Рішення

від 22.04.2014 по справі 910/4072/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4072/14 22.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект рішення»

про стягнення 139 497,83 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Стороженко Б.В. (представник за довіреністю №132/18/1 від 21.02.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект рішення» суми заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 139 497,83 грн., з яких 98 904,84 грн. сума основного боргу, 33 764,49 грн. пені та 6 828,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за усним договором не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь уповноваженого представника в судові за сідання не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/4072/1, розгляд призначено на 08.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 22.04.2014р.

В судове засідання 22.04.2014р. представник відповідача повторно не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 22.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до якого позивач поставляв, а відповідач отримував та сплачував вартість поставленого товару.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 98 904,84 грн., згідно видаткових накладних №МЛ-0000161 від 28.09.2011р. на суму 43 842,00 грн., №МЛ-0000170 від 03.10.2011р. на суму 38 874,84 грн. та №МЛ-0000176 від 03.10.2011р. на суму 16 188,00 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи його уповноважених довіреностями №51 від 26.09.2011р. та №64 від 03.10.2011р. (належним чином засвідчені копії довіреностей у справі) представників на вказаних видаткових накладних.

Для здійснення оплати вартості товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки фактури №МЛ-00274 від 26.09.2011р. на суму 43 842,00 грн., №МЛ-00277 від 28.09.2011р. на суму 16 188,00 грн. та №МЛ-00283 від 03.10.2011р. на суму 38 874,84 грн.

Відповідач оплату вартості поставленого товару в розмірі 98 904,84 грн. не здійснив.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N9/252-10);

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії вих. №20 від 20.02.2013р. та вих. №21 від 20.02.2013р. (докази направлення та отримання вказаних претензій в справі).

Вказані претензії залишились без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло з 28.02.2013р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 98 904,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 33 764,49 грн. та 3% річних в розмірі 6 828,50 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок пені, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає цивільному законодавству України, оскільки його здійснено за період з 04.10.2011р. по 20.01.2014р., тобто всупереч положенням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (претензії про сплату суми боргу були направлені 20.02.2013р.), не вірно визначено розмір облікової ставки НБУ для розрахунку пені за відповідний період прострочення оплати вартості товару, а також здійснено розрахунок одночасно по всім видатковим накладним, за якими здійснено поставку товару, а тому суд проводить власні розрахунки суми пені.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, розрахована наступним чином:

1 837,76 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000161 від 28.09.2011р. = 43 842,00 грн. (сума поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 102 (кількість днів прострочення платежу за період з 28.02.2013р. по 09.06.2013р.)

1 076,23 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000161 від 28.09.2011р. = 43 842,00 грн. (сума поставки) * 14% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 64 (кількість днів прострочення платежу за період з 10.06.2013р. по 12.08.2013р.)

249,84 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000161 від 28.09.2011р. = 43 842,00 грн. (сума поставки) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 16 (кількість днів прострочення платежу за період з 13.08.2013р. по 28.08.2013р. з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України);

1 629,55 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000170 від 03.10.2011р. = 38 874,84 грн. (сума поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 102 (кількість днів прострочення платежу за період з 28.02.2013р. по 09.06.2013р.)

954,30 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000170 від 03.10.2011р. = 38 874,84 грн. (сума поставки) * 14% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 64 (кількість днів прострочення платежу за період з 10.06.2013р. по 12.08.2013р.)

221,53 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000170 від 03.10.2011р. = 38 874,84 грн. (сума поставки) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 16 (кількість днів прострочення платежу за період з 13.08.2013р. по 28.08.2013р. з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України);

678,56 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000176 від 03.10.2011р. = 16 188,00 грн. (сума поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 102 (кількість днів прострочення платежу за період з 28.02.2013р. по 09.06.2013р.)

397,38 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000176 від 03.10.2011р. = 16 188,00 грн. (сума поставки) * 14% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 64 (кількість днів прострочення платежу за період з 10.06.2013р. по 12.08.2013р.)

92,25 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000176 від 03.10.2011р. = 16 188,00 грн. (сума поставки) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2013р.) * 16 (кількість днів прострочення платежу за період з 13.08.2013р. по 28.08.2013р. з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України);

З урахуванням наведених розрахунків сума пені за вказаними видатковими накладними складає 7 137,40 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок суми 3% річних, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає цивільному законодавству України, оскільки його здійснено за період з 04.10.2011р. по 20.01.2014р., тобто всупереч положенням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (претензії про сплату суми боргу були направлені 20.02.2013р.), а також здійснено суму 3% річних розраховано одночасно по всім видатковим накладним, за якими здійснено поставку товару, а тому суд проводить власні розрахунки 3% річних.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, розрахована наступним чином:

1 178,33 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000161 від 28.09.2011р. = 43 842,00 грн. (сума поставки) * 3% : 365 (кількість днів у 2013р.) * 327 (кількість днів прострочення платежу за період з 28.02.2013р. по 20.01.2014р.)

1 044,83 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000170 від 03.10.2011р. = 38 874,84 грн. (сума поставки) * 3% : 365 (кількість днів у 2013р.) * 327 (кількість днів прострочення платежу за період з 28.02.2013р. по 20.01.2014р.)

435,08 грн. за видатковою накладною №МЛ-0000176 від 03.10.2011р. = 16 188,00 грн. (сума поставки) * 3% : 365 (кількість днів у 2013р.) * 327 (кількість днів прострочення платежу за період з 28.02.2013р. по 20.01.2014р.).

З урахуванням наведених розрахунків сума 3% річних за вказаними видатковими накладними складає 2 658,24 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 7 137,40 грн. та сума 3% річних в розмірі 2 658,24 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/4072/14 підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 98 904,84 грн., сума пені в розмірі 7 137,40 грн. та сума 3% річних в розмірі 2 658,24 грн.

Судовий збір у розмірі 2 174,01 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект рішення» (ідентифікаційний код 35919252, адреса: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Татарська, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Малахіт» (ідентифікаційний код 24729540, адреса: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Новаторів, 9) суму основного боргу в розмірі 98 904,84 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот чотири гривні 84 коп.), суму пені в розмірі 7 137,40 грн. (сім тисяч сто тридцять сім гривень 40 коп.), суму 3% річних в розмірі 2 658,24 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень 24 коп.) та судовий збір в розмірі 2 174,01 грн. (дві тисячі сто сімдесят чотири гривні 01 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2014р.

Суддя Морозов С.М.