Рішення

від 24.04.2014 по справі 913/269/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 913/269/14 24.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ"

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Кулик І.В. (дов.№7208 від 11.01.2014)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Центр" про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави від 16.02.2012 за реєстровим № 215, який укладено між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Центр", предметом застави за яким є основні засоби, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" за "Договором зростання" Договором про надання овердрафту №157/11-ОВ від 01.09.2011, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторейд-Київ" по простроченій заборгованості в сумі 2729166 грн. 32 коп. У позовній заяві позивачем встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтований тим, що умовами Договору застави від 16.02.2012, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Центр» у разі не повернення суми кредиту у строк та не сплаті відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до Договору зростання № 157/11-ОВ від 01.09.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ», передбачено право позивача задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.01.2014 було порушено провадження у справі №913/269/14 та її розгляд призначено у судовому засіданні на 20.02.2014 року.

20.02.2014 ухвалою Господарського суду Луганської області у задоволення клопотання позивача, справу № 913/269/14 передано за підсудністю за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Центр" до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 справу прийнято та призначено до розгляду на 20.03.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 20.03.2014, судом винесена ухвала про відкладення розгляду справи на 15.04.2014 року.

14.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 15.04.2014 розгляд справи відкладений на 24.04.2014 у зв'язку із неявкою відповідача, третьої особи та необхідністю надання додаткових документів у справі.

22.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані додаткові документи, на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2014, а також позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме зменшення суми заборгованості за Договором зростання №157/11-ОВ у рахунок погашення якої ПАТ «Ерде Банк» просить звернути стягнення на предмет застави.

У судовому засіданні 24.04.2012 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та наголосив на тому, що подальший розгляд справи буде здійснений у межах заявлених позовних вимог з урахуванням вищезазначеної заяви.

Відповідач та третя особа не направили своїх представників для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

01.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Ерде банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ" (далі - позичальник) укладено Договір про надання овердрафту № 157/11-ОВ (далі - Договір овердрафту), відповідно до якого банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором. Овердрафт надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого його ліміту (п. 1.1 розділу 1 Договору овердрафту).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору овердрафту ліміт овердрафту за цим Договором складає 500 000,00 грн.; розмір плати за користування овердрафтом складає 23 % річних; термін користування овердрафтом закінчується " 01" вересня 2012 року.

16.01.2012 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору овердрафту, відповідно до якої сторони домовились, зокрема, про те, що ліміт овердрафту складає 2 000 000,00 грн. Графік зниження ліміту овердрафту встановлено починаючи з квітня 2012 року, щомісячно, по 40 000,00 грн., залишок заборгованості сплачується позичальником в день закінчення терміну дії овердрафту.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором овердрафту виконав у повному обсязі, у свою чергу позичальник порушив вищезазначені положення договору у частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені Договором овердрафту та Додатковою угодою строки.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок про рух грошових коштів на особовому рахунку позичальника вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Договором овердрафту виконав належним чином, а саме надав відповідачу овердрафт (кредит), у розмірі, обумовленому умовами Договором овердрафту.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, зазначені вище виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а тому приймаються до уваги судом.

Як вбачається з положень листа Національного банку України від 31.10.2001 № 12-111/1355-6569 «Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів «овердрафт» відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За своєю правовою природою Договір овердрафту є кредитним договором, оскільки при наданні овердрафту кредитується рахунок позичальника.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором овердрафту від 01.09.2011, виготовленого станом на 17.03.2014 (який знаходиться в матеріалах справи) заборгованість позичальника складає 2 412 388,16 грн., з яких 1 799 540,46 грн. заборгованість по кредиту, 584 836,79 грн. - заборгованість по процентам та пеня у розмірі 28 010,91 грн.

Під час судового розгляду відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт наявності заборгованості за Договором зростання «Договором овердрафту».

Разом тим, сума заборгованості у визначеному позивачем розмірі рахується за ТОВ «Автотрейд-Київ», що також підтверджується встановленими судом фактами у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 у справі № 910/1494/13, яке набрало законної сили 31.05.2013 та на виконання якого 24.07.2013 Господарським судом міста Києва видано наказ.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» (Позичальник) за Договором зростання Договір про надання овердрафту № 157/11-ОВ від 01.09.2011, між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (Заставодержатель) укладено Договір застави від 16.02.2012 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Центр» (Заставодавець - відповідач).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору, застава за Договором забезпечує вимоги Заставодержателя за Договором зростання, за умовами якого ТОВ «Автотрейд-Київ» надано кредит у сумі 2 000 000,00 грн. зі сплатою процентів за ставкою, що вказана у п. 1.3. Кредитного договору, а також у забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених кредитним договором.

Предметом застави, відповідно до п. 1. 1. Договору, є рухоме майно - основні засоби, перелік яких чітко визначений у Договорі застави від 16.02.2012 року.

Зі змісту Договору застави від 16.02.2012 вбачається, що за згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави становить 107 840,07 грн. (п. 1.3. Договору застави).

Пунктом 5.1. Договору застави визначено, що Заставадержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави у випадку, якщо сума наданого кредиту, проценти за користування кредитом, а також можлива неустойка та витрати не будуть погашен6і у встановлені Кредитним договором терміни (строки) та в інших випадках, передбачених Кредитним договором та/або цим договором та чинним законодавством України.

Порядок реалізації Предмету застави для погашення заборгованості за кредитним договором визначається Заставодержателем та може здійснюватися як із залученням Заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами, в тому числі через аукціони, біржі, тощо за ліквідаційною вартістю, що реально буде складена на ринку на момент реалізації (п. 5.2. Договору застави).

Відповідно до умов Договору зростання від 01.09.2011, Банк направив Позичальнику Претензію про необхідність погашення заборгованості, яка отримана позичальником 22.12.2012, що вбачається із копії поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» просить звернути стягнення на предмет застави, у рахунок погашення заборгованості за Договором овердрафту, частина якої встановлена та стягнута рішенням суду від 15.05.2013 у справі №910/1494/13, іншу частину суми заборгованості складають донараховані відсотки за користування кредитними коштами за період 01.12.2012 до 28.02.2014 у розмірі 515 854,41 грн.

Так, станом на 17.03.2014, загальна сума заборгованості відповідача складає 2 412 388,16 грн., з яких 1 799 540,46 грн. заборгованість по кредиту, 584 836,79 грн. - заборгованість по процентам та пеня у розмірі 28 010,91 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами нормами статті 572 ЦК України.

Предметом застави можуть бути нерухоме майно - основні засоби, про що зазначено у ст. 4 ЗУ "Про заставу" та ст. 576 ЦК України.

Факт порушення зобов'язання з боку позичальника шляхом ухилення від здійснення сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитом, процентами за користування та пені встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 у справі №910/1494/13.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що у позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за Договором зростання утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобовязання за Кредитним договором не є припиненим. Така обставина наділяє кредитора - позивача правом нарахувати проценти за користування кредитними коштами до моменту повного виконання зобов'язання за Договором зростання, яким ПАТ «Ерде Банк» скористався звертаючись із даним позовом, до нарахувавши відсотки за період 01.12.2012 до 28.02.2014 у розмірі 515 854,41 грн.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.. 19 ЗУ "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що ПАТ «Ерде Банк», у зв'язку з порушенням позичальником - ТОВ «Автотрейд-Київ» умов Договору основного зобов'язання, має право вимагати від заставодавця - ТОВ «Автотрейд-Центр» сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У той же час, слід враховувати, що право звернути стягнення на предмет застави виникло у позивача безпосередньо на підставі Договору застави від 16.02.2012, вказане право має альтернативну природу, оскільки договором передбачена можливість звернення стягнення на предмет застави у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 20 ЗУ "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Так, інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Із Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що предмети застави загальною вартістю 107 840,07 грн., як об'єкт обтяження, заборонено відчужувати на підставі Договору застави від 16.02.2012 року. Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається способ реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Вартість предмету застави на момент укладання Договору застави склала - 107 840,07 грн. та є такою, що погоджена сторонами договору.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Ерде Банк" про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню за ціною 107 840,07 грн., тобто за ціною встановленою у Договорі застави від 16.02.2012 року.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 31.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Судом вище встановлено, що загальна вартість предмета застави складає 107 840,07 грн.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України у розмірі 2 156,80 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 32, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Центр» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80; ідентифікаційний код: 35000423) за «Договором зростання» Договором про надання овердрафту № 157/11-ОВ від 01.09.2011, яка складається з 1 799 540 (один мільйон сімсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень 46 копійок. заборгованість по кредиту, 584 836 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 79 копійок - заборгованість по процентам та пеня у розмірі 28 010 (двадцять вісім тисяч десять) гривень 91 копійок звернути стягнення на предмет застави за Договором застави від 16.02.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5а; ідентифікаційний код 34817907) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Центр» (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80; ідентифікаційний код: 36867394), а саме:

№п/пНазва майна, реквізитиЦіна, грн. 1Диван Доміно 11246,46 2Крісло ORIONI чорн.LE-A 2170,00 3Стіл письмовий Антрац. з пристав. 1800*800*750 50 4723,34 4Тумба мобільна Антрац. 1100*469*605 2232,62 5Ноутбук Panasonic Toudbook 20333,50 6Плазмовий телевізор 6867,00 7Принтер-ксерокс МФУ Canon i-SENSYS MR4140 2525,69 8Стійка(стіл) комп.платина\груша 1670*2240*750 2416,00 9Стійка(стіл) комп.платина\груша 1670*2240*750 2416,00 10Сейф вогнестійкий 3180,00 11Джерело безперебійного живлення APC Back-UPS 619,00 12Джерело безперебійного живлення APC Back-UPS 619,00 13Джерело безперебійного живлення APC Back-UPS 619,00 14Комп'ютер Grand Average 3868,00 15Офісний стілець SAMBA 575,00 16Офісний стілець SAMBA 576,00 17Офісний стілець SAMBA 577,00 18Офісний стілець SAMBA 578,00 19Офісний стілець SAMBA 579,00 20Офісне крісло Комфорт 628,00 21Офісне крісло Комфорт 628,00 22Стійка-рецепція платина/груша 26284,00 23Інформаційна стійка 13580,00

Встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та встановленої не нижче 107 840 (ста семи тисяч вісімсот сорок) гривень 07 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Центр» (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80; ідентифікаційний код: 36867394) у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 156 (дві тисячі сто п'ятдесят шість) гривень 80 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.04.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено

та підписано 25.04.14 року

Суддя К.В. Полякова