Ухвала

від 25.04.2014 по справі 759/6929/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 6/759/324/14

ун. № 759/6929/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві подання

головного державного виконавця Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві

Козиревої Тетяни Ігорівни

про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за

межі України, -

В с т а н о в и в :

Головний державний виконавець Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Козирева Т.І. звернулась до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України для керівника боржника - юридичної особи ТОВ «Ковад» - ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, до виконання боржником - ТОВ «Ковад», код ЄДРПОУ 30018174, адреса: м.Київ, пр-т Перемоги, 89-А, керівником якого є ОСОБА_1, зобов*язання за виконавчими документами, які перебувають на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві, а також просила суд витребувати з ГУ ДМСУ інформацію щодо наявності у керівника ТОВ «Ковад» - ОСОБА_1 паспорту для виїзду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві знаходяться наказ Господарського районного суду м.Києва №910/11491/13 від 07.10.2013р. про стягнення з ТОВ «Ковад» на користь ТОВ «НВМ» заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 38 560 грн., заборгованість зі сплати комунальних послуг в сумі 12 963 грн. 01 коп., пені в сумі 3 768 грн. 20 коп., 3% річних в сумі 2 605 грн. 09 коп. і витрат по сплаті судового збору в сумі 1 670 грн., боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує, у зв*язку із чим державний виконавець приступив до його примусового виконання. Але, рішення суду не виконується, боржник має заборгованість перед стягувачем ТОВ «НВМ», яку не сплачує, на виклики державного виконавця керівник боржника - юридичної особи ТОВ «Ковад» не з*являється. Просила задовольнити подання на підставі ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України», ст.ст. 14, 377-1 ЦПК України, п.п. 51, 55, 59, 60 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення Кабінету Міністрів України від 13.03.2013р. №185.

Державний виконавець просить розглядати подання за його відсутності, про що вказав в прохальній частині подання.

Суд вважає за можливе розгляд подання за відсутності державного виконавця на підставі матеріалів, що є в справі.

Вивчивши зміст подання і додані до нього документи, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві перебуває наказ Господарського районного суду м.Києва №910/11491/13 від 07.10.2013р. про стягнення з ТОВ «Ковад» на користь ТОВ «НВМ» заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 38 560 грн., заборгованість зі сплати комунальних послуг в сумі 12 963 грн. 01 коп., пені в сумі 3 768 грн. 20 коп., 3% річних в сумі 2 605 грн. 09 коп. і витрат по сплаті судового збору в сумі 1 670 грн. (а.с. 6 - копія наказу).

Оскільки ст.377-1 ЦПК України знаходиться в Розділі VІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов*язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», за змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов*язаний вживати заходів примусового виконання рішень, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії…

Відповідно до частини 3 пункту 18 ст.11 вказаного вище Закону, державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов*язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов*язання за рішенням.

Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в*їзд в Україну громадян України» (ст.6 зазначеного Закону), одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов*язань , покладених на нього рішенням.

Згідно із частиною 1 ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Тобто, законодавець визначає час розгляду подання як «негайно» і відповідно не передбачає для суду обов*язку чи права, а для державного виконавця права просити суд витребувати будь-які документи або відомості, необхідні для розгляду подання, в тому числі і щодо витребування у ГУ ДМСУ інформації про наявність у керівника ТОВ «Ковад» - ОСОБА_1 паспорту для виїзду за межі України, а тому суд вважає, що така вимоги державного виконавця не ґрунтована на процесуальному законі та не підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з даним поданням, державний виконавець вказував, що керівник боржника юридичної особи ТОВ «Ковад» - ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду і вжиті заходи не дали результату, проте жодних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду не надано.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Аналізуючи правовий зміст поняття «ухилення боржника від виконання рішення суду», вжите у пункті 5 частини 1 ст.6 Закону № 3857-ХІІ та у пункті 18 частини 3 ст. 11 Закону №606-ХІV, можливо зробити висновок про те, що це поняття означає з об*єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов*язків. У зв*язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Суд вважає, особа, яка має невиконані зобов*язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення частини 2 ст.10 ЦПК, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб*єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення керівника боржника юридичної особи від виконання зобов*язання».

Оскільки, відповідно до частини 2 ст.377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов*язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов*язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов*язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об*єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб*єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов*язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов*язань протягом строку для добровільного виконання, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов*язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення керівника боржника - юридичної особи - ТОВ «Ковад» - ОСОБА_1 від виконання зобов*язань, покладених на ТОВ «Ковад» судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об*єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв*язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов*язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов*язків, передбачених частиною 6 ст.12 Закону № 606-ХІV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; не своєчасна явка за викликом державного виконавця; не повідомлення письмово державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Звертаючись до суду з поданням державний виконавець надав суду копії документів з виконавчого провадження, зокрема, копії виконавчого документу, постанови про відкриття виконавчого провадження, копії витягів з державних реєстрів та відповідей різних державних органів, але, будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття виконавчого провадження та ухилення його від виконання зобов*язань, державним виконавцем не надано, а відтак останнім не доведено ухилення боржника від виконання зобов*язань.

Тобто, особа, яка не повідомлена належним чином про певні обставини (в даному випадку примусове виконання судового рішення), не може мати до цих обставин будь-яке суб*єктивне відношення, в тому числі і у вигляді свідомого умисного ухилення.

Таким чином, у суду за наявних таких доказів у справі відсутні підстави для висновку про ухилення керівника боржника - юридичної особи від виконання зобов*язань, покладених на нього судом, а відтак й відсутні підстави для задоволення подання.

Крім цього, в листі Верховного Суду України «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013р. зазначено про те, що подання ВДВС повинно містити:

а) найменування суду, до якого направляється подання;

б) реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні;

в) реквізити виконавчого провадження;

г) прізвище, ім*я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік);

ґ) підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов*язань.

У поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ.

Але, в даному поданні відсутні відомості щодо дати народження керівника боржника - юридичної особи, підтвердження факту його ухилення від виконання зобов*язань, а також відсутні відомості щодо наявності у нього паспортного документу, з його вилученням чи без такого вилучення державний виконавець просить вжити заходів обмеження.

Крім цього, подання, в порушення частини 1 ст.377-1 ЦПК України, не погоджене із начальником ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві, оскільки не містить його підпису та печатки виконавчого органу.

Керуючись ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в*їзд в Україну громадян України», листом Верховного Суду України «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013р., ст. 377-1 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

В задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Козиревої Тетяни Ігорівни про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом дання апеляційної скарги протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: