Постанова

від 07.10.2010 по справі 2а-13316/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2010 року 10:42 № 2а-13316/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА БІОКОН» доКиївської регіональної митниці проскасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 02.09.2010р. №159, за участю:

позивача -Черниш М.О.

відповідача -Милацька Н.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА БІОКОН»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 02.09.2010р. №159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 02.09.2010р. №159, яким в порушення вимог класифікатора товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001р. №2371-ІІІ позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 8 775,45грн., з якого за основним платежем 8 357,57грн. та за штрафними санкціями 417,88грн., яке є незаконним, неправомірним з підстав невідповідності чинному законодавству в Україні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що податкове повідомлення форми «Р»від 02.09.2010р. №159 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту «в»п. 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, статті 69 Митного кодексу України та наказу Київської регіональної митниці від 30.07.2010р. №951, ОСОБА_3, головним інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи Київської регіональної митниці проведена камеральна перевірка дотримання ТОВ «АПТЕКА БІОКОН»(код ЄРПОУ 30263519) вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»за період з 01.01.2009р. по 06.05.2010р. за кодом 3004 90 11 00, Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товарів. У тому числі, підприємство ввозило в період з 01.01.2009р. по 06.05.2010р. лікарські засоби, товари медичного призначення, зокрема товари «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»за наступними вантажними митними деклараціями:

№п/пМитна деклараціяДата оформлення 1 100000011/9/305054 03.02.2009 2 100000011/9/306829 04.03.2009 3 100000011/9/314640 28.07.2009 4 100000011/9/317051 08.09.2009 5 100000011/9/318663 01.10.2009 6 100000011/9/344320 20.10.2009 7 100000011/9/344433 21.12.2009

Так, в ході перевірки встановлено, що за зазначеним вище ВМД позивач задекларував за кодом 3004 90 11 00 УКТ ЗЕД товари «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200».

На підставі проведеної перевірки відповідачем складено Акт №к/23/10/100000000/30263519 від 03.08.2010р. (далі по тексту -акт перевірки), яким встановлено, що через неправильне декларування коду УКТ ЗЕД, що призвело до порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України»в частині декларування коду товарів, а також порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР в частині безпідставного застосування пільги по сплаті податку і заниження суми податку, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання позивачем по сплаті мита в розмірі 8 357,57грн.

Не погоджуючись з актом перевірки №к/23/10/100000000/30263519 від 03.08.2010р позивач 13.08.2010р. за №164/08 подав до Київської регіональної митниці скаргу. 20.08.2010р. відповідачем розглянуто подану скаргу від 13.08.2010р. №164/08 та прийнято рішення, яким скаргу залишено без задоволення.

Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді звернувся до Державної митної служби України з повторною скаргою від 01.09.2010р. №178/09.

Станом на день розгляду адміністративної справи Державна митна служба України не відповіла на повторну скаргу ТОВ «АПТЕКА БІОКОН».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що при визначенні коду УКТ ЗЕД 3004 90 11 00 керувався постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»від 17.12.2003р. №1949, якою визначено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів та наказом Державної митної служби України від 22.06.2006р. №514 «Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митого оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України»затверджено, що пільговий режим оподаткування при митному оформленні лікарських засобів, які ввозяться на митну територію України, застосовуються при наявності лікарського засобу в міжвідомчій базі даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів (реєстр надсилається до митних органів Держмитслужбою) або оригінал реєстраційного посвідчення, або його копія, або підтвердження державної реєстрації лікарських засобів, видане Міністерством охорони здоров'я України. Підтвердження виробника лікарських засобів згідно з реєстраційним посвідченням (згідно з товаросупровідними документами, маркуванням).

Товар «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»при митному оформлені за вказаними вище ВМД звільнялись від сплати податку на додану вартість як такі, що наявні у Реєстрі зареєстрованих лікарських засобів за №UA/0156/01/01, №UA/0156/01/02, №Р.12.01/05616, Р.12.02/05616.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем невірно декларований товар «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»за кодом УКТ ЗЕД 3004 90 11 00 (ставка мита 0%) та недекларування за кодом 2106 90 92 00 (ставка мита 8%), що призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України»та до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита у розмірі 8 357,57грн.

ТОВ «АПТЕКА БІОКОН»також порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховуються відповідно до вимог пункту 4.3. Закону та пункту 2.1. «б»Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.09.2006р. №821, що спричинило податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 1 671,51грн.

Отже, камеральною перевіркою, яка проведена контролюючим органом установлено методологічну помилку -невірне декларування коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митні органи є контролюючими стосовно податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України, та мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти їх нарахування та сплати.

Згідно з статтею 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено поняття процедури декларування, згідно із якою декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспорті засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з статтею 88 Митного кодексу України обов'язки декларанта, згідно яких декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежного від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667 «Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України»рішення про визначення коду приймається відділом номенклатури та класифікації на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТ ЗЕД. Код товару, зазначений у будь-яких документах, наданих разом з запитом, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний (довідковий) характер.

Рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою формою.

У відповідності з Порядком №667 рішення про визначення коду товару -документ встановленої форми, який оформлюється посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) на запит підрозділу митного оформлення у разі вирішення питань з класифікації товарів.

Іншого порядку прийняття рішень про визначення коду товару або будь-яких виключень чинне законодавство України не передбачає.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України»та з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2004р. №68.

Згідно з Додатковою приміткою 1 до групи 30 Пояснень до УКТ ЗЕД, п. 3 Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30, зазначено, що якщо препарати виготовлені на основі вітамінів, мінеральних речовин, компонентів амінокислот або жирних кислот, які класифікуються у межах товарної позиції 3004, норма однієї із цих речовин у рекомендованій середньодобовій нормі вживання, яка зазначена в інструкції для користувачів, повинна бути значно більшою, ніж рекомендована середньодобова норма вживання з метою збереження загального стану здоров'я та доброго самопочуття. Такі препарати призначені для лікування специфічних недуг та хвороб.

Якщо в складі одиниці форми комбінованого препарату доза хоча б одного із компонентів (вітамінів чи мінералів) перевищує середньодобову норму вживання щонайменш у три рази, то класифікація такого препарату також здійснюється у товарній позиції 3004.

У разі невиконання сукупності наведених вимог до групи 30 вітамінні та вітамінно-мінеральні препарати повинні класифікуватись у товарній позиції 2106 або у товарній групі 22.

«Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»відносяться до препаратів, що застосовуються при захворюваннях щитовидної залози та містять в одній таблетці діючої речовини -йоду в кількості 100 мкг та 200 мкг відповідно.

Відповідно до Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30 УКТ ЗЕД зазначено, що у законодавстві Європейських Співробітництв (Європейського Союзу) або в національному законодавстві країн-членів ЄС опис продукту як лікарського засобу (крім того, що конкретно стосується класифікації в Комбінованій номенклатурі), не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію в цій групі.

Згідно інформації про склад вищезазначених товарів вміст йоду у препаратах «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»не перевищує середньодобову норму вживання більше ніж у три рази.

Враховуючи вищезазначене, препарати «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»не можна вважати лікарськими засобами товарної позиції 3004 УКТ ЗЕД і їх класифікація здійснюється у товарній підкатегорії 2106 90 92 00.

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення ВМД при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВМД декларантом зазначається код товару за УКТ ЗЕД, а у графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Зокрема, у графі 47 ВМД ввізного мита зазначається основа нарахування, розмір ставки мита, нарахована сума та спосіб платежу. При нарахуванні податку на додану вартість згідно статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в якості основи нарахування зазначається митна вартість товару збільшена на суму ввізного мита.

Розмір ставки мита визначається Законом України «Про митний тариф України»для кожного товару, в залежності від коду такого товару згідно УКТ ЗЕД.

Таким чином, невірне заповнення ТОВ «АПТЕКА БІОКОН»графи 33 ВМД призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додану вартість.

Щодо донарахування Київською регіональною митницею податкових зобов'язань за минулий період, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючими органами, зокрема є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідачем податкове повідомлення встановлено на підставі п. 1.9. статті 1, п.п 2.1.1. п. 2.1. статті 2, п. 6.1. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно до п.п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно до п. 5 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»ввізне мито віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Методологія заповнення вантажної митної декларації визначена Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, згідно якої у графі 31 вантажної митної декларації «Вантажні місця та опис товару»під номером 1 зазначається точний опис товарів, що декларуються: повне найменування; технічні та основні (головні) комерційні характеристики, що визначають основні якісні та кількісні параметри товарів. Відомості про товари, заявлені в зазначеному підрозділі графи, мають містити достатній перелік інформації для їх ідентифікації при митному оформленні та однозначного віднесення до визначеної підкатегорії УКТ ЗЕД згідно з Основними правилами інтерпретації.

Відповідно до п. 1.11 статті 1 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок це - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Поняття вантажної митної декларації визначено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574, згідно якого, вантажна митна декларація -це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари і транспорті засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Згідно п.п. 7.3.6. п. 7.3. статті 7 «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Як зазначає відповідач, ним встановлено податкове зобов'язання позивачу на підставі перевірки внутрішньої документації, а не перевірки самого підприємства, що випливає, зокрема з самого визначення поняття «камеральна перевірка»- перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Крім того, згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1. статті 15 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Київською регіональною митницею правомірно застосовано податкове повідомлення форми «Р» від 02.09.2010р. №159 з урахуванням вимог чинного законодавства України, а позовні вимоги ТОВ «АПТЕКА БІОКОН»такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА БІОКОН»відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2010р.

Суддя В.В. Амельохін