Рішення

від 22.04.2014 по справі 911/1115/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа № 911/1115/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГМІР»

про стягнення 13135,11 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Голубнича І.Ю., довір. б/н від 02.01.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГМІР» (далі - відповідач) про стягнення 25835,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 122/1К від 28.03.2013 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 23528,33 грн. основного боргу, 1508,39 грн. пені, 348,09 грн. 3% річних, 450,30 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

22.04.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «АВ метал груп» було подано заяву № 566 від 18.04.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10828,33 грн. основного боргу, 1508,39 грн. пені, 348,09 грн. 3% річних, 450,30 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням вказаної заяви № 566 від 18.04.2014 р.) становить 13135,11 грн.

У судовому засіданні 22.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви № 566 від 18.04.2014 р.

Відповідач у судове засідання 22.04.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Після закінчення судового засідання 22.04.2014 р. до господарського суду Київської області було подано клопотання ТОВ «ЕНГМІР» № 23/01 від 22.04.2014 р., відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Клопотання долучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНГМІР» (покупець) було укладено договір поставки № 122/1К, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця нержавіючий металопрокат (товар), асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікаціях та/або рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.2 договору оплата здійснюється покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності з п. 7.2 договору, у випадку порушення строку оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день порушення строку.

04.09.2013 р. ТОВ «АВ метал груп» та ТОВ «ЕНГМІР» було підписано Специфікацію № 03 до договору поставки № 122/1К від 28.03.2013 р., відповідно до п. 1 якої загальна вартість товару, який поставляється за даною Специфікацією, складає 23528,33 грн.

Покупець на протязі 20 банківських днів після отримання продукції перераховує кошти на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% вартості поставленого товару (п. 5.2 Специфікації).

ТОВ «АВ метал груп» на виконання умов договору поставки № 122/1К від 28.03.2013 р. було поставлено відповідачеві товар на суму 23528,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2011566 від 04.09.2013 р. (копія долучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 87 від 04.09.2013 р., виданою ТОВ «ЕНГМІР» на ім'я Синиці Д.М. на отримання товару від ТОВ «АВ метал груп», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копія долучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар згідно Специфікації № 03 від 04.09.2013 р. до договору поставки № 122/1К від 28.03.2013 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в рахунок погашення заборгованості було здійснено часткову оплату основного боргу в сумі 12700,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог.

Відповідачем не надано суду доказів погашення решти заборгованості за договором поставки № 122/1К від 28.03.2013 р. в сумі 10828,33 грн. перед позивачем.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «ЕНГМІР» перед ТОВ «АВ метал груп», позовні вимоги про стягнення 10828,23 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на підставі п. 7.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1508,39 грн. за період з 03.10.2013 р. до 31.03.2014 р. на суму 23528,33 грн., розмір якої є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 348,09 грн. за період з 03.10.2013 р. до 31.03.2014 р. на суму 23528,33 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 450,30 грн. за період з 03.10.2013 р. до 31.03.2014 р. на суму 23528,33 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати також підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГМІР» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, пров. Калинівський, 1а, код 38268011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5, код 36441934) - 10828 (десять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 33 коп. основного боргу, 1508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 39 коп. пені, 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 348 (триста сорок вісім) грн. 09 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.04.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна