Рішення

від 22.04.2014 по справі 905/1683/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2014 Справа № 905/1683/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мирошниченка Я.С.,

При секретарі судового засідання Займак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "ВИП-ТОРГ", м. Донецьк

до відповідача : Військової частини №9937, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 64 999,20 грн., пені у розмірі 1357,18 грн.-

За участю представників сторін:

від позивача: Савельєва В.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ВИП-ТОРГ", м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини №9937, м. Маріуполь, Донецька область (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 64 999,20 грн., пені у розмірі 1 357,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №259-13/223 від 13.12.2013р., а саме на несвоєчасну оплату товару, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 64 999,20 грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму пені у розмірі 1357,18 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526,530,549,611,692 Цивільного кодексу України, 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,15,44,55,56,57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): договір купівлі-продажу №259-13/223 від 13.12.2013р., специфікацію б/н б/д, акт звірки станом 25.02.2014р., видаткову накладну №55741/02 від 18.12.2013р.,претензію №3 від 15.01.2014р., докази направлення на адресу відповідача претензії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.03.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 02.04.2014р.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку з нез'явленням відповідача у судове засідання, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі розгляд справи відкладався судом з 02.04.2014р. на 22.04.2014р.

Представник Відповідача через канцелярію суду надав клопотання про перенесення судового засідання

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання розглянуто та не задоволено у зв'язку з необгрутовоностю та безпідставністю.

Враховуючи вищенаведене , суд визнав за можливе розглянути справу згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Представник Позивача клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебiчно i повно з'ясувавши всi факти і обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2013 р. між Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ», м. Донецьк (надалі - Позивач/Продавець) та Військовою частиною №9937, м. Маріуполь Донецької області (надалі - Відповідач/Покупець), укладено Договір купівлі-продажу №259-13/223 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує сухий корм «Дог Чау актив», загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору

Згідно Розділу 3 Договору, ціни на товар вказуються у Специфікації. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 64999,20 грн.

Договір діє до 31.12.2013 р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від його виконання.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору (а.с. 9-12) та Специфікації до Договору (а.с. 13) Позивачем був поставлений товар Відповідачу за Видатковою накладною №55741/02 від 18.12.2013 р. на суму 64999,20 грн. (а.с. 45).

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видатковій накладній було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли саме з Договору купівлі-продажу №259-13/223 від 13 грудня 2013 р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах Договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором купівлі-продажу №259-13/223 від 13 грудня 2013 р.

Згідно п. 4.2. Договору, Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 днів з дати поставки товару продавцем.

Таким чином, судом встановлено, що Покупець мав оплатити товар не пізніше 28.12.2013 р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Продавцем в частині розрахунку за прийнятий товар не виконав. Сума боргу у розмірі 64999,20 - не сплачено.

Відповідачу було пред`явлено Претензію №3 від 15.01.2014р. (а.с. 16) , у якій Позивач наполягає на погашенні наявної заборгованості в розмірі 64999,20 грн. Докази надсилання Претензії є в матеріалах справи (а.с. 17, 18).

Відповідач, у встановлений строк не відреагував на вимогу Позивача, та свої зобов'язання перед ним не виконав.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 64999,20 грн. не надав, тому суд, вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1357,18 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.6. Договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, Покупець на вимогу Продавця сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем надано арифметичний розрахунок пені за період з 30.12.2013 р. по 25.02.2014 р. на суму основного боргу 64999,20 грн. у розмірі 1357,18 грн.

Судом встановлено, що Позивачем були допущені арифметичні помилки, у зв`язку з чим, ця вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 1342,72.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 14,46 грн., суд відмовляє.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "ВИП-ТОРГ", м. Донецьк до Військової частини №9937, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 64 999,20 грн., пені у розмірі 1357,18 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини №9937, м. Маріуполь, Донецька область (87521, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, вулиця Гагаріна, будинок 150 а, код ЄДРПОУ 14321726) на користь Приватного підприємства "ВИП-ТОРГ", м. Донецьк (83007,м.Донецьк, Київський район, вулиця Єременка, б.15 код ЄДРПОУ 32152470) суму заборгованості у розмірі 64 999,20 грн., пені у розмірі 1342,72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1826,60 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 22 квітня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 квітня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко