Ухвала

від 23.04.2014 по справі 235/258/14-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Воробйов С.О.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року справа №235/258/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі:

Головуючого судді Лях О.П.

суддів Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року у справі № 235/258/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дії неправомірними та стягнення щомісячної недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області (далі - Управління) про визнання дій неправомірними відповідача щодо призначення, нарахування та виплати не в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 серпня 2013 року до 31 грудня 2013 року у розмірі меншому за встановлений статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 4270 грн., згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» з урахуванням виплачених сум та підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління щодо не нарахування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року включно відповідно до положення ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'я з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісячно, зобов'язано відповідача провести перерахунок та сплату на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року включно відповідно до положення ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'я з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, щомісячно з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року та винести нову постанову, якою визнати дії Управління правомірними, а саме: щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах встановлених Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», та відповідно Бюджетного кодексу України.

В судове засідання сторони не з'явилися. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При поданні апеляційної скарги відповідач просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подавала, постанову суду першої інстанції не оскаржувала.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_4, народженої ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження яке наявне в матеріалах справи (а.с. 9).

ОСОБА_2 у зв'язку з народженням дитини перебуває на обліку в Управлінні та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як не застрахована особа згідно Закону України «Про державну допомогу сім'я з дітьми» у розмірі 130грн.. що підтверджується довідкою Управління від 29 січня 2014 року №527 (арк. справи 22).

Як слідує із правових норм, що регулюють спірні правовідносини, до 1 січня 2008 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися як Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб, ( що стосується безпосередньо Позивача). Розмір допомоги також визначався цими Законами (статтями 15 та 43 відповідно).

Таким чином, з 1 січня 2008 року існує норма закону відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок Державного бюджету України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону № 107-VІ, тобто у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Проте, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", розділ ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким викладена зазначена редакція частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", діяла по 31 грудня 2008 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. За положеннями частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.

Таким чином, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою при призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, частина 1 статті 15 Закону діє в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, відтак, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

З урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року у справі № 235/258/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дії неправомірними та стягнення щомісячної недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2014 року у справі № 235/258/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : О.П.Лях

О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська