Рішення

від 17.04.2014 по справі 911/1022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 911/1022/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ

до відповідача Яготинської районної ради, м. Яготин Київської області

про стягнення боргу, пені, інфляційних збитків та 3% річних в сумі 5 992,04 грн.

Суддя А.С. Грєхов

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець Н.М., довіреність від 11.12.2013 р. № 650;

від відповідача: Кістенюк Т.К., яка діє на підставі довіреності № 2 від 16.04.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 19.03.2014 р. №508-328108-320000-279 до Яготинської районної ради (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість в сумі 5 992,04 грн., з яких: 5 821,86 грн. основного боргу, 78,80 грн. індексу інфляції, 29,69 грн. 3% річних, 61,69 грн. пені, та покласти на відповідача судовий збір, понесений позивачем при подачі позовної зави до суду в сумі 1 827,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 70000800 від 04.01.2010 р., укладеного між позивачем - ВАТ «Укртелеком» в особі начальника цеху телекомунікаційних послуг № 3 та відповідачем з оплати отриманих послуг за період з 20.10.2013 року по 20.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1022/14 та призначено справу до розгляду на 17.04.2014 р.

17.04.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов супровідний лист № 724-328108-320000-2797 від 16.04.2014 року, разом з яким позивачем долучено документи на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 31.03.2014 року та подано заяву з клопотанням б/№ від 17.04.2014 року щодо зменшення позовних вимог.

17.04.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву № 04-05/95 від 15.04.2014 року з долученими документами.

В судове засідання з'явились позивач та відповідач, які надали свої пояснення у справі. Присутній в судовому засіданні 17.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх такими що підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві, однак посилаючись на подане ним клопотання від 17.04.2014 року, згідно якого позивач повідомляє суд про те, що відповідач у справі № 911/1022/14 07.02.2014 року частково сплатив основний борг в розмірі 4 947,47 грн., в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача решту заборгованості в розмірі 874,39 грн., пеню в розмірі 61,69 грн., 3% річних - 29,69 грн., інфляційний витрат у сумі 78,80 грн., а також судові витрати 1827,00 грн. стягнути на користь позивача, чим зменшено раніш заявлені позовні вимоги. Відповідач в судовому засіданні проти стягнення з нього 3% річних, індексу інфляції заперечує.

Відповідно до відзиву відповідача, відповідач повідомляє суд про те, що станом на 17.04.2014 року відповідачем сплачено позивачу 4 947,47 грн. на підтвердження чого надано копії платіжних доручень та згідно відзиву відповідача залишок боргу складає 874,39 грн.; в зв'язку з вжиттям відповідачем заходів по своєчасному погашенню зобов'язань за Договором останній просить суд не стягувати з відповідача пеню, інфляційні збитки та 3% річних та вказує на те, що залишок боргу найближчим часом буде погашено.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 5 частини першої статті 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 36 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, споживач зобов'язаний: дотримуватися вимог цих Правил; виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.

04.01.2010 р. між позивачем - ВАТ «Укртелеком» в особі начальника цеху телекомунікаційних послуг № 3 та відповідачем (абонент) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 70000800 (далі - Договір) відповідно до умов якого Укртелеком - позивач зобов'язався надавати абоненту - відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених абонентом (далі - послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги, відповідно до умов Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до п.п. 3.4.1., 3.4.2. Договору, абонент зобов'язаний: дотримуватись умов цього Договору та вимог чинних нормативних актів у сфері телекомунікацій; своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 Договору, надання послуг за Договором є платним.

Пунктами 4.15., 4.16. Договору передбачено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму. У разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді.

Так, протягом періоду з 20.10.2013 року по 20.02.2014 року позивачем надавались, а відповідачем приймались телекомунікаційні послуги. На підтвердження надання послуг та визнання відповідачем боргу позивачем надано акт звіряння розрахунків станом на 01.03.2014 року, підписаний обома сторонами, згідно якого заборгованість за телекомунікаційні послуги згідно з договором № 70000800 відповідача становить 5 821,86 грн., заборгованість по пені становить 137,86 грн. як за даними позивача, так і за даними обліку відповідача. Судом встановлено, що акт звіряння розрахунків підписано позивачем та відповідачем, а підписи уповноважених осіб скріплено печатками позивача та відповідача, відповідно.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Позивачем умов Договору.

Відповідно до заяви Позивача, Відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось заборгованість за період з 20.10.2013 року по 20.02.2014 року в сумі 5 992,04 грн., з яких 5 821,86 грн. - основний борг, 78,80 грн. індексу інфляції, 29,69 грн. 3% річних, 61,69 грн. пені. Судом встановлено, що 17.04.2014 року Позивачем подано клопотання б/№ від 17.04.2014 року, в якому Позивач повідомляє суд про те, що відповідач у справі № 911/1022/14 07.02.2014 року частково сплатив основний борг в розмірі 4 947,47 грн., в зв'язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача решту заборгованості в розмірі 874,39 грн., пеню в розмірі 61,69 грн., 3% річних - 29,69 грн., інфляційних витрат у сумі 78,80 грн., а також судові витрати 1827,00 грн. на користь Позивача, чим зменшено раніш заявлені позовні вимоги.

Під час розгляду справи в суді відповідачем надано суду копії платіжних доручень: № 3 від 01.04.2014 року на суму 932,90 грн., № 4 від 01.04.2014 року на суму 961,51 грн., № 2 від 01.04.2014 року на суму 1 010,20 грн., №5 від 01.04.2014 року на суму 1 034,22 грн., № 6 від 01.04.2014 року на суму 1 008,64 грн., всього на загальну суму 4 947,47 грн. Дослідивши подані відповідачем докази суд дійшов висновку про те, що останні не є належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України, оскільки у призначенні платежу у платіжних дорученнях наявні посилання на договір № 36 від 17.01.2013 року, що не є ідентичним Договору №70000800 від 04.01.2010 року та пояснень щодо останнього суду не надано, в зв'язку з чим подані докази відхиляються судом.

В зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог Позивачем, що випливає з клопотання від 17.04.2014 року б/№, суд розглядає вимоги Позивача з урахуванням клопотання Позивача від 17.04.2014 року, яким зменшено позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, на підтвердження заявлених вимог позивачем надано акт звіряння розрахунків станом на 01.03.2014 року, згідно якого заборгованість за телекомунікаційні послуги згідно з договором № 700008000 відповідача перед позивачем становить 5 821,86 грн. як за даними обліку позивача, так і за даними обліку відповідача; акт звіряння розрахунків підписано позивачем та відповідачем, а підписи уповноважених осіб скріплено печатками позивача та відповідача, відповідно. Судом встановлено, що поданий позивачем складений між позивачем та відповідачем акт звіряння розрахунків станом на 01.03.2014 року за Договором є належним доказом визнання відповідачем заборгованості по основному боргу за Договором у сумі 5 821,86 грн. грн.

Як випливає з клопотання позивача від 17.04.2014 року, 07.04.2014 року відповідачем було сплачено позивачу частину основного боргу в сумі 4 947,47 грн., що зумовило зменшення позивачем позовних вимог.

Відповідно до відзиву відповідача, останнім визнано, що станом на 17.04.2014 року залишок боргу відповідача перед позивачем становить 874,39 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за період з 20.10.2013 року по 20.02.2014 року в сумі 874,39 грн. за Договором за надані телекомунікаційні послуги.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за надані телекомунікаційні послуги за вищезазначеним Договором на час прийняття рішення, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 874,39 грн. за надані телекомунікаційні послуги визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі пункту 5.2 Договору № 70000800 від 04.01.2010 р. та частини 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" позивач заявляє вимогу про стягнення за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором за вказаний період пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, яка за розрахунком позивача складає 61,69 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши подані Позивачем розрахунки судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, умовам Договору та обставинам справи.

Позивач в свою чергу просить стягнути з відповідача 78,80 грн. індексу інфляції та 29,69 грн. 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором № 70000800 від 04.01.2010 р., де вказана вимога обґрунтована ст. 625 ЦК України.

У наданому відзиві відповідач просить суд не стягувати з відповідача пеню, інфляційні збитки та 3% річних з посиланням на вжиття відповідачем заходів для своєчасної сплати зобов'язань та відсутність вини в діях відповідача щодо не проплати платіжних доручень.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений

договором або законом.

Дослідивши відзив відповідача та долучені до нього докази судом встановлено, що від відповідача жодного правового обґрунтування заперечень щодо заявлених вимог позивача по індексу інфляції, пені, 3 % річних, в тому числі щодо їхніх розрахунків, суду не надано; жодних доказів на підтвердження обставин на які посилається відповідач у відзиві у якості причин несвоєчасної сплати, несплати відповідачем послуг позивача (доказів подання платіжних доручень на проплату, виділення коштів, повторної реєстрації фінансових зобов'язань тощо) та безпідставність заявлених вимог у цій часині не доведено суду, в зв'язку з чим, заперечення відповідача щодо вимог позивача по нарахованим індексу інфляції, пені, 3 % річних є недоведеними суду та безпідставними. Факт несплати відповідачем до 01.04.2014 року боргу за Договором за основним зобов'язанням у сумі 4 947,47 грн. та факт наявності станом на поточну дату основного боргу за Договором у сумі за оспорюваний період у сумі 874,39 грн. є встановленими судом, а відповідно наявність підстав для відхилення вимог позивача по індексу інфляції, пені, 3 % річних відповідачем не доведено суду, в зв'язку з чим вимоги відповідача у цій частині відхиляються судом.

Перевіривши подані Позивачем розрахунки судом встановлено, що здійснені позивачем розрахунки індексу інфляції та 3 % річних від суми заборгованості, є вірними та підлягають задоволенню.

Згідно акту звіряння розрахунків станом на 01.03.2014 року, складеним між позивачем та відповідачем за Договором №70000800, за даними обліку позивача (кредитора) і відповідача (дебітора), наявна пеня у розмірі 137,86 грн.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у мінімально встановленому розмірі, а саме: 1 827,00 грн. судового збору, що підтверджено платіжним дорученням № 1899 від 18.03.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 5 Листа Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" №01-8/453 від 26.06.1995 року, в арбітражних судах деяких областей виникло питання щодо розподілу арбітражних витрат у випадках припинення провадження у справах за мотивом сплати відповідачем боргу після звернення кредитора з позовом, на яке Вищий арбітражний суд України дав таку відповідь. Якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 АПК України .

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Яготинської районної ради (07700, Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, вул. Незалежності, буд. 110; ідентифікаційний код юридичної особи: 04054843) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (02098, м. Київ, пр. П. Тичини, 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 01184901) 1 044,57 грн. (одна тисяча сорок чотири грн. 57 коп.), які складаються з: 874,39 грн. (вісімсот сімдесят чотири грн. 39 коп.) заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 78,80 грн. (сімдесят вісім грн. 80 коп.) індексу інфляції, 29,69 грн. (двадцять дев'ять грн. 69 коп.) 3% річних, 61,69 грн. (шістдесят одна грн. 69 коп.) пені.

3. Стягнути з Яготинської районної ради (07700, Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, вул. Незалежності, буд. 110; ідентифікаційний код юридичної особи: 04054843) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (02098, м. Київ, пр. П. Тичини, 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 01184901) 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.С. Грєхов

Дата підписання повного тексу рішення - 17.04.2014 року.