Постанова

від 27.03.2014 по справі 872/15072/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 811/2533/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнка Р.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року у адміністративній справі № 811/2533/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просив: визнати дії податкового органу щодо визнання правочину нікчемним протиправним; та скасувати прийняте податкове повідомлення - рішення від 31.07.2013 року №0000491701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на частини 1,5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому, а також наявні у нього первинні документи свідчать про настання реальних наслідків обумовлених правочином, та підтверджують факт поставки товару. Вказане, на думку позивача, свідчить про неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність законних підстав для його скасування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000491701 від 31.07.2013 року, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20381,01 грн. у тому числі 13587, 34 грн. основного платежу та 6793,67 грн. штрафних санкцій.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, так, на думку відповідача, судом не було враховано, що за наслідками проведеної перевірки позивача не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання наслідків, обумовлених господарською діяльністю.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП «АС Партнер» (37867510) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року тривалістю 2 робочих днів з 04.07.2013 року, за результатами якої був складений акт від 12.07.2013 року № 15/1701/НОМЕР_1.

За змістом акту перевірки податковий орган зазначив про те, що контрагент позивача ПП «АС Партнер» не мало на меті здійснювати будь - яку поставку товарів, відповідно податкові накладні, згідно яких сформовано податковий кредит ФОП ОСОБА_1 за рахунок даного підприємства - контрагента, виписані безпідставно, оскільки в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю ( не надання для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості тощо. Отже, підприємцем відображенні в податковій звітності відносини ПП АС Партнер» код ЄДРПОУ 37867510 без мети реального настання правових наслідків та з метою формування податкового кредиту для підприємств реального сектору економіки - «вигодо набувачів».

З урахуванням зазначеного в акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку про порушення ФОП ОСОБА_1:

- ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч.1 ст.628, ст..629, ст.655, ст..656, ст.658, ст..662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6, ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року - завищення задекларованої суми податкового кредиту за вересень 2012 року на загальну суму 13587,34 грн. в результаті чого, донараховано податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 13587,34 грн.

На підставі зазначеного акту, 31.07.2013 року відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000491701, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20381,01 грн., в тому числі за основним платежем - 13587,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6793,67 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0000491701 від 31.07.2013 року є предметом спору переданого до апеляційного суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що покупець не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було наведено доказів, які б свідчили про наявність мети у сторін при укладенні договору, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається із змісту акту перевірки від 12.07.2013 року № 15/1701/НОМЕР_1, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року № 0000491701, підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та відповідному донарахуванню податкових зобов'язань по господарським операціям з ПП«АС Партнер» була наявність акту, складеному Кіровоградською ОДПІ про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «АС Партнер» та відсутністю підтверджень господарських операцій.

Відповідач, аналізуючи висновки зазначеного акту, дійшов висновку, що операції купівлі - продажу з ФОП ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувачів» з урахуванням висновків акту про неможливість проведення зустрічної перевірки «ПП Оптіма Інвест-Груп» ( контрагента ПП «АС Партнер») щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень - грудень 2012 року та січень 2013 року від 15.03.2013 р. №999/22.8/37956013, за результатами якої податковим органом нібито встановлено, що у ПП «АС Партнер» (контрагента позивача), відсутній факт реального вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання, одним з яких є позивач.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ПП «АС Партнер» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір поставки №1/20П від 20.09.2012 р., відповідно до якого, продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві продукцію (товар) зазначену у додатках: додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити кожну партію товару.

На думку податкового органу, вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента ПП «АС Партнер», що на думку податкової служби, свідчить про фіктивність укладених договорів.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «АС Партнер».

Так, факт здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ПП «АС Партнер» підтверджується наступними документами: договором поставки №1/20П, банківською випискою по рахунку №26005197810000 в період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, відкритого в АТ «Укрсиббанк»; податковою накладною від 20.09.2012 року №84, податковою накладною від 24.09.2012 року №108, податковою накладною від 25.09.2012 року №115, податковою накладною від 26.09.2012 року №125.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачем суми податку на додану вартість, формування податкового кредиту за рахунок договору, укладеного позивачем з ПП «АС Партнер», на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Щодо визнання дій відповідача протиправними по визнанню правочинів нікчемними суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, податковому органу надано право на формування в акті перевірки висновків щодо порушень платниками податків вимог чинного податкового законодавства України.

Оскаржуючи дії ДПІ щодо визнання дій про визнання правочину нікчемним протиправним, позивач, фактично, оскаржує висновки акту перевірки щодо нікчемності цих правочинів.

Проте , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваний акт від 31.10.2011 року носить інформаційний характер, оскільки в ньому відображена точка зору о Кіровоградської ДПІ. Акт не містить рішень суб'єкта владних повноважень, які породжують права і обов'язки платника податків чи контролюючого органу, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відтак, вимоги адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про оскарження висновку акту перевірки про визнання дій Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочину нікчемним задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуваний акт не впливає на права та обов'язки позивача та не створює для нього наслідків, які б мали юридичну силу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Кіровоградської ОДПІ щодо визнання нікчемним правочину, в іншій частині постанову суду слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст.202, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року в частині задоволених позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо визнання правочину недійсним - скасувати, та позовні вимоги в цій частині залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко