Рішення

від 22.04.2014 по справі 922/756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 922/756/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Віардо-Транс", м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім", м. Харків про стягнення 7797,53 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віардо-транс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" заборгованість у розмірі 7797,53 грн., з яких: 6650,00 грн. основного боргу, 862,13 грн. пені, 198,95 грн. 3% річних, 86,45 грн. інфляційних витрат. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором Э/ГР № 715 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 25.02.2013 року. Також позивач просить покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн. на відповідача.

18 квітня 2014 року від позивача до канцелярії суду надійшла заява за вх. № 13323 про розгляд справи без участі представника позивача, а також наданий витяг з ЄДРПОУ на відповідача.

Позивач свого представника у судове засідання 22 квітня 2014 року не направив.

Представник відповідача у судове засідання 22 квітня 2014 року не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" є: 61166, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, проспект Леніна, будинок 40. За вказаною адресою господарським судом Харківської області і були надіслані відповідачу ухвала про порушення провадження у справі від 06 березня 2014 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 26 березня 2014 року та 08 квітня 2014 року. Таким чином, судом здійснені всі можливі дії для повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

25 лютого 2013 року між Приватним підприємством "Віардо-Транс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (відповідачем) було укладено Договір № Э/ГР№ 715 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Експедитор-1, діючи від свого імені та за рахунок Замовника, привертає третю сторону - Експедитора -2 для доставки вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Експедитор-2 доставляє заявлений Експедитором-1 вантаж, а Експедитор-1 сплачує послуги Експедитора-2 з коштів Замовника на узгоджених умовах.

Відповідно до п. 1.2. Договору, організовуючи перевезення вантажу, сторони керуються цим Договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ) та іншими нормативними документами.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Експедитор-1 зобов'язався надавати Експедитору-2 оригінал або факс-копію транспортної Заявки, що є невід'ємною частиною договору (не менше, ніж за 48 год. до дати завантаження) на здійснення міжнародного перевезення вантажу у довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вагу і об'єм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість, автомобілів; дата і час завантаження; термін доставки; адреса завантаження; вантажовідправник; контактна особа при навантаженні і його телефон; вантажоодержувач; адреса вивантаження; контактна особа при вивантаженні і телефон; вартість послуг у грн., умови оплати; додаткові умови (вантаж у складі збірного - при необхідності, інше).

Відповідно до п. 2.5. Договору, Експедитор-1 зобов'язаний своєчасно сплатити послуги Експедитору-2 за рахунок коштів, отриманих від Замовника, згідно вказаних строків в Заявці.

Вартість послуг по кожному перевезенню визначається сторонами в Заявці. Експедитор-1 здійснює оплату транспортних послуг Експедитора-2 з коштів, отриманих від Замовника, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання коштів від Замовника (п.4.1 Договору).

Підтвердженням надання послуг з перевезення вантажу є: Акт виконаних робіт та копія СМR з відміткою вантажоодержувача (п.4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору, оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника тільки після отримання оригіналу рахунка, копії СМR, оригіналу акту виконаних робіт та оригіналів інших документів, підтверджуючих перевезення, з урахуванням п.3.1. Договору, якщо інше не зазначено в Заявці.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організовувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержавння вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 64 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956 року (Конвенція КДПВ).

У відповідності до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року): Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі перевезення вантажів транспортними за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце.

25 лютого 2013 року позивач (Перевізник) отримав та погодив Заявку № 3 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № Э/ГР № 715 від 25.02.2013 року. Відповідно до Заявки позивач здійснив доставку вантажу (картону, паперу у рулонах, 20-22 т.) по маршруту м. Дорохуск, Польща - м. Дніпропетровськ, Україна.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач повністю виконав свої обов'язки за договором.

Як вбачається з Акту надання послуг № 37 від 05 березня 2013 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача, вартість робіт складає 10650,00 грн.

Однак, зобов'язання взяті відповідачем по вказаному Договору не були виконані в повному обсязі, а саме відповідачем порушений порядок і строки розрахунків встановлені вказаним Договором. За надані послуги відповідач оплатив частково, а саме в сумі 4000,00 грн. Одже, заборгованість у розмірі 6650,00 грн. залишилась несплаченою.

З метою досудового врегулювання спору, 08 жовтня 2013 року позивач звернувся до відповідача з Претензією № 01, в якій просив сплатити заборгованість за договором з врахуванням пені та інфляційних витрат. Однак відповіді на адресу позивача не надходило та борг сплачений не був, що й стало підставою для звернення позивача з відповідною заявою до суду.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості у розмірі 6650,00 грн. відповідачем на момент розгляду справи не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 6650,00 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 862,13 грн. та даючи правову оцінку вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, п. 5.4 Договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг Експедитор-1 (відповідач по справі) зобов'язується окрім суми основного боргу сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 862,13 грн.

Однак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Також цією ж статтею передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одже, перерахувавши суму пені за шість місяців відповідно до діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором складає 480,08 грн. Тобто, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 480,08 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми пені у розмірі 382,05 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за Договором № Э/ГР № 715 від 25.02.2013 року 3% річних у розмірі 198,95 грн. та інфляційних витрат у розмірі 86,45 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що період нарахування та розрахунок визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 198,95 грн. та інфляційних витрат у розмірі 86,45 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (61166, м.Харків, пр-т Леніна, 40, код ЄДРПОУ 37103132) на користь Приватного підприємства "Віардо Транс" (43018, м. Луцьк, вул. Лисенка, 2/2, код ЄДРПОУ 37610921, р/р 26002358117200 банк АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 6650,00 грн. основного боргу, 480,08 грн. пені, 198,95 грн. 3% річних, 86,45 грн. інфляційних витрат, 1737,48 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 382,05 грн. відмовити.

Повне рішення складено 24.04.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/756/14