ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/3234/14 22.04.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгова компанія «НІКОС» про стягнення 19988,50 грн. Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін: від позивача:Паньшина О.П., довіреність № 2005/13 від 20.05.2013; від відповідача:не з'явилися.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгова компанія «НІКОС» про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 19988,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з розрахункового рахунку позивача на підставі платіжного доручення № 161 від 23.08.2013 з призначенням платежу «оплата за офісні меблі згідно рахунку-фактури №3 від 21.09.2013 в т.ч. ПДВ 20% 3331,42 грн.» на розрахунковий рахунок відповідача помилково перераховані грошові кошти в сумі 19988,50 грн., оскільки між сторонами відсутні будь-які господарські відносини, у зв'язку з чим помилково перераховані грошові кошти підлягають поверненню позивачу, в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 порушено провадження у справі №910/3234/14 та призначено справу до розгляду.
18.04.2014 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення, в яких вказав, що жодних правочинів з відповідачем не укладав, товарно-матеріальних цінностей не отримував, а грошові кошти в сумі 19988,50 грн. перерахував помилково.
В судовому засідання 22.04.2014 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не подав.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 22.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
23.08.2013 позивачем на розрахунковий рахунок №26007056102084, відкритий в філії «Київсіті» ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу одержувача ТОВ «ПТК «НІКОС» перераховано 19988,50 грн., що підтверджується банківською випискою.
За твердженням позивача грошові кошти ним були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які господарські відносини.
08.10.2013 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 810/13-1 про повернення помилково сплаченої суми в розмірі 19988,50 грн., яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді.
10.02.2014 позивачем повторно було направлено відповідачу вимогу №1002/14-1 про повернення грошових коштів в сумі 19988,50 грн., яка також залишена відповідачем без задоволення та відповіді.
Згідно довідки ПАТ «Банк Форум» №13.4.12/2489 від 27.02.2014 на рахунок, відкритий ТОВ «Плей БТЛ» надходжень грошових коштів від ТОВ «Промислово-торгова компанія «НІКОС» за період з 23.08.2013 по 25.02.2014 не було.
Отже, неповернуті грошові кошти в сумі 19988,50 грн. є предметом даного судового спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно зі ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначається нормами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Зокрема, стаття 1 вказаного Закону містить визначення наступних термінів і понять:
- отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі;
- неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;
- переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;
- помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;
- платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
Отже, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано відповідачем, грошові кошти в заявленій сумі були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку № 3 від 21.08.2013 помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які господарські правовідносини.
Порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", а саме п. 2.35 визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
-по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено відсутність господарських правовідносин між сторонами у справі, а відтак і помилковість переказу позивачем грошових коштів в сумі 19988,50 грн. на розрахунковий рахунок відповідача у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 19988,50 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгова компанія «НІКОС» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойко, 15/15; ідентифікаційний код: 38232975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 23; ідентифікаційний код: 37881205) 19988 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.04.2014.
Суддя Т.В. Васильченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.04.2014 |
Оприлюднено | 28.04.2014 |
Номер документу | 38426128 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Васильченко Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні