Ухвала

від 24.04.2014 по справі 2-874/2007

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-874/2007

6/189/38/14

У Х В А Л А

24.04.2014 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання аліментних зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Відділ ДВС Покровського РУЮ в Дніпропетровській області звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань. В даному поданні вони зіслалися на те, що 12.11.2007 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-874, виданого 26.10.2007 року Покровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі ? частки доходу щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 Одночасно з відкриттям провадження державним виконавцем були розіслані запити до реєструючих органів для встановлення майнового стану боржника. ОСОБА_1 направлено виклики для явки до відділу ДВС Покровського РУЮ для надання пояснення та з'ясування питання по сплаті аліментів, але боржник жодного разу не з'являвся. Виклики та вимоги про сплату аліментів, але боржник ігнорує та умисно не виконує рішення Покровського районного суду. В зв'язку з чим, просить встановити тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Дослідивши матеріали подання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян на виїзд і в'їзд на територію України, порядок оформлення для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника має звертатись державний виконавець лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань під час примусового виконання рішення суду.

Втім, а ні подання державного виконавця, а ні матеріали справи не свідчать про те, ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язання за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та намагається виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності. Доданий до заяви документ - копія постанови про відкриття виконавчого провадження сам по собі не доводить факту ухилення боржника від виконання рішення. При цьому відсутні будь-які відомості щодо вручення зазначеної постанови боржнику, що, фактично, унеможливлює її виконання останнім.

Так, судом встановлено, що подання державного виконавця не містить конкретних доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань по виконанню рішення суду, а положення ст.377-1 ЦПК України передбачають, що така ознака, як ухилення боржника від виконання рішення є обов'язковою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

А тому, посилання державного виконавця про наявність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не можна визнати обґрунтованими, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість подання та вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання аліментних зобов'язань.

Суддя: О.С. Пустовар