.