Постанова

від 22.04.2014 по справі 926/1335/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа № 926/1335/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Мирутенко О.Л.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Княжеград» (надалі ТзОВ «Княжеград») б/н та б/д

на рішення господарського суду Чернівецької області від 27.02.2014р.

у справі № 926/1335/13

за позовом ТзОВ «Княжеград», м. Новодністровськ

до відповідача Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ

про визнання пункту договору оренди недійсним,

з участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з`явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.02.2014р. у справі № 926/1335/13 (суддя Скрипничук І.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Княжеград» до Новодністровської міської ради про визнання пункту договору оренди недійсним. Дане рішення мотивоване тим, що умови договору оренди земельної ділянки від 05.08.2013р., зокрема і оскаржуваний пункт 32,16, були узгоджені сторонами в порядку та згідно з вимогами статей 179 та 181 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Княжеград» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо законності оскаржуваного пункту договору.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №926/1335/13 введено суддів Мирутенка О.Л. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено до розгляду на 10.04.2014р.

Ухвалою суду від 10.04.2014р. розгляд справи відкладено на 22.04.2014р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

08.09.2010р. між ТзОВ "ВКФ "Світ будівельних технологій" та ТзОВ "Княжеград" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель "Розчинний вузол", що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, квартал 19, будинок № 14 на земельній ділянці розміром 0, 3758 га. Відповідно до вказаного договору нежитлові будівлі перейшли у відання ТзОВ "Княжеград"(а.с. 7).

07.06.2012р. вказаний договір купівлі-продажу було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

ТзОВ "Княжеград" звернулось до Новодністровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, на якій розташовані придбані ним нежитлові будівлі.

Після виготовлення технічної документації між Новодністровською міською радою та ТзОВ "Княжеград" був укладений договір оренди землі № 244 від 05.08.2013р. та підписаний сторонами договору акт про передачу і прийом земельної ділянки від 05.08.2013р. (а.с. 12-16). Як вбачається з самого договору державної реєстрації договір не пройшов.

Відповідно до умов договору оренди землі, ТзОВ "Княжеград" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд передається в оренду земельна ділянка, яка знаходиться у м. Новодністровську площею 0, 4498 га, терміном на 9 років 11 місяців.

Таким чином, з моменту 07.06.2012 року (укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення) до 05.08.2013 року (укладення договору оренди землі) позивач користується земельною ділянкою, на якій знаходиться його нежитлове приміщення.

Пунктом 32.16 даного договору сторони узгодили, що в місячний термін ТзОВ "Княжеград" зобов'язалося сплатити плату за користування земельною ділянкою з моменту укладення договору купівлі-продажу.

ТзОВ "Княжеград" вважаючи, що п. 32,16 був внесений в договір внаслідок обопільної помилки звернувся до господарського суду про визнання його недійсним.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини першої вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Як вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті).

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

Змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання). Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

При цьому частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення такого органу і реалізується шляхом укладення договору оренди.

Дана норма кореспондується з ч.2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішень Новодністровської міської ради від 25.10.2012р. № 202 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду» та від 24.12.2012р. № 253 «Про затвердження технічної документації щодо передачі земельної ділянки» між сторонами у справі було укладеного договір оренди землі № 244 від 05.08.2013р. (ст. 25-26).

Зазначені рішення ради є чинними, позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до вимог ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Отже, з метою недопущення втрат бюджету на період виготовлення технічної документації, Новодністровська міська рада п.5 рішення № 202 від 25.10.2012р. передбачила обов'язок ТзОВ «Княжеград» в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою з моменту укладення договору купівлі-продажу. Пункт 5 вступає в дію з моменту реєстрації договору оренди землі.

Дана норма була прописана в договорі оренди землі від 05.08.2013р. № 244, а саме: пунктом 32,16 зобов'язано ТзОВ «Княжеград» в місячний термін сплатити плату за користування земельною ділянкою з моменту укладення договору купівлі-продажу.

Позивач, при підписані договору оренди землі, не заперечив проти такої умови договору, протокол розбіжностей не склав, а отже оскаржуваний пункт договору є правомірним і не суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору полягає передусім у вільному виявлені волі сторін на вступ в договірні відносини.

Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач не надав доказів, які підтверджували б, що при узгоджені оскаржуваного пункту 32.16 договору був тиск з боку контрагента, а тому в суду відсутні підстави визнавати його недійсним.

З огляду на те, що предметом даного спору є визнання недійсним пункту договору оренди землі, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги твердження скаржника стосовно стягнення заборгованості по орендній платі.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 27.02.2014р. справі № 926/1335/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Плотніцький Б.Д.