Постанова

від 15.01.2009 по справі 2-а1386-08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

15 січня 2009 р.                                                                                            

Справа № 2-а-1386/08

                       м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний

суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького

І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю представників: позивача -

Пасічник А.А., відповідача - Глухенького В.С., розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Сількомунгосп» про

стягнення 9 706, 12 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за

невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

  Черкаське обласне відділення

Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним

позовом до ПП «Сількомунгосп» про стягнення адміністративно-господарських

санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення вимог чинного

законодавства, не створював в 2007 році робочі місця для працевлаштування

інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

    На підставі наведених обставин позивач

просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 8935,00 грн.

адміністративно-господарських санкцій та 

771,12 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

    Представник позивача позовні вимоги

підтримав.

Відповідач

проти позову заперечив та пояснив, що ним були вжиті всі можливі заходи для

працевлаштування інвалідів. Відповідач наголосив, що він передбачив робоче

місце інваліда в штатному розписі, подавав звіти до служби зайнятості, друкував

відповідні оголошення в місцевій пресі та доводив їх до відома громадян по

радіомовленню. Враховуючи, що жодної пропозиції про працевлаштування інваліда

не надійшло ні від центру зайнятості, ні безпосередньо від громадян, він з

об'єктивних причин не міг працевлаштувати особу, якій встановлена група

інвалідності.     

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи

і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу

окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

приходить до наступного:

Відповідно

до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з

правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість

робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій

громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за

невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним

законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і

гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в

економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення

необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя

згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII

(надалі за текстом - «Закон N 875-XII») .

Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства,

установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому

числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням

індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні

гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі

зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і

звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та

працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України.

Приймаючи до

уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього

розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Згідно

Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами,

що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування

інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування,

затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про

реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні»,  відповідач

зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про

зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Як

вбачається з поданого ПП «Сількомунгосп» звіту, середньооблікова кількість

штатних працівників відповідача протягом 2007 р. складала 20 осіб.

Відповідно

до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ,

організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій

інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, та на яких працює

від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування

інвалідів у кількості одного робочого місця.

При цьому,

частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов'язано підприємства, установи,

організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій

інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно

розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно

до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати

працевлаштування інвалідів.

Суд

враховує, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів

покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи

місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають

передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих

місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою

працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до

уваги, що відповідачем в 2007 р. не були вчинені такі дії останній, згідно

частини першої статті 20 Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний сплатити

відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські

санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і

не зайняте інвалідом.

Строк сплати

адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за

роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами,

організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми

адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих

місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету

міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону

України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

За порушення

термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20

Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних

облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої

на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним

зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів

за 2007 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2007 р. у

відповідача складала 8 935, 00 грн. (178 700 грн. : 11 осіб).

Таким чином,

з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII відповідач зобов'язаний був

до 15 квітня 2008 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів

адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для

працевлаштування інвалідів в 2007 р. в сумі 8 935, 00 грн.

Приймаючи до

уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські

санкції,  розмір пені, нарахованої на

суму недоїмки, за період з 16 квітня 2008 р. по 17 листопада 2008 р. (216 днів)

складає 771,12 грн., та розраховується, з урахуванням встановленого розміру

облікової ставки НБУ на рівні 12,00%, за формулою 12 х 120 %  : 100 : 366 х 8 935, 00 х 216.

Досліджуючи

обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає,  що відповідно статей 5, 20 Закону України

«Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. № 803-XII (надалі за текстом -

Закон 803-XII) держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо

працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують

соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.   Підприємства, установи і організації,

незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню

державної політики зайнятості.

Зокрема,

частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII 

встановлено обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від

форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх

місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим

центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих

місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та

про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не

передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм

виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх

прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна

реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних

даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем

не заперечувалось, що протягом  2007 р.

він подавав звіти до служби зайнятості про наявність вакансій лише в червні,

липні та вересні місяці.

З огляду на

викладену вище норму Закону № 803-XII, суд не може погодитись з твердженням

відповідача про відсутність необхідності в щомісячній подачі звіту, оскільки

звітні дані автоматично переносяться на наступний місяць.

За таких

обставин, суд констатує, що відповідач не виконав покладений на нього обов'язок

по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Окремо суд

звертає увагу, що підприємство «Сількомунгосп» належить до категорії

підприємств малого бізнесу. Не дивлячись на труднощі, з якими стикаються

подібні підприємства, відповідач регулярно здійснював благодійну діяльність

спрямовану на допомогу інвалідам. Проте суд вважає, що здійснення такої

діяльності у будь-якому разі не виключає порушення   статті 19 Закону N 875-XII та статті 20

Закону № 803-XII.

Відповідно

до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем

- суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.  

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний

позов позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів задовольнити повністю.

Адміністративний

позов позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів задовольнити повністю.

    Стягнути з приватного підприємства

«Сількомунгосп» (Черкаська область, м. Тальне, вул. Шевченка, 38а,

ідентифікаційний код 00727541, п/р 26007051503646 в ЧФ КБ «ПриватБанк», МФО

354347) на користь Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту

інвалідів (м. Черкаси, пр-кт Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023, п/р

31217230700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018)

адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для

працевлаштування інвалідів в 2007 р. в розмірі 

8 935, 00 грн. та пеню за несвоєчасну сплату

адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2008 р. по 17

листопада 2008 р. в сумі 771,12 грн., а всього 

9 706 (дев'ять тисяч сімсот шість) грн. 12 коп.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного

суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня

складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

складена в повному обсязі 19 січня 2009 р.

Суддя                                                                                

          І.О.Лічевецький