Ухвала

від 23.04.2014 по справі 918/233/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" квітня 2014 р. Справа № 918/233/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Войтюка В.Р. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" про розстрочку виконання рішення суду від 24 березня 2014 року по справі № 918/233/14 за позовом Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" про стягнення 54 278 грн. 79 коп.

За участю представників:

стягувача: Діжурко І.Д. дов. № 221 від 06.03.14 р.

боржника: Дорощука О.С. дов. № 77 від 19.03.14 р.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Державне підприємство "Березнівське лісове господарство" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення, з урахуванням змін, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" 49 540 грн. 50 коп. основного боргу, 1 803 грн. 26 коп. пені, 134 грн. 56 коп. 3 % річних, 438 грн. 87 коп. індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24 березня 2014 року у справі № 918/233/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутовик» на користь Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» 49 540 грн. 50 коп. основного боргу, 134 грн. 56 коп. річних, 438 грн. 87 коп. інфляційних, відмовлено у позові в частині стягнення 1 803 грн. 26 коп. пені.

У додатковому рішенні господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/233/14 вирішено питання судового збору.

10 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутовик" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою від 10 квітня 2014 року № 87 про розстрочку виконання рішення суду від 24 березня 2014 року по справі № 918/233/14 на чотири місяці.

Ухвалою суду від 11 квітня 2014 року призначено розгляд заяви про розстрочку виконання рішення у справі № 918/233/14 на 23 квітня 2014 року.

У судовому засіданні 23 квітня 2014 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" просив заяву про розстрочку виконання рішення задоволити та розстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24 березня 2014 року у справі № 918/233/14 на чотири місяці.

Стягувач у письмових поясненнях № 459 від 22 квітня 2014 року та його представник у судовому засіданні зазначив, що Державне підприємство «Березнівський лісгосп» не погоджується та вважає безпідставною заяву № 87 від 10 квітня 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24 квітня 2014 року на чотири місяці у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутовик" мало значний термін для погашення заборгованості, яка виникла перед ДП «Березнівський лісгосп» у вересні 2012 року, а також враховуючи нестабільну економічну ситуацію в країні та інфляцію грошових коштів ДП «Березнівський лісгосп» заперечує проти розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24 березня 2014 року.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення та додані до неї документи, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Як вказано у п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заява боржника мотивована відсутністю коштів. В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення він зазначає, що придбав у позивача за договором купівлі-продажу лісопродукцію, частину переробив її в бруси і відвантажив в залізничний транспорт згідно зовнішньоекономічному контракту в Азербайджан через станцію переходи Квашево\Донецька з\д\, а в подальшому - по російській залізній дорозі до ст. Баладжари -Азербайджан, проте на рахунок товариства до цього часу кошти за останній відвантажений товар контрагенту не надійшли.

Суд зазначає, що кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, відсутність коштів на рахунку та ненадходження на рахунок товариства коштів за відвантажений товар контрагенту, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Також суд в даному випадку враховує інтерес обох сторін та їх фінансовий стан.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для розстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" про розстрочку виконання рішення суду від 24 березня 2014 року по справі № 918/233/14.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" про розстрочку виконання рішення суду від 24 березня 2014 року по справі № 918/233/14.

Суддя Войтюк В.Р.