Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/3093/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3093/14 23.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об'єднання Південь"

про стягнення 24 400,48 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Чубук Е.А. (за довіреністю від 05.02.2014);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 23 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об'єднання Південь" про стягнення 24 400,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 24.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.04.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 23.04.2014 з'явився представник позивача, надав заяву про уточнення позовних вимог, усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 23.04.2014 у судовому засіданні подав заяву вих.№765/1494 від 23.04.2014 «Про уточнення позовних вимог» що, по суті, виходячи зі змісту заяви, а також положень раніше поданої позовної заяви вих.№765/1455 від 07.02.2014 та конкретних обставин справи №910/3093/14, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об'єднання «Південь» (далі за тестом - ТОВ «НВО «Південь») та Публічним акціонерним товариством «Київський радіозавод» (далі за текстом - ПАТ «Київський радіозавод») було укладено Договір №74/50-1 на оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення в споруді №3А інвентарний №410001 загальною площею 140,5 кв. м, розташованого за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Договором оренди в частині сплати орендної плати виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на 01.02.2014 сума заборгованості перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань складає 14 534,03 грн. за оренду приміщень, 2 117,04 грн. за використану електроенергію.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24 400,48 грн., з них: суму основного боргу у розмірі 14 534,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 72,67 грн., 3% річних у сумі 33,72 грн., пеня у сумі 146,14 грн., неустойка у сумі 7 496,88 грн., заборгованість за використану електроенергію у сумі 2 117,04 грн.

В судовому засіданні 23.04.2014 позивачем було надано заяву вих.№765/1494 від 23.04.2014 «Про уточнення позовних вимог», яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 18 854,80 грн. у зв'язку із частковою сплатою боргу відповідачем.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.02.2014, 24.03.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначалось, 01.08.2013 між ТОВ «НВО «Південь» (орендар) та ПАТ «Київський радіозавод» (орендодавець) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного Майна №74/50-1.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в споруді №3А за інв.№410001, загальною площею 140,5 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, що знаходиться на балансі АТ «Київський радіозавод».

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкту оренди.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Акт передачі-прийому від 01.08.2013, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення згідно Договору. Вказаний Акт скріплений підписами та печатками сторін.

Згідно з п.3.1.1. вказаного Договору, загальний розмір орендної плати без урахування індексу інфляції становить 3 726,06 грн. (в т.ч. ПДВ) за місяць.

У відповідності до п.3.7. Договору зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати за перший місяць оренди. Сплата авансової суми проводиться протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання акту приймання-передачі. Подальша оплата здійснюється у вигляді авансу не менш ніж орендна плата за один місяць та сплачується до 28 числа місяця, що передує оренді.

Пунктом 5.14. Договору передбачено, що компенсація за використану електроенергію та технічне обслуговування електроустаткування проводиться шляхом оплати орендарем рахунків наданих орендодавцем на підставі окремих актів за використану електроенергію та технічне обслуговування, що складаються щомісяця. Оплата проводиться в термін 3 (трьох) банківських днів з дня одержання рахунків і підписання цих актів. Акти за використану електроенергію та технічне обслуговування орендар підписує на протязі 3 (трьох) календарних днів та повертає їх орендодавцю або надає мотивовану відмову в той же термін.

До обов'язків орендаря відноситься своєчасна і в повному обсязі сплата орендної плати, як зазначено у п.5.1. Договору.

Відповідно до п.9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим Договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, судом встановлено, що орендодавцем належним чином виконано умови Договору. Однак, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 7 793,58 грн. та заборгованість за використану електроенергію у сумі 3 311,81 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивачем направлялись на адресу відповідача повідомлення вих.№74/132 від 31.10.2013, №774/365 від 19.11.2013, №774/417 від 21.01.2014 з вимогою про сплату заборгованості.

Однак, станом на час розгляду справи доказів погашення існуючої заборгованості у повному обсязі до суду не представлено.

В матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період: серпень 2013 - січень 2014, за Договором, укладеним між ПАТ «Київський радіозавод» та ТОВ «НВО «Південь». Відповідно до вказаного Акту заборгованість відповідача перед позивачем за електроенергію складає 2 117,04 грн. Вказаний Акт скріплений підписами та печатками сторін.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період серпень 2013 - січень 2014, відповідно до якого відповідачем визнано заборгованість у сумі 14 534,03 грн. Вказаний Акт скріплений підписами та печатками сторін.

Судом враховано, що відповідачем частково погашено існуючу суму заборгованості, на підставі чого позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Довідкою щодо надходження грошових коштів за період з 01.08.2013 по 01.04.2014 Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» підтверджується часткове погашення відповідачем заборгованість.

В матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період: серпень 2013 - березень 2014 за Договором, відповідно до якого заборгованість складає 7 793,58 грн.

Також, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.08.2013 - 18.04.2014 за надання послуг електроенергії, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 3 311,81 грн.

Крім того, відповідно до Гарантійного листа вих.№240314 від 24.03.2014 ТОВ «НВО «Південь» підтвердило, що станом на 24.03.2014 відповідач має заборгованість за споживання електроенергії та оренду приміщень. Згідно з вказаним Гарантійним листом відповідач гарантував повне погашення заборгованості до 15.04.2014.

Однак, станом на час розгляду справи, відповідачем не сплачено існуючу заборгованість у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі складає 7 793,58 грн. та заборгованості за використану електроенергію у сумі 3 311,81 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3.6. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або нев повному обсязі, може стягуватися орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості (з урахуванням встановленого індексу інфляції) за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 33,72 грн. та інфляційні втрати у сумі 72,67 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у розмірі 146,14 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає наступне.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 10.4 передбачено, що Договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим Договором; при невиконанні умов цього Договору орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи Договір є розірваним з 01.02.2014, у зв'язку із відмовою орендодавця від Договору та повідомлення №774/417 від 21.01.2014.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору оренди, закінчення терміну його дії та відмовою від його подовження, орендар зобов'язаний у 3-денний строк передати орендодавцю об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу об'єкту оренди, згідно з Актом приймання-передачі об'єкта оренда. Обєкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі.

Згідно з п.2.4. Договору, обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди іншій стороні Договору.

Статтею 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Однак, станом на час розгляду справи орендоване приміщення орендарем не повернути, докази повернення вказаного майна до суду не надано.

Пунктом 2 ст. 785 Цивільного кодексу передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вищезазначене позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 7 496,88 грн.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, а також визнання відповідачем існуючого боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме: сума основного боргу у розмірі 7 793,58 грн., заборгованість за використану електроенергію у сумі 3 311,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 72,67 грн., 3% річних у сумі 33,72 грн., пеню у розмірі 146,14 грн. та неустойка у сумі 7 496,88 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об'єднання Південь" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, р/р 26008056253201 у філії №2 АТ «Імексбанк», м. Києва, МФО 300766, код ЄДРПОУ 36957278) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, р/р 2600028704 в ПАТ «УПБ» у м. Києві, МФО 300205, код ЄДРПОУ 30722314) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: сума основного боргу у розмірі 7 793,58 грн. (сім тисяч сімсот дев'яносто три гривні 58 копійок), заборгованість за використану електроенергію у сумі 3 311,81 грн. (три тисячі триста одинадцять гривень 81 копійка), інфляційні втрати у розмірі 72,67 грн. (сімдесят дві гривні 67 копійок), 3% річних у сумі 33,72 грн. (тридцять три гривні 72 копійки), пеню у розмірі 146,14 грн. (сто сорок шість гривень 14 копійок), неустойка у сумі 7 496,88 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 88 копійок) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.04.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало