Рішення

від 22.04.2014 по справі 906/358/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" квітня 2014 р. Справа № 906/358/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1009 від 04.04.2014;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Черкаси)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир"(с.Климентіївка, Баранівський район, Житомирська область)

про стягнення 20883,45 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 20883,45грн., з яких: 15300,00грн. основного боргу, 1810,85грн. пені та 3772,60грн. 50% річних.

11.04.2014 на адресу суду від позивача надійшли розрахунок заборгованості, платіжне доручення №48 від 31.01.2014 та довідка про стан заборгованості відповідача (а.с. 40-42).

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 46-51). Згідно письмового пояснення (а.с. 51), зважаючи на те, що у позовній заяві помилково було зазначено відповідачем директора ПСП "Мир", позивач просить вважати відповідачем саме ПСП "Мир", щодо якого у прохальній частині позовної заяви поставлені вимоги про стягнення коштів. Заявив усне клопотання про стягнення з відповідача додаткових витрат, а саме витрат на прибуття до суду. При цьому вказав, що у вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки останнього суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаціійно-ресурсний центр" (а.с. 52-57), згідно якого юридична адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві.

Враховуючи наведене, а також те, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач вдруге, без зазначення поважності причин, не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалах суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013 між ПСП "Мир" (замовник, відповідач) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавець, позивач) укладено Договір №8/10 від 01.10.2013 (далі - Договір (а.с.11-12) згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати агротехнічні роботи в обсягах, строках та за ціною обумовлених в Акті прийомки-здачі виконаних робіт та даним Договором.

Позивач стверджує, що за умовами Договору відповідач, як замовник, зобов'язаний оплатити виконані агротехнічні роботи протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту про виконані роботи, при цьому, датою виконаних робіт вважається дата, вказана у відповідному акті.

Зазначає, що в період часу з 01.10.2013 по 08.10.2013 виконав агротехнічні роботи в порядку та на умовах, передбачених Договором. В свою чергу, як вказує позивач, відповідач підтвердив належне виконання робіт, підписавши Акт приймання передачі.

Вказує, що за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши передоплату у розмірі 300,00грн. внаслідок чого, станом на час звернення до суду розмір заборгованості склав 15300,00грн.

Зауважує, що направлена відповідачу претензія (а.с. 14-17) була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, на підставі розділу 4 Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1810,85грн. пені та, на підставі ст. 625 ЦК України - 3772,60грн. 50% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів проведення розрахунків не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на договорі №8/10 від 01.10.2013 (а.с. 1112), який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Факт виконання підрядником робіт та прийняття їх відповідачем на суму 15300,00грн., підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних агротехнічних робіт від 08.10.2013 (а.с. 13).

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що замовник зобов'язується перед початком робіт виплатити виконавцеві аванс у розмірі -% від загального обсягу робіт.

Р е ш т у суми замовник оплачує виконавцеві згідно акту прийому-здачі виконаних робіт, який підписується по закінченню робіт (п. 7.2. Договору).

При цьому, згідно п.7.3 Договору, оплата виконується не пізніше __ (

---

) банківських днів з дня прийняття роботи. Тобто, у примірнику Договору позивача пунктом 7.3 не визначено будь-якого терміну проведення оплати.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи представниками позивача наголошувалося (а.с. 37), що строк проведення розрахунків за виконані роботи визначено лише у примірнику відповідача, який становить 5 днів з дня підписання акту виконаних робіт. Також пояснено, що при підготовці примірників Договору було допущено помилки, врезультаті чого відбулась невірна нумерація пунктів останнього.

Враховуючи наведене, а також ненадання відповідачем на вимогу суду власного примірника Договору №8/10 від 01.10.2013 та інших доказів, суд дійшов висновку, що сторонами у Договорі не обумовлено конкретних строків проведення розрахунків за виконані роботи, тому, в даному випадку слід керуватися приписами ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата за виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За вказаного, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки за виконані позивачем роботи з дня підписання акту приймання-передачі робіт - 08.10.2013.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що на день розгляду справи відповідач заборгованість за зазначені в акті прийомки-здачі від 08.10.2013 виконані позивачем роботи у повному обсязі не погасив, сплативши 1300,00грн. згідно платіжного доручення №48 від 31.01.2014, врезультаті чого його заборгованість становить 14000,00грн. Вказане також вбачається з розрахунку та довідки позивача (а.с. 40, 47).

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позов, в частині стягнення з відповідача 14000,00грн. основної заборгованості є обґрунтованим. В частині стягнення 1300,00грн. основного боргу слід відмовити, оскільки заборгованість у цій частині була погашена відповідачем 31.01.2014, тобто до звернення позивача до суду.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що в разі невиконання п. 3.2. даного Договору нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен прострочений день.

Також, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що у випадку, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця - виконавець матиме право додатково стягнути з замовника 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 ЦК України).

Аналізуючи наведені положення Договору, суд враховує пояснення представників позивача стосовно допущених помилок в нумерації, що явно вбачається з наданого примірника Договору, у якому після розділу 2 та перед розділом 4 розміщено розділ 7. Тобто, розділ 7 слід вважати розділом 3, а його пункти відповідно: 3.1, 3.2, 3.3.

Так, за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем, на підставі розділу 4 Договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 180 днів у розмірі 1810,85грн. та 3772,60грн. 50% річних. (а.с. 4). При цьому, враховуючи, що у позовній заяві не вказано періоду нарахування пені та 50% річних, позивач, згідно розрахунку (а.с. 40) вказав, що період їх нарахування становить з 14.10.2013 по 22.04.2014.

Однак, судом було встановлено, що у зазначеному розрахунку позивач збільшив період нарахування пені та 50% річних із 180 днів, про які зазначено у позовній заяві, до 191 дня. При цьому, заяви про збільшення позовних вимог позивачем не подано. Крім того, суд встановив, що виходячи з визначеного позивачем початку періоду проведених нарахувань пені та річних, вказане у позовній заяві їх нарахування за 180 днів є безпідставним, оскільки період з 14.10.2013 по дату направлення позову до суду складає 150 днів.

За вказаного, оскільки заява про збільшення позовних вимог позивачем не подавалася, суд дійшов висновку, що нарахування пені та річних є правомірним за період з 14.10.2013 по 12.03.2014 (дата направлення позовних матеріалів).

Здійснивши перерахунок пені за вищенаведений період, з урахуванням проведеної 31.01.2014 проплати у розмірі 1300,00грн., суд вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 798,88грн. У стягненні 1011,97грн. пені слід відмовити. За вищевказаний період 50% річних, за розрахунком суду складає 3072,48грн. У стягненні 700,12грн. 50% річних слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

При цьому, згідно 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню частково на суму 17871,36грн., з яких: 14000,00грн. основного боргу, 798,88грн. пені, 3072,48грн. 50% річних.

У стягненні 1300,00грн. основного боргу, 1011,97грн. пені та 700,12грн. 50% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача додаткових судових витрат, про які в усній формі заявляли представники позивача, а саме витрат на прибуття до суду, слід зазначити наступне.

У відповідності до приписів ч.1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 1,2 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Вищий господарський суд України вказав, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Натомість, явка позивача та його представника в судове засідання обов'язковою не визнавалася. До того ж, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з переїздом його представників до суду автомобільним транспортом, а на підтвердження розміру вказаних витрат надано довідку Уманської АС про вартість квитка, довідку Уманської АС про відстань, копії посвідчення водія, копії технічного паспорта на авто, товарні чеки на придбання палива (а.с. 31-35, 49-50). Тобто надано документи, які не являються беззаперечними доказами фактичних необхідних витрат позивача.

За вказаного, суд дійшов висновку, що заявлене позивачем в усному порядку клопотання про відшкодування додаткових судових витрат, а саме витрат на прибуття до суду його представників, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (12731, Житомирська обл., Баранівський р-н., с. Климентіївка, ід. код 13564247)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- 14000,00грн. основного боргу;

- 798,88грн. пені;

- 3072,48грн. 50% річних;

- 1563,49грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.04.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).