Постанова

від 18.04.2014 по справі 805/1794/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2014 р. Справа № 805/1794/14

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Скріпніка А.І.,

суддів: Козаченка А.В., Бабаш Г.П.,

при секретарі: Гусєвій Л.С.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності;

третьої особи: ОСОБА_2 - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, третіх осіб: публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2014 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

- індексний номер: 6863730 від 1б.ір.2013р., на нежитлове приміщення на 1-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 92,3 кв.м.;

- індексний номер: 6863917 від 16.10.2013р., на житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 315,4 кв.м.;

- індексний номер: 6863310 від 16.10.2013г. на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1410137700:00:003:0136;

- індексний номер: 6862835 від 16.10.2013р. на підвальне приміщення в житловому будинку АДРЕСА_3, загальною площею 51,6 кв.м.;

- індексний номер: 6862134 від 16.10.2013р. на нежитлове приміщення перукарні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 144,3 кв.м.

Судом встановлено наступне.

Перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( том 1, а.с. 9) придбали власне майно, зокрема:

- нежиле приміщення перукарні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з земельною ділянкою;

- підвальне приміщення в житловому будинку АДРЕСА_3;

- нежитлове приміщення на 1-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (Іпотекодержатель) та громадянином України ОСОБА_3 (Іпотекодавець), який є майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю «Промо-Маркет» (позичальником) укладені договори іпотеки:

- від 28.08.2012 року № 2718, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про передачу в іпотеку підвального приміщення в житловому будинку АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 14-17);

- від 28.08.2012 року № 2716, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про передачу в іпотеку нежитлового приміщення на 1-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 10-13);

- від 27.08.2012 року № 5899, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про передачу в іпотеку житлового будинку з надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 2, а.с. 18-21);

- від 28.08.2012 року № 2720, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про передачу в іпотеку нежилого приміщення перукарні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (том 1, а.с. 22-25).

Відповідно до умов цих договорів, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку об'єкт нерухомості, зокрема, нежиле приміщення перукарні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з земельною ділянкою, підвальне приміщення в житловому будинку АДРЕСА_3, нежитлове приміщення на 1-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1 статті 2 договорів іпотеки передбачено, що іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору №712/01-2012 від 27 серпня 2012 року укладеного між іпотекодержателем «Банк Камбіо» та позичальником - ТОВ «Промо-Маркет». Строк повернення кредиту зазначено 26 серпня 2013 року.

Також, у відповідності до пункту 7.1 статті 7 вказаних договорів іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в наступних випадках: у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 цього договору, та в інших випадках, передбачених Кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних в статті 3 цього договору, у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків встановлених цим договором.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням ТОВ "Промо-Маркет" умов кредитного договору від 27 серпня 2012 року № 712/01-2012, а саме пункту 3.3.5 в частині не надання фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові результати, роздруківку дебіторів і кредиторів, загальні надходження на усі рахунки, що належать позичальнику) за 2012 рік, ПАТ "Банк Камбіо" 10 червня 2013 року виставлена вимога, якою зобов'язано ТОВ "Промо-Маркет", ОСОБА_3, ОСОБА_6 достроково повернути кредит, сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом та провести повний розрахунок з ПАТ "Банк Камбіо" протягом 30 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги. В вимозі також міститься застереження, що в разі невиконання ТОВ "Промо-Маркет" вимог Банку, останній зверне стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з невиконанням позичальником - ТОВ «Промо-Маркет» умов кредитного договору №712/01-2012 від 27.08.2012 року, ТОВ «Банк Камбіо» звернувся до реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на нежиле приміщення перукарні, житлового будинку з надвірними побудовами, підвального приміщення в житловому будинку, нежитлового приміщення на 1-му поверсі житлового будинку за іпотечними договорами з метою реалізації вказаного майна та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

16 жовтня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О. прийняті рішення:

- № 6863310 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 1410137700:00:003:0136 за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (том 1, а.с. 109);

- № 6863917 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (том 1, а.с. 110);

- № 6863730 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (том 1, а.с. 111);

- № 6862134 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (том 1, а.с. 112);

- № 6862835 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (том 1, а.с. 113);

Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає, що вищезазначені рішення були винесені всупереч чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти чого заперечував представник третьої особи.

Інші сторони до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 36 вказаного Закону передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстав для висновку, що правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким відповідно до статті 36 зазначеного Закону, також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом.

Як зазначалося вище, пунктом 7.4.2 Договору містить застереження, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень п. 7.4 Договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем лише у випадках, якщо він доведе що повністю і належним чином виконав забезпечені іпотекою зобов'язання та/або інші обов'язки, передбачені Договором.

Судом встановлено, що на виконання ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 7.2 статті 7 Договору ПАТ «Банк Камбіо» було виставлено вимогу до ТОВ «Промо-Маркет», ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення порушень, в якій міститься попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти днів. ( том. 1, а.с. 131-133 ).

За своїм змістом вказана вимога відповідає положенням ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та статті 7 Договору і містить рішення про намір іпотекодержателя у разі не усунення порушень звернути стягнення на предмет іпотеки у передбаченій законодавством формі на свій розсуд. При цьому, зі змісту Закону або Договору не вбачається, що рішення іпотекодержателя повинно бути оформлено окремим документом і повинно містити посилання на обраний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, слід зазначити, що Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (надалі - Порядок № 703) також не передбачено надання для державної реєстрації прав такого документа, як рішення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також відповідно до п. 34 Порядку № 703, який регулює особливості реєстрації права власності, що набувається на підставі саме ст. 37 Закону України "Про іпотеку", для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

4) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

5) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, з вимоги ПАТ «Банк Камбіо» про усунення порушень від 10.06.2013 року № 213/50 вбачається, що у ній міститься попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, яку було отримано 11.06.2013 року як ОСОБА_6, так і директором ТОВ «Промо-Маркет» Прядун П.В ( том. 1 а.с. 131-133 ).

Крім того, суд зазначає, що дії ПАТ «Банк Камбіо» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки фактично були вчинені вже після спливу строку дії кредитного договору, але ТОВ «Промо-Маркет» належним чином виконані не були.

За наведених обставин, суд вважає, що отримавши від ПАТ «Банк Камбіо» необхідні документи, передбачені пунктами 26 та 34 Порядку № 703, державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв О.О. правомірно прийняв рішення від 16.10.2013 року за №№ 6863310, 6863917, 6863730, 6862134, 6862835 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Щодо доводів представника позивача стосовно того, що ОСОБА_6 не є ані іпотекодавцем ані позичальником відповідно до договорів іпотеки від 28.08.2012 року за № 2716, 2718, 2720, 5899, а отже, ПАТ «Банк Камбіо» не мав права надсилати ОСОБА_6 вимогу про усунення порушень, в якій міститься попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти днів, суд зазначає наступне.

Як стверджувалося представником позивача у своєї позовній заяві, вищезазначене нерухоме майно (яке є предметом договорів іпотеки від 28.08.2012 року за № 2716, 2718, 2720, 5899) ОСОБА_3 та ОСОБА_6 придбали, перебуваючи у шлюбі.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У відповідності до приписів ст. 65 Сімейного Кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

На виконання ухвали суду, представником третьої особи (Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку) було надано копії реєстраційно-облікових справ щодо прийнятих відповідачем рішень від 16.10.2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з яких вбачається, що ОСОБА_6 надавала згоду на передачу своїм чоловіком - ОСОБА_3 у заставу (іпотеку) ПАТ «Банк Камбіо» у забезпечення будь-яких зобов'язань ТОВ «Промо-Маркет» та укладення відповідних договорів іпотеки відносно вищезазначеного нерухомого майна, вказану заяву було завірено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 ( том 1, а.с. 134-135).

Крім того, під час судового засідання, представником третьої особи (публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо») було надано довіреність б/н від 06.06.2013 року, виданого приватним нотаріусом Штату Каліфорнія міста Лос Анжелеса ОСОБА_11, якою, зокрема, ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_6 вчиняти правочини, передбачені законом та довіреністю та представляти його інтереси на умовах попередньо відомими по питанню продажу будь-якого мені належного нерухомого майна.

Також у вказаній довіреності ОСОБА_6 надається право представляти інтереси позивача в будь-яких установах, в тому числі і у банківських установах ( том 2, а.с. 152).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваних рішень, відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, третіх осіб: публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 18 квітня 2014 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Скріпнік А.І.

Судді Козаченко А.В. Бабаш Г.П.