Рішення

від 24.04.2014 по справі 917/530/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 Справа № 917/530/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003

про стягнення 816,63 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 19-14/990 від 10.04.2013 р.;

від відповідача: не з'явилися.

24.04.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області 816,63 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.09.2011 р. між сторонами договору № 3233 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 780,95 грн. основний борг за період з 01.11.2013 р. по 31.12.2013 р., 27,81 грн. пені за період з 16.12.2013 р. по 12.03.2014 р., 6,31 грн. 3% річних за період з 16.12.2013 р. по 12.03.2014 р. та 1,56 грн. інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчить повідомлення № 3600110816110 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 26.03.2014 р. про порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

встановив :

23.09.2011 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (споживач) було укладено договір № 3233 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір № 3233), відповідно до якого виконавець зобов'язувався постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по пров. Шкільному, 4, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію відповідно до умов Договору.

10.10.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору (а.с. 13-14).

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається "Теплопостачальною організацією" розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование") з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно СНиП 2.01.01-82 (Строительная климатография и геофизика) та наведений в п. З Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0,006402 Гкал/год. У місяці, наступному за розрахунковим, "Теплопостачальна організація" визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає "Споживачу" рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії. У разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує зазначений в договорі, кінцевий розрахунок вартості такого перевищення проводиться "Споживачем" не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від зазначеного в договорі обсягу, така надлишкова оплата зараховується як попередня оплата в поточному місяці (п. 15 Договору № 3233 в редакції Додаткової угоди № 1);

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Вартість 1 Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 16.1 Договору № 3233 в редакції Додаткової угоди № 1);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться "Споживачем" плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться "Споживачем" до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку (п. 16.2 Договору № 3233 в редакції Додаткової угоди № 1);

- факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення "Споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний "Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії (п. 16,3 Договору № 3233 в редакції Додаткової угоди № 1);

- у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу, але може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України" (п. 16.4 Договору № 3233 в редакції Додаткової угоди № 1).

На виконання умов укладених між сторонами Договору було складено розрахунок обсягу теплової енергії, що підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 13-14).

Теплопостачальною організацією за листопад 2013 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 1 135,88 грн., в дотримання умов Договору № 3233 було надіслано відповідачеві акт приймання-передачі теплової енергії за листопад 2013 р. від 30.11.2013 р. на суму 1 135,88 грн. та був пред'явлений відповідний рахунок на оплату отриманої ним теплової енергії № 2459 від 30.11.2013 р.. Матеріалами справи підтверджується направлення зазначеного рахунку та акту приймання-передачі відповідачеві.

Проте, за даними позивача, з 25.11.2013 р. відповідач вибув із приміщення, що є об'єктом опалення згідно умов Договору № 3233, а тому вартість послуги з опалення була відкоригована у бік зменшення, про що відповідачеві було надіслано акт приймання-передачі теплової енергії за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р. на суму - 292,37 грн. та був пред'явлений відповідний рахунок АВ-1680 від 31.12.2013 р.. Матеріалами справи підтверджується направлення зазначеного рахунку та акту приймання-передачі відповідачеві.

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не було проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за вказаний період, на момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію з урахуванням наявної переплати складала 780,95 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 816,63 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.09.2011 р. між сторонами договору № 3233 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 780,95 грн. основний борг за період з 01.11.2013 р. по 31.12.2013 р., 27,81 грн. пені за період з 16.12.2013 р. по 12.03.2014 р., 6,31 грн. 3% річних за період з 16.12.2013 р. по 12.03.2014 р. та 1,56 грн. інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент подання позову складала

з урахуванням наявної переплати складала 780,95 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6,31 грн. 3% річних за період з 16.12.2013 р. по 12.03.2014 р. та 1,56 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно, суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині є вірним (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У 16.4 Договору № 3233 в редакції Додаткової угоди № 1 сторони узгодили, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу, але може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено діючим законодавством.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 27,81 грн. пені за період з 16.12.2013 р. по 12.03.2014 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджуються поданими доказами та відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області (пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003), ідентифікаційний код юридичної особи 25717868, р/р № 35434001002656 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030 - 780,95 грн. основного боргу, 27,81 грн. пені, 6,31 грн. та 1,56 грн. інфляційних втрат.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 28.04.2014 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.