Рішення

від 22.04.2014 по справі 906/388/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" квітня 2014 р. Справа № 906/388/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулішов В.М. (довіреність №130-01ю/148 від 07.03.12.)

від відповідача: Липко А.М. (директор)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (м.Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря Полісся" (смт. Червоноармійськ, Червоноармійський район, Житомирська область)

про стягнення 32208,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 32208,00грн., з яких: 26840,00грн. боргу за поставлений товар по договору поставки №53-ЗЗР від 25.04.13, 5368,00грн. штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення штрафу, що становить 5368,00 грн. та судового збору.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив про погашення боргу в розмірі 26840,00грн., просить відмовити в частині вимоги про стягнення штрафу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Агрохімцентр" (продавець/позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря Полісся" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №53-ЗЗР.

За умовами п.1.1 договору, продавець зобов'язався на платній основі передати у власність покупця засоби захисту рослин, мінеральні добрива та насіння (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити на користь продавця його вартість у відповідності до умов договору. Товар за договором може передаватися у власність покупця як однією так і декількома партіями, кожна з яких оформляється окремою специфікацією до договору і є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору, за специфікацією від 25.04.13, позивач поставив відповідачу товар на суму 71050,00грн., що підтверджується видатковою накладною №Аг-0000897 від 14.06.13 та довіреністю на отримання товару №45 від 12.06.13 (а.с.7-9).

За п.3.3 договору, покупець зобов'язався сплатити вартість отриманого від нього товару в терміни, які визначені у специфікаціях до договору.

За умовами Специфікації від 25.04.13, відповідач мав оплатити отриманий товар у строк до 01.09.13 (а.с.7).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково в розмірі 44210,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.06.13 та від 30.12.13 ( а.с. 10 - 11), тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становила 26840,00 грн.

04.12.13 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу за № 130-01ю/514 від 03.12.13 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 12).

Після подачі позову до суду (31.03.14) відповідач погасив суму боргу у повному обсязі, в розмірі 26840,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.04.14 та від 07.04.14 (а.с.17-18).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 80 ч.1 п.1-1 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив борг після подачі позову до суду, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 26840,00грн. боргу, на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5368,00грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що становить 20% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання в розмірі 26840,00грн.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п.6.2 договору, продавець має право, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті, у встановлені договором строки, нарахувати покупцю штраф в розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ст.80 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За нормами ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги те, що укладаючи договір позивач розраховував на вчасне отримання коштів за відпущений товар, а відповідач не зазначив про виняткові обставини, які перешкоджали вчасно розрахуватись, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення боржником зобов'язання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 5368,00грн. штрафу. В частині стягнення 26840,00грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмет спору, на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 26840,00грн. боргу.

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря Полісся" (12000,Житомирська область, смт. Червоноармійськ, вул.Манзенка,30; код 05267558) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Лобачевського,23/4, літ.Б; код 23497084) - 5368,00грн. штрафу, 1827,00грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 25.04.2014

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу