Ухвала

від 27.03.2014 по справі 2а-16740/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16740/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез 2002», третя особа без самостійних вимог Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач Державна податкова інспекція в Оболонському районі міста Києва звернулися в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез 2002», третя особа без самостійних вимог Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсними реєстраційних та установчих документів відповідача, запису про проведення його державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач посилаючись на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 55-1 та 239 Господарського кодексу України, вважає фіктивну діяльність відповідача, а також у формі створення та державної реєстрації відповідача.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення відпрацювання відповідача, співробітниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва опитано громадянина ОСОБА_3, згідно пояснень якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез 2002» створено ним за винагороду, мета створення юридичної особи йому не відома, проведення господарської діяльності він не планував. Тому позивач робить висновок, що підприємство має ознаки фіктивності, було створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт посилається на п.п.20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, згідно з якими орган державної податкової служби має право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання. А тому, на виконання ст. 110 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Синтез 2002» та припинення юридичної особи.

Колегія суддів, на підставі правового аналізу позиції апелянта та системного дослідження чинного законодавства, вважає, що судом першої інстанції винесено правомірне, законне та обґрунтоване рішення, на підставі наступного.

Відповідно до з ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Пунктом 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а частиною 2 статті 110 ЦК України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції та вважає, що позивач не наділений законом повноваженнями звертатися до суду щодо припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Крім того, позивачем не надано доказів, що при реєстрації відповідача відбулись порушення закону, на яке він посилається в апеляційній скарзі. Такими доказами може бути рішення суду, що набрало законної сили, про притягнення до відповідальності засновника ТОВ «Синтез 2002» ОСОБА_3 за діяння, передбачених Кримінальним кодексом України.

Окремо колегія суддів звертає увагу що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на ст.55 Господарського кодексу України, на увагу не заслуговують, оскільки письмові пояснення засновника ТОВ «Синтез 2002» ОСОБА_3 не є належними доказами, а жодних інших доказів позивачем надано не було.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.