Постанова

від 23.04.2014 по справі 810/1413/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року 810/1413/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М, за участю:

представників позивача - Палія О.Л., Калінічева Д.В., Калити Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана Люкс Логістик» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

3 березня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана Люкс Логістик» (ТОВ «Діана Люкс Логістик», товариство) із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001042200 від 3 лютого 2014 року форми «Р», №0001002200 від 3 лютого 2014 року форми «Р», №0001192200 від 3 лютого 2014 року форми «П».

Зазначали, що нарахування амортизації здійснюється підприємством правильно; фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів, включаються до інших витрат, а останні, в свою чергу, визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Вказали, що відсутність врахування витрат на сплату відсотків за користування кредитними коштами у собівартості реалізованих послуг обумовлена відсутністю законодавчого визначення у складі собівартості продукції (робіт, послуг) таких витрат. Звертали увагу і на те, що показники поданих уточнюючих розрахунків за відповідні періоди змінюють показники попередньо поданих податкових декларацій у період подання такого розрахунку, в тому числі і значення об'єкта оподаткування, а також на те, що посадовими особами ДПІ при здійсненні власного розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік було допущено суттєву помилку. Стосовно донарахування зобов'язань із податку на додану вартість зазначили, що твердження податкового органу про нереальність договорів не відповідають дійсності і товарності операцій, стверджували наявність у товариства усіх необхідних первинних документів, які супроводжують відповідні види договорів, а також те, що платник податку не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21 березня 2014 року позову не визнав, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення сум грошових зобов'язань позивача із податку на додану вартість та податку на прибуток, а також стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з такого.

Як видно із статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана Люкс Логістик» є юридичною особою, зареєстроване 5 жовтня 2004 року (т.1 а.с.135-137), тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Як вбачається з Акта від 15 січня 2014 року №15/10-06-22-01/32831998, з 12 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана Люкс Логістик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено, зокрема, вимоги підпунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на прибуток у сумі 210335 грн. (за четвертий квартал 2012 року), а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 12066384 грн. (за 2010 рік на 4008572 грн., за 2011 рік на 6546862 грн., за 2012 рік на 1510950 грн.); пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, через що завищено податковий кредит на 39748 грн. (за період з квітня 2011 року по грудень 2012 року).

На підставі Акта від 15 січня 2014 року №15/10-06-22-01/32831998, 3 лютого 2014 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001042200, яким донараховано грошові зобов'язання із податку на прибуток підприємств у сумі 210335 грн. за основним платежем та 52584 грн. за штрафними санкціями; №0001002200, згідно якого збільшено суму грошових зобов'язань із податку на додану вартість у сумі 39748 грн. за основним платежем і 6584 грн. за штрафними санкціями; №0001192200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12066384 грн.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача судом встановлено, що йдеться про наступні групи порушень законодавства із оподаткування як податком на прибуток, так і податком на додану вартість.

1. Податок на прибуток.

Як встановлено судом та вказано у Акті перевірки позивачем подано до Інспекції уточнюючі декларації із податку на прибуток за 2009 рік №9003149086 від 8 серпня 2012 року, за 2010 рік №9007150705 від 11 лютого 2013 року, за перший квартал 2011 року №901691507 від 8 серпня 2012 року, за півріччя 2011 року №9016915211 від 8 серпня 2012 року, за третій квартал 2011 року №9016915348 від 8 серпня 2012 року, за 2011 рік №9016916378 від 8 серпня 2012 року, за перший квартал 2012 року №9087387208 від 11 лютого 2013 року. Зведені дані щодо структури валових витрат, відображених у таких деклараціях, наведено у таблиці на сторінці 6 Акта перевірки (т.1 а.с.27)

За наслідками перевірки достовірності відображених у них показників Інспекцією виявлені наступні групи порушень податкового законодавства.

1.1 Завищення суми амортизаційних нарахувань, віднесених до собівартості.

Як зазначено на сторінці 6 Акта (т.1 а.с.27), перевіркою відображених у рядку 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року у сумі 19212237 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення підприємством витрат на придбання транспортно-експедиційних послуг, придбання логістичних послуг, а саме: складська обробка і зберігання товарів, послуг з утримання виробничих та інших приміщень, амортизаційні нарахування, заробітна плата, сума страхового збору (внесків) до фондів. Проведеною перевіркою на підставі первинних та облікових документів: договорів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 321 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 90 «Собівартість реалізації», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в сумі 213380 грн. (у четвертому кварталі 2012 року).

Стверджено про порушення підпункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та зроблено висновок про завищення відображеного у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показника на 213380 грн. за рахунок безпідставного завищення суми амортизаційних нарахувань, віднесених до собівартості.

1.2 Завищення інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у зв'язку із включенням суми відсотків, сплачених за користування кредитним коштами, до такої категорії витрат.

Як вказано на сторінках 7 та 8 Акта (т.1 а.с.28-29), перевіркою відображених у рядку 06.4 декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» показників за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року у сумі 13374632 грн. встановлено, що на їх формування мало вплив здійснення підприємством витрат на сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 6028072 грн., що становить 45% від загальної суми інших витрат, в тому числі за 2010 рік - 4717915 грн. (за перший квартал 2010 року - 952352 грн., за другий квартал 2010 року - 1826046 грн., за третій квартал 2010 - 595602 грн., за четвертий квартал 2010 року - 1343915 грн.), за перший квартал 2011 року - 1310158 грн., від'ємне значення курсових різниць в сумі 558037 грн., витрати на оренду приміщень в сумі 950166 грн., витрати на інформаційне забезпечення у сумі 37205 грн.

Проведеною перевіркою показника у сумі 13374632 грн. на підставі первинних та облікових документів: оборотно-сальдових відомостей по рахунку 90 «Собівартість», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності», інші відомості встановлено завищення задекларованих суб'єктом показників у рядку 06.4 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» в сумі 6546862 грн.

Вказано, що відсотки за користування кредитними коштами не враховувались при визначенні собівартості за 1 кв. м. приміщень, які здавались в оренду, а основною господарською діяльністю позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна.

Зроблено висновок, що в порушення підпунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, підприємством у декларації з податку на прибуток за 2009 рік у рядку 06 неправомірно включено суму відсотків, сплачених за користування кредитними коштами в розмірі 3172862 грн.; а у декларації з податку на прибуток за 2010 рік у рядку 06.4 включено суму відсотків, сплачених за користування кредитними коштами у розмірі 3374000 грн.

Констатовано, що підприємством не виконані вимоги, передбачені підпунктами 138.4, 138.5 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 6546862 грн.

1.3 Завищення задекларованих валових витрат, що призвело до неправильного визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду.

Так, як вказано на сторінці 8 Акта (т.1 а.с.8), перевіркою відображених у рядку 06.5 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду» показників за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року у сумі 22284690 грн. встановлено, що ТОВ «Діана Люкс Логістик» віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

ТОВ «Діана Люкс Логістик» до Броварської ОДПІ подало уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2009 рік №9003149086 від 8 серпня 2012 року, у рядку 06 якої включено суму відсотків, сплачених за користування кредитними коштами у розмірі 3172862 грн.

Перевіркою показника в сумі 22284690 грн. встановлено завищення задекларованих ТОВ «Діана Люкс Логістик» показників у рядку 06.5 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду», а саме - завищення валових витрат (включення відсотків за користування кредитом) призвело до невірного визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, тобто рядок 06.5 уточнюючої декларації за 2010 рік завищено на 634572 грн., за 2011 рік на 6546862 грн., за 2012 рік на 2299166 грн.

2. Завищення податкового кредиту із податку на додану вартість по господарським операціям позивача із ТОВ «Саоста-Куб», ПП «Таір-Д», ТОВ «Олмакс Сістемс», ТОВ «ДАД і Компанія».

2.1 Щодо взаємовідносин із ТОВ «Саоста-Куб», у Акті перевірки позивача здійснено посилання на зміст Акта перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва від 25 липня 2011 року №918/23-2/36857260 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Саоста-Куб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 березня 2011 року по 31 березня 2011 року», зокрема про те, що у ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) та не встановлено факту їх передачі.

На підставі вказаного зроблено висновок про завищення ТОВ «Діана Люкс Логістик» податкового кредиту на суму 12420 грн.

2.2 Стосовно операцій із ПП «Таір-Д» вказано на висновки Акта Дніпродзержинської ОДПІ від 9 вересня 2012 року №2454/307/22-507/31692328 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Таір-Д» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 1 липня 2009 року по 1 липня 2012 року» про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів та нікчемність правочинів.

Тому, констатовано завищення позивачем податкового кредиту на суму 3092 грн.

4.3 Із приводу відносин із ТОВ «Олмакс Сістемс», зазначено використання Акта ДПІ у Печерському районі міста Києва від 15 квітня 2013 року №362/22-4/37100998 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки», у якому вказано на встановлення відсутності поставок товарів (послуг) від основного постачальника, що свідчить про нікчемність правочинів такого товариства з іншими контрагентами. Через такі обставини констатовано завищення податкового кредиту на 16482 грн. (т.1 а.с.40-41).

4.4 Щодо операцій із ТОВ «ДАД і Компанія», то у Акті перевірки позивача зазначено, що акт виконаних робіт, складений у ході виконання відповідного договору, є не деталізованим, не містить витрат часу, розцінки за виконану роботу чи інших підтверджуючих документів, у зв'язку із чим не доведено виконання наданої послуги та її зв'язок із господарською діяльністю позивача. У зв'язку із цим, констатовано порушення положень підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.6 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на 23266 грн. (т.1 а.с.42).

Разом із тим із правовою оцінкою, наданою податковим органом, суд не погоджується, із таких підстав.

Щодо першого висновку (1.1).

У судовому засіданні представники позивача зазначили, що всі основні засоби товариства, на які нараховується амортизація, введені в експлуатацію; їх вартість розраховано на підставі первинних документів, які підтверджують вартість витрат на їх придбання, доставку та введення в експлуатацію.

Так, за приписами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, об'єкти амортизації визначені у статті 144 Податкового кодексу України, класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, методи нарахування амортизації закріплені у статті 145 цього кодексу, а визначення вартості об'єктів амортизації - у статті 145 Податкового кодексу України.

У Акті перевірки констатовано, що підприємством при нарахуванні амортизаційних відрахувань у податковому обліку застосовувались норми, передбачені статтями 144, 145, 146 Податкового кодексу України (т.1 а.с.28).

У свою чергу, судом у податкового органу витребовувалися докази безпідставності завищення суми амортизаційних нарахувань, віднесених до собівартості у сумі 213380 грн. Разом із тим, такі докази надані не були, до того ж, у судовому засіданні представник Інспекції також не зміг пояснити підстави для висновків про таке завищення.

Крім того, суд звертає увагу і враховує доводи позивача про те, що правильність нарахування амортизації підтверджується відсутністю зауважень щодо розділу 3.1.3 «Амортизаційні відрахування» Акта перевірки ТОВ «Діана Люкс Логістик» (т.1 а.с.30-31).

За таких обставин, висновки ДПІ про порушення позивачем пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та завищення суми амортизаційних нарахувань, віднесених до собівартості, є безпідставними та необґрунтованими.

У зв'язку із цим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо другого блоку порушень (1.2).

Стверджуючи у цій частині спірних відносин про недотримання положень податкового законодавства, Інспекція зазначає, що відсотки за користування кредитом не враховувались при визначенні собівартості 1 кв. м. приміщень, які здавалися в оренду, вказуючи на порушення положень підпунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

При цьому, відсотки за користування кредитом у податковій звітності позивача також не включалися до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а відображалися в складі інших витрат.

У Акті перевірки також йдеться про завищення позивачем показників на суму 6546862 грн. саме в інших витратах звичайної діяльності та інших операційних витратах (т.1 а.с.29).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, як закріплює пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У силу пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За положеннями пункту 138.10 статті 138 цього кодексу до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати; фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку); інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так, судом встановлено, що 6 липня 2007 року між ТОВ «Діана Люкс Логістик» (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено кредитний договір №11180012000, за яким позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті у сумі 4000000 Євро та сплатити проценти, комісії. Цільовим призначенням такого кредиту визначено фінансування будівництва адміністративно-складського комплексу, закупівля необхідного обладнання, матеріалів, робіт, інші витрати, пов'язані з реалізацією проекту, рефінансування власних витрат у сумі, що перевищує 30 % від суми бюджету проекту (т.1 а.с.115-123).

Також узгоджено графік погашення кредиту, зокрема за період з 5 грудня 2008 року по 3 березня 2015 року (т.1 а.с.124-125).

У судовому засіданні представник відповідача також не зміг пояснити яким чином не включення витрат за користування кредитними коштами при визначенні собівартості приміщень, які здавалися в оренду, тягне за собою протиправність врахування суми відсотків за користування таким кредитом у складі інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат.

Таким чином, податковий орган, констатуючи факт неврахування відсотків за користування кредитом при визначенні собівартості за 1 кв. м. приміщень, які здавалися в оренду та порушення положень підпунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (які регулюють питання витрат, які формують собівартість товарів, робіт, послуг), стверджує протиправне включення відповідної суми до інших витратах звичайної діяльності та інших операційних витратах, у той час, як нормативне регулювання останніх передбачене іншими положеннями Податкового кодексу України (і не пов'язане із врахуванням таких витрат при визначенні собівартості товарів, робіт, послуг).

Крім того, суд звертає увагу, що у цій групі порушень податкові зобов'язання донараховані за 2009-2010 роки, однак підставою їх нарахування як в Акті перевірки, так і в податковому повідомленні-рішенні вказано норми саме Податкового кодексу України. Разом із тим, розділ III цього кодексу (Податок на прибуток підприємств) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У 2009-2010 роках спірні відносини у цій частині вимог врегульовувалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, у цьому випадку мало місце застосування норм права, які не регулюють відповідні відносини.

Таким чином, зважаючи на не доведення відповідачем зв'язку між не врахуванням відсотків за користування кредитними коштами при визначенні собівартості, порушенням положень пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та протиправністю включення відсотків за користування кредитом до інших витрат, враховуючи донарахування податкових зобов'язань на підставі таких норм закону, які не були діючими на час існування спірних відносин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення і у цій частині.

Щодо третьої групи порушень (1.3).

Так, судом встановлено, на сторінці 9 Акта перевірки вказано на факт включення відсотків за користування кредитом до рядку 06 вказаної вище декларації, у зв'язку із чим резюмовано завищення валових витрат, яке призвело до неправильного визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду.

Таким чином, виявлені податковим органом порушення, у цьому випадку, обумовлені порушенням, яке розглядалося вище, а саме - віднесенням суми процентів за користування кредитними коштами до інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

У податковому повідомленні-рішенні, яким донараховано зобов'язання по такому порушенню, міститься посилання на недотримання позивачем вимог пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, у той час як таке порушення, згідно логіки податкового органу, є наслідком включення відсотків за користування кредитом до інших витрат.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що уточнюючі декларації, в яких відображене відповідне від'ємне значення, не були подані у встановленому порядку до податкового органу.

З метою спростування таких тверджень, ТОВ «Діана Люкс Логістик» подано засвідчені копії уточнюючих податкових декларацій із податку на прибуток із додатками за 2009, 2010, 2011 роки із квитанціями №1 та №2 (т.1 а.с.138-155, т.2 а.с.75-91) на підтвердження прийняття цих документів податковим органом. Крім того, факт подання таких декларацій відображено і в Акті перевірки (т.1 а.с.26-27).

У той же час, неспростованими залишаються і доводи позивача про здійснення ДПІ помилки при проведенні власного розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік (У таблиці «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на прибуток» пункту 3.1.4 на сторінці 12 Акта у рядку 10 колонки 8 та 9 зазначено показник об'єкта оподаткування у сумі 1001546 грн., що розраховано ними наростаючим підсумком без врахування ј від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2012 року).

Знову ж таки, і у цьому випадку до спірних відносин застосовано виключно положення Податкового кодексу України, хоча вони охоплювали собою відносини, що виникли з 2009 року, а норми Податкового кодексу до відносин щодо оподаткування податком на прибуток набули чинності у другому кварталі 2011 року.

За наведеного, суд приходить до висновку про не доведення Інспекцією правомірності донарахувань податкових зобов'язань і у цій частині.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд резюмує, що обставини порушення позивачем положень податкового законодавства із оподаткування податком на прибуток не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Стосовно порушень із податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

2.1 Між позивачем і ТОВ «Саоста-Куб» укладено договір №8-04/11 від 12 квітня 2011 року про підрядні роботи (т.1 а.с.87-88), за яким виконавець (ТОВ «Саоста-Куб») зобов'язуєтья за завданням замовника (ТОВ «Діана Люкс Логістик») надати послуги щодо виконання малярних та штукатурних робіт, зазначених у додатку 1 до такого договору.

На підтвердження факту виконання умов договору підприємством надано належним чином засвідчені копії таких документів:

- акт приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в (т.1 а.с.95);

- податкові накладні від 12 квітня 2011 року №317; від 26 квітня 2011 року №358, від 11 травня 2011 року №454, від 26 травня 2011 року №300, від 6 червня 2011 року №336 (т.1 а.с.96-100);

- додаток №1 до договору №8-04/11 від 12 квітня 2011 року щодо договірної ціни на малярні і штукатурні роботи (т.1 а.с.93);

- відомість ресурсів (т.1 а.с.94);

- банківські виписки по особовому рахунку на підтвердження здійснення розрахунків за договором (т.1 а.с.200-204).

На засвідчення відображення відповідної операції із ТОВ «Саоста-Куб» у бухгалтерському обліку подано картку рахунку 631 та оборотно-сальдову відомість по такому ж рахунку (т.1 а.с.198-199).

Судом з'ясовано, що ТОВ «Діана Люкс Логістик» перед підписанням згаданого договору, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Саоста-Куб», зокрема отримало копію свідоцтва про його реєстрацію, копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, копію довідки з ЄДРПОУ, а також копію ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т.1 а.с.89-92). Подано і витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо такого контрагента станом на 17 лютого 2014 року (т.1 а.с.132-134).

Претензій щодо оформлення первинних документів та податкових накладних за цим договором ДПІ не вказано.

Тобто, єдиною підставою для нарахування податкових зобов'язань у цій частині став Акт перевірки ТОВ «Саоста-Куб» ДПІ у Печерському районі міста Києва від 25 липня 2011 року №918/23-2/36857260. Зокрема, за його висновками, перевіркою діяльності такого контрагента позивача встановлено відсутність об'єктів оподаткування та нікчемність договорів при придбанні і продажу товарів/послуг (т.2 а.с.13-22).

2.2 Товариством «Діана Люкс Логістик» 27 травня 2011 року укладено договір перевезення вантажів №03-27/05/11 із підприємством «Таір-Д», за умовами якого виконавець (ПП «Таір-Д») зобов'язується здійснити доставку вантажу та передати його вантажоодержувачу за адресою, що вказана у товаросупровідних документах, а замовник (ТОВ «Діана Люкс Логістик») - сплачувати встановлену плату (т.1 а.с.66-71). Приймання і передача вантажу здійснюється відповідно до актів приймання-передачі з обов'язковим зазначенням вартості; такі акти підписуються повноважними представниками сторін у двох екземплярах. Доставка та перевезення вантажів здійснюється виконавцем на підставі одноразових заявок замовника.

На засвідчення виконання цього договору позивачем надано завірені копії наступних документів:

- акти виконаних транспортних послуг №32 від 27 травня 2011 року на суму 4500 грн., №40 від 16 червня 2011 року на суму 1500 грн., від 7 липня 2011 року на суму 1300 грн., від 21 липня 2011 року на суму 500 грн., від 28 липня 2011 року на суму 4000 грн., від 13 серпня 2011 року на суму 2500 грн., від 1 вересня 2011 року на суму 4250 грн. (т.1 а.с.73-79);

- податкові накладні від 27 травня 2011 року №20; від 16 червня 2011 року №16, від 7 липня 2011 року №7, від 21 липня 2011 року №40, від 28 липня 2011 року №54, від 13 серпня 2011 року №14, від 1 вересня 2011 року №5 (т.1 а.с.80-86);

- додаток до договору №03-27/05/11, в якому визначено форму та зміст заявки на перевезення вантажу (т.1 а.с.72);

- банківські виписки по особовому рахунку на підтвердження здійснення розрахунків за договором (т.1 а.с.205-211).

На підтвердження відображення операцій із ПП «Таір-Д»у бухгалтерському обліку подано картку рахунку 631 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (т.1 а.с.193-194).

Також подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо такого контрагента станом на 17 лютого 2014 року (т.1 а.с.126-128), з якого вбачається, що на вказану дату підприємство є діючим, а один із видів його діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

У свою чергу, Інспекцією надано Акт Дніпродзержинської ОДПІ від 9 вересня 2012 року №2454/307/22-507/31692328 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Таір-Д» за період з 1 липня 2009 року по 1 липня 2012 року» (т.2 а.с.25-58), у якому зазначено, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою, крім того, вказано на відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за відповідний період, а також нікчемність укладених таким товариством правочинів.

Також надано вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року у кримінальній справі №208/2357/13-к, яким директора ПП «Таір-Д» визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205 (фіктивне підприємництво) та частиною першою статті 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України.

У вироку встановлено, що реалізувавши свій злочинний намір на створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ПП «Таір-Д», ПП «Промислове будівництво», ПП «Торговий дім «Альфа буд», ПП «Ударник», з метою прикриття незаконної діяльності, така особа в період з 04.03.1999 року по 14.06.2012 року, використовуючи реквізити зазначених фіктивних підприємств створених нею, незаконно, документально оформлювала безтоварні господарські операції по нібито придбанню суб'єктами підприємницької діяльності товарів, робіт (послуг).

Крім того, вона, не будучи службовою особою ПП «Промислове будівництво», маючи намір на підроблення документів, склала податкові декларації та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань ПП «Промислове будівництво» з податку на додану вартість від імені директора ОСОБА 4, в яких задекларувала фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Промислове будівництво» із ПП «Таір-Д», що надавало право контрагентам ПП «Промислове будівництво» на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та звільняло їх від обов'язків сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому, жодних фактів стосовно взаємовідносин ПП «Таір-Д» із ТОВ «Діана Люкс Логістик» у такому вироку не зазначено, як і відсутні будь-які посилання на діяльність товариства «Діана Люкс Логістик». Під час проведення перевірки та винесення повідомлення-рішення такий вирок суду не враховувався ДПІ.

2.3 У ході судового розгляду встановлено, що у період з квітня по грудень 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Олмакс Сістемс», на підставі усних договорів із позивачем, останньому надавались послуги щодо ремонту й профілактики принтерів, відновлення і заправки картриджів тощо.

На підтвердження цього товариством «Діана Люкс Логістик» подано належним чином засвідчені копії таких документів:

- акти надання послуг №223 від 12 квітня 2012 року, №276 від 25 квітня 2012 року, №301 від 11 травня 2012 року, №568 від 25 липня 2012 року, №796 від 9 жовтня 2012 року, №1032 від 10 грудня 2012 року, №828 від 24 грудня 2012 року (т.1 а.с.101-107);

- податкові накладні від 9 квітня 2012 року №215; від 25 квітня 2012 року №276, від 7 травня 2012 року №312, від 20 липня 2012 року №558, від 8 жовтня 2012 року №806, від 5 грудня 2012 року №1043, від 20 грудня 2012 року №1089 (т.1 а.с.96-100);

- картку рахунку 631 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Олмакс Сістемс» (т.1 а.с.191-193);

- банківські виписки по особовому рахунку на підтвердження здійснення розрахунків за договором (т.1 а.с.212-218).

Доводи Інспекції щодо нереальності таких операцій обґрунтовані виключно висновками Акта ДПІ у Печерському районі міста Києва від 15 квітня 2013 року №362/22-4/37100998 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олмакс Сістемс»», а саме: відсутністю поставок товарів (послуг) від основного постачальника та нікчемністю правочинів такого товариства з іншими контрагентами.

Недоліків у первинних документах або податкових накладних за цим договором Інспекцією не виявлено.

2.4 6 грудня 2011 року ТОВ «Діана Люкс Логістик» уклало договір на ремонтні роботи із Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАД і Компанія», згідно якого замовник (ТОВ «Діана Люкс Логістик») замовляє, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи на поставку матеріалів і обладнання для будівництва приміщення для зберігання піддонів згідно креслень, наданих замовником (додаток 2) та затвердженого переліку матеріалів у зведеному кошторисі (додаток 3) на об'єкті: територія ТОВ «Діана Люкс Логістик» за адресою: вул. Кутузова, 134, м. Бровари Київської області (т.1 а.с.55-60). Загальна вартість робіт визначена на рівні 165000,11 грн.

На засвідчення виконання умов такого договору до суду подано завірені копії таких документів:

- протокол погодження договірної ціни (додаток 1 до договору від 6 грудня 2011 року - т.1 а.с.61);

- креслення будівлі, що замовляє замовник (додаток 2 - т.1 .с.62);

- зведений кошторис вартості будівництва (додаток 3 - т.1 а.с.63);

- акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000068 (т.1 а.с.64);

- податкова накладна від 8 грудня 2011 року №88 (т.1 а.с.65);

- банківські виписки по особовому рахунку на підтвердження здійснення розрахунків за договором (т.1 а.с.220-221).

На підтвердження відображення відповідної операції із ТОВ «ДАД і Компанія» у бухгалтерському обліку подано картку рахунку 631 та оборотно-сальдову відомість по такому ж рахунку (т.1 а.с.196-197).

Єдиною підставою для констатації недоведення виконання цього договору зазначено не деталізований акт виконаних робіт, зокрема відсутність у ньому витрат часу, розцінки за виконану роботу.

Судом з'ясовано, що у зведеному кошторисі вартості будівництва, який є додатком 3 до досліджуваного договору, сторонами визначено найменування робіт, одиниці виміру, кількість та вартість робіт (т.1 а.с.63). Крім того, вартість робіт узгоджено у протоколі погодження договірної ціни (т.1 а.с.61), а також перед виконанням робіт досягнуто згоди щодо креслення будівлі (т.1 .с.62).

Недоліків у інших первинних документах (окрім акта здачі-прийняття робіт), а також у оформленні податкової накладної - податковим органом не виявлено.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися між сторонами у частині визначення зобов'язань із податку на додану вартість, суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції лише відобразили в акті перевірки суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача ТОВ «Саоста-Куб», ПП «Таір-Д», ТОВ «Олмакс Сістемс».

Однак, наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі товари не постачались.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання договору вказані вище контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстрованими платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Щодо операцій із ПП «Таір-Д», то обставини взаємовідносин між ПП «Таір-Д» та ТОВ «Діана Люкс Логістик» у вказаному вище вироку не досліджувалися, жодних вказівок на ТОВ «Діана Люкс Логістик» під час дослідження фактів протиправної діяльності посадових осіб ПП «Таір-Д» такий вирок не містить.

Крім того, за приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Це означає, що вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року відносно директора ПП «Таір-Д» не має доказового значення для цієї справі, оскільки предметом доказування у ній є правомірність формування ТОВ «Діана Люкс Логістик» податкового кредиту за господарськими операціями із надання послуг між ним та ПП «Таір-Д», а не винність вказаної особи у вчиненні злочину. Обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Діана Люкс Логістик» та ПП «Таір-Д» Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у межах розгляду кримінальної справи №208/2357/13-к не встановлювались.

Також суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Тому доводи Інспекції щодо не доведення позивачем виконання договору із ТОВ «ДАД і Компанія» через відсутність деталізації у акті виконаних робіт, за наявності відповідних відомостей у інших досліджених первинних документах, та відсутності будь-яких інших зауважень, суд сприймає критично.

Суд констатує, що позивачем були надані належні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «Діана Люкс Логістик» та його контрагентами, такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку; а докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - відсутні.

Таким чином, твердження про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено того, що послуги не надавалися, роботи не виконувались, товари не передавались, а доводи позивача про дійсність правочинів залишаються неспростовними.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

Таким чином, реальні докази порушення позивачем норм Податкового кодексу надані не були.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір за оскарження кожної із вимог окремо (182,70 грн. згідно платіжного доручення №1086 від 11 лютого 2014 року, 487,20 грн. згідно платіжного доручення №1087 від 11 лютого 2014 року, 487,20 грн. відповідно до платіжного доручення №1088 від 11 лютого 2014 рокуу сумі 2294 грн.), доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0001042200 від 3 лютого 2014 року форми «Р», №0001002200 від 3 лютого 2014 року форми «Р», №0001192200 від 3 лютого 2014 року форми «П».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана Люкс Логістик» сплачену суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення №1086 від 11 лютого 2014 року, у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення №1087 від 11 лютого 2014 року, у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення №1088 від 11 лютого 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2014 р.