Постанова

від 23.01.2014 по справі 872/16062/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" січня 2014 р.справа № 804/12479/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Волев» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі №804/12479/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Волев» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

10.10.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" (далі - позивач, ТОВ фірма "ВОЛЕВ") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2013 року №0001351501 та від 06.08.2013 року №0006071501.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Акту перевірки № 2361/22-5/13445146 від 19.04.2013 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ фірма "ВОЛЕВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Віконні системи" (код за ЄДРПОУ 33972398), ТОВ "Ривс"( код за ЄДРПОУ 3414473), ПП "АТМ"( код за ЄДРПОУ 24606641) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, в якому працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зазначені порушення, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013р. № 0001351501 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 198771, 00 грн. та штрафними санкціями 99385.50 грн. та від № 0006071501 від 06.08.2013 року на все ту ж суму основного грошового зобов'язання та суму зменшених штрафних санкцій - 49692.75 грн.. На думку позивача, такі висновки не відповідають дійсності, оскільки, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Просив суд позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2013 року №0001351501 та від 06.08.2013 року №0006071501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що операції з придбання та продажу товару позивача з контрагентами ТОВ "Віконні системи", ТОВ "Ривс", ПП "АТМ" не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості наданих контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи, та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, оскільки вони складені на підставі нікчемних правочинів, а тому прийняті відповідачем за Актом перевірки податкові повідомлення - рішення від 16.05.2013 року №0001351501 та від 06.08.2013 року №0006071501 є законними та обґрунтованими.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2013 року №0001351501 та від 06.08.2013 року №0006071501.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку доказам по справі, щодо правомірності дій відповідача по складанню акту перевірки від 19.04.2013р. №2361/22-5/13445146, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, відповідача щодо відмови в задоволені апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. в ході проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013180000000005, була призначена позапланова документальна перевірка ТОВ фірми "ВОЛЕВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ферріт Д" (код 36441206), ПП "АТМ" (код 24606641), ТОВ "ВК Віконні системи" (код 33972398), ТОВ "Галактика М" (код 31890900), ПП "Екоскан Сервіс" ( код 33517827), ТОВ "Ангстрем Континенталь" (код 33906299), ТОВ "Дидактика" (код34735238), ТОВ "Ліга" (код 24609852), ТОВ "Лігран" (код 34656476), ТОВ "Матадор" (код 31820299), ТОВ "Ривс" (код 34914473), ТОВ "Старт Д" (32694259), ТОВ "Супутник" (код 32228481), ПП "Транс Атлантика Сервіс" (код 32694389), ТОВ "Шоковіта" (код 33421689), ПП Мегіур" (код 33338822), ТОВ "Техніка" (код 19099225) за період з 01.01.2010 по 31.01.2013 рр. (а.с.69-70).

На виконання постанови слідчого відповідачем був прийнятий наказ №674 від 05.04.2013 року «Про організацію проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми «Волев» (код за ЄДРПОУ 13445146)» з метою перевірки з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильність нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при придбанні товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами та подальшої реалізації цих товарів (робіт,послуг) за період з 01.01.2010 по 31.01.2013 рр, терміном 5 робочих днів з 08.04.2013 року (а.с.78).

Копію наказу та направлення вручено головному бухгалтеру ТОВ фірми "ВОЛЕВ" Манзюк Г.О. 08.04.2013 року, перевірку проведено з відома директора ТОВ фирми "ВОЛЕВ Куземи О.Ф., в присутності бухгалтера Манзюк Г.О. (75-77).

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2013 року №2361/22-5/13445146, в якому відповідач зазначив про порушення позивачем:

- п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , що призвело до завищення витрат на загальну суму 628 660 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 року на 47680 грн. за 2 квартал 2012 року на 38980 грн., за 3 квартал 2012 року на 177770 грн., за 4 квартал 2012 року на 364230 грн.,;

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ, що призвело до заниження доходу на загальну суму 317868 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - 317 868 грн.,, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість, податку на прибуток по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників ТОВ "Віконні системи", ТОВ "Ривс", ПП "АТМ" за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року (а.с.26-38).

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах підприємством ТОВ фірмою "ВОЛЕВ" було надані та дослідженні відповідачем ряд документів зазначених у розділі 3.0 Акту перевірки (а.с.27).

Враховуючи висновки акту перевірки від 19.04.2013 року №2361/22-5/13445146 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 року № 0001351501, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 198771гривень та штрафними санкціями у розмірі 99385,5гривень, а всього на загальну суму 298156,5 гривень (а.с.40).

Після отримання повідомлення-рішення від 16.05.2013р. № 0001351501 ТОВ фірмою "ВОЛЕВ" остання була оскаржена в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.07.2013 року за № 1206/10/10/-25 первинна скарга в частині сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 198 771 грн. залишено без змін, а сума штрафних санкцій зменшена до 49 692 грн.75 коп. (а.с.39).

Рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області позивачем також було оскаржене до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 10607/6199-99-10-01-15 від 09.09.2013 року скарга ТОВ фірма "ВОЛЕВ" була залишена без задоволення, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вказане рішення підприємство отримало рекомендованим листом 17.09.2013 року, про що свідчить запис в книзі вхідних документів.

Правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи в задоволені вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, акти прийому передачі виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, в зв'язку з чим, суд зробив висновок, що операції з придбання та продажу товару не мають під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитися з наступних підстав.

Проведення господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції,а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3. ст..198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідне до ст.З9 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того ,чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою ( за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, фактичне отримання позивачем товарів/послуг від зазначених контрагентів зазначених в акті перевірки та ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» підтверджуються письмовими договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками по особливому рахунку позивача.

Окрім того, відповідно до змісту Акту-перевірки розрахунок позивача з контрагентами ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ» був здійснений у безготівковій формі платіжними дорученнями які були перевірені податковим органом.

Досліджуючи матеріали справи у своїй сукупності, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про нікчемність укладених угод з контрагентами за відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки зазначений документ не є безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

За положеннями Податкового кодексу України, в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи матеріали справи суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки випискам по особливому рахунку позивача та платіжним дорученням, які підтверджують рух та зміну майнового стану платника податків та які були досліджені контролюючим органом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності актів прийому - передачі виконаних робіт(послуг) та рахунків - фактур позивача з контрагентами, оскільки за змістом акту перевірки зазначено протилежне, а саме їх наявність та факт їх перевірки податковим органом.

Також, приведені в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції обґрунтування з приводу не реальності операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», а також нікчемності фінансово-господарських відносин між вказаними суб'єктами, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними.

Так, провідсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів,економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів,складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При розгляді справи, відповідач жодних з перелічених обставин не навів, однак суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що укладені договори мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків.

Посилання суду першої інстанції на те, що первинні документи не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, оскільки вони складені на підставі нікчемних правочинів, на думку колегії суддів також є передчасним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин)- у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину ( ст.204 ЦК України).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Податковим органом не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ТОВ «Волев» чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно - господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведе ним певними засобами доказування.

Також відповідачем не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій, а тому незрозуміло як суд дійшов висновку, що правочини є нікчемними.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що на момент здійснення правовідносин підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, які були надані позивачем в ході розгляду справи.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами колегія суддів, дійшла висновку про те, що спірне рішення від 06.08.2013року №0006071501 відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України..

Разом з тим, доводи позивача з приводу застосування до нього грошового зобов'язання в подвійному розмірі в зв'язку з винесенням нового податкового повідомлення - рішення від 06.08.2013р., яке було прийняте за результатами розгляду скарги, в результаті чого було зменшено штрафні санкції є безпідставними за наступних обставин.

На думку позивача, нове податкове повідомлення - рішення від 06.08.2013р. №0006071501 не скасувало попереднє податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013р. за № 0001351501.

Із зазначеним, колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

Відповідно до пункту 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013р. за № 0001351501 була оскаржена в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги контролюючим органом вищого рівня, а саме, головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області, податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013р. за № 0001351501 було скасоване в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 49692,75 гривень, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення, про що була надана відповідь на адресу позивача з 22.07.2013 року за вих.. № 1206\10\10-25.

На виконання прийнятого рішення контролюючим органом вищого рівня, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 06.08.2013 року №0006071501.

В подальшому, позивач звернувся до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а саме до Міністерства доходів та зборів України.

За результатами розгляду скарги позивача Міністерством доходів і зборів України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтнвому районі м.Дніпропетровська від 16.05.2013 року № 0001351501 з урахуванням рішення, прийнятого за результатами первинної скарги.

Відповідно до пункту 56.10 ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналізуючи положення 55.1 ст. 55, 56.10 ст. 56 ПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення, яке приймається контролюючими органами вищого рівня є остаточним, підлягає виконанню та може бути оскаржене в судовому порядку, а первинне рішення яке оскаржувало ся до цих органів та притерпіло змін, втрачає чинність та не спричиняє за собою будь-яких наслідків для платників податків.

Отже, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013р. № 0001351501 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 198771, 00 гривень та штрафними санкціями 99385.50 гривень є безпідставними, оскільки зазначене рішення вже втратило чинність, не може спричинити для позивача будь-яких наслідків у вигляді грошового зобов'язання.

В свою чергу доводи позивача про порушення відповідачем п.86.9 ст. 86 ПК України, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки за положеннями пункту 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Постанова старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 31.01.2013р. про призначення позапланової документальної перевірки позивача, було прийнято в ході кримінального провадження, у якому розслідувалося кримінальне правопорушення, стосовно інших платників податків, а не ТОВ фірми "ВОЛЕВ", отже правова норма пункту 86.9 ст. 86 ПК України не розповсюджується на зазначені спірні правовідносини та доводи позивача в цій частині є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції неповно з'ясовано всіх обставин справи в порушення норм як матеріального так і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого, відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ фірми «Волев» задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Волев» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі № 804/12479/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Волев» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська від 06.08.2013року №0006071501.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко