Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/22649/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22649/13 23.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лад 2005»

про стягнення 378413,11 грн., розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути предмет лізингу

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Євченко В.Є. - представник за довіреністю від 22.04.14

від відповідача: Муляр А.А. - директор

В судовому засіданні 23.04.2014, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лад 2005» про стягнення 378413,11 грн., розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути предмет лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22649/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 22.01.2014.

У судове засідання, призначене на 22.01.2014, з'явились представники сторін. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливого мирного врегулювання спору, представник відповідача не заперечував.

Сторони надали додаткові пояснення по суті спору та подали письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 22.01.14 суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 05.02.14.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2014 справу № 910/22649/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 05.02.2014 суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 910/22649/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.02.2014 у зв'язку з поверненням судді Пукшин Л.Г. з відпустки справу № 910/22649/13 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 08.02.2014 суддею Пукшин Л.Г. прийнято справу № 910/22649/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014.

У судових засіданнях 26.02.2014 та 26.03.2014 оголошувалися перерви відповідно до 26.03.2014 та 23.04.2014.

У судове засідання, призначене на 24.04.2014, з'явились представники сторін.

Представник позивача подала письмові пояснення, де зазначила, що АТ «СК «АХА Страхування» відшкодувала страхове відшкодування позивачу на суму 220 876,27 грн. Відтак, з урахуванням зачислених коштів та враховуючи несплачені лізингові платежі з грудня 2013 р. по березень 2014 р., позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 62 277,31 грн. інші позовні вимоги, та які заявлялися в позовній заяві залишаються без змін.

Тобто, фактично має місце зменшення позивачем розміру позовних вимог, вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення їх розміру.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (надалі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лад 2005» (надалі - відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 472 (надалі - договір) за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати передати у володіння та користування лізингоодержувачу на певний строк предмет лізингу, а саме: автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover 4.4. Diesel, номер кузова: SALLMAMH4CA371886, 2012 року випуску в кількості 1 од., а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі лізингодавцю.

Згідно з п. 2.3. договору повна специфікація предмету лізингу із зазначенням його найменування, кількості вимог щодо якості комплектації, ціни, визначається в специфікаціях, яка є додатком № 2 до даного договору.

Вартість предмету лізингу становить 1 339 208,00 грн, в т. ч. ПДВ (п. 3.1. договору).

У п. 7.1. сторони визначили, що лізингові платежі за договором повинні здійснюватися лізингоодержувачем у національній валюті гривні у строки та в сумах, зазначених у Графіку лізингових платежів (Додаток № 1 до договору). Платежі здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний у реквізитах лізингодавця. Лізингові платежі включають: винагороду (відсотки комісії) лізингодавцю та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмету лізингу.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено графік лізингових платежів.

На виконання умов вищезазначеного договору, лізингодавець придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння лізингоодержувачу, що підтверджується, підписаним представниками, сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 09.04.2012 р.

20.03.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору фінансового лізингу, відповідно до якої визнали вартість предмета лізингу у розмірі 1 339 170 грн. Та відповідно внесли зміни до графіку платежів, виклавши його в новій редакції.

За доводами позивача, відповідачем неналежним чином виконується зобов'язання за вказаним договором щодо вчасності сплати лізингових платежів, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня 2013 року по березень 2014 року у сумі 62 277,31 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав

Укладений між сторонами договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі об'єкту лізингу (актом приймання-передачі предмета лізингу від 09.04.2012).

Вказаний акт містить підпис та відтиск печатки відповідача, будь-яких заперечень щодо користування об'єктом лізингу у спірний період відповідачем не надано.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що лізингоодержувач не виконав умов договору та не сплатив лізингові платежі у розмірі 62 277,31 грн за період з червня 2013 року по березень 2014 року. Вказана сума заборгованості визнається відповідачем.

З урахуванням положень ч.1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та графіку лізингових платежів зобов'язання по сплаті на момент розгляду справи настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 62 277,31 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 10 023,26 грн, 15 % річних у сумі 11 153,45 грн та штраф, згідно п. 11.1.3 договору у розмірі 80 350,20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до 11.1.1. договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договору та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від загальної суми всієї простроченої заборгованості, яка існує на момент нарахування пені за платежами за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 10 023,26 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи у п. 7.9 договору сторони передбачили, що у випадку якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів та будь-яких інших платежів зазначених в Графіку лізингових платежів (Додатку № 1 до Договору), Сторони на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України погодили, що лізингодавець, нараховує на фактичний залишок заборгованості 15 (п'ятнадцять) відсотків річних за методом «факт/360», протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Так як, факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем визнано позовна вимоги про стягнення 15 % річних у розмірі 11 153,45 грн підлягає стягненню з відповідача, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 80 350,20 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з умовами підпункту 10.2.1, п. 10.2, ст. 10 договору відповідача зобов'язався, щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 4 до цього Договору).

Крім цього, у договорі сторони передбачили, що лізингоодержувач за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) Предмету лізингу, технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 7.17., 10.3., 15.2., 15.4.. 15.5., підпунктів 8.1.1-8.1.7., 10.2.1., 10.2.2. цього Договору - сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток вартості Предмета лізингу на момент укладення цього Договору, зазначену в п. 3.1. даного Договору. Даний штраф застосовується за порушення будь-якого з зазначених пунктів або підпунктів, окремо за кожен випадок порушення та за кожним пунктом або підпунктом такого порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення вартості Предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру вартості Предмета лізингу. (підпункт 11.1.3., п. 11.1., ст. 11 договору).

За доводами позивача, що не спростовується відповідачем, останнім не надано звіти про стан та місцезнаходження майна за 2-4 квартал 2012 року, та 1-3 квартал 2013 року, в зв'язку з чим загальний розмір штрафу за невиконання зобов'язань передбачених підпунктом 10.2.1. Договору, за розрахунком позивача становить 80350,20 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи визнання боргу в цій частині відповідачем, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу, згідно п. 11.1.3 договору у розмірі 80 350,20 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про Розірвати договір фінансового лізингу №472 від 20 березня 2012 року укладений між сторонами та зобов'язання повернути предмет лізингу.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі; зобов'язаний сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін можливе у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 4 п. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній не сплачує лізингові платежі більше 6 місяців, не виконує зобов'язання щодо надання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу № 472 щодо вчасної сплати лізингових платежів, за таких обставин, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору фінансового лізингу № 472, укладеного 20.03.2012 між позивачем та відповідачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з приписами п.7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України відносно орендованого майна, що застосовується до розглядуваних лізингових відносин в силу 4.2 ст.806 ЦК України.

У п. 12.5 договору сторони визначили, що у разі дострокового розірвання, відмови від цього договору або в разі закінчення строку лізингу та в і інших випадках, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю.

З урахуванням вищевикладеного, та за наявність підстав для розірвання спірного договору, предмет лізингу підлягає поверненню Позивачу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про повернення предмету лізингу - автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover 4.4. Diesel, номер кузова: SALLMAMН4CA371886, 2012 року випуску, державний номерний знак АА 4335 підлягають задоволенню.

При зверненні з позовом до суду позивачем було внесено судовий збір за майнову вимогу відповідно до первісної ціни позову 378 413,11 грн. в розмірі 7 568,26 грн, в процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовної вимоги майнового характеру до 163 804,22 грн., які відповідно мають оплачуватись судовим збором в розмірі 3 276,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює підстави повернення судового збору, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 4 292,18 грн. (7 568,26 грн. - 3 276,08 грн), яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005» ( 02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 82-А, квартира 98, ідентифікаційний код 33296400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 77-А, ідентифікаційний код 35059482) заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 62 277 (шістдесят дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 31 коп.; пеню у розмірі 10 023 (десять тисяч двадцять три) грн 26 коп.; 15 відсотків річних в сумі 11 153 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн 45 коп.; штраф згідно підпункту 11.1.3. Договору у розмірі 80 350 (вісімдесят тисяч триста п'ятдесят) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 10 685 (десять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн 84 коп.

3. Розірвати договір фінансового лізингу №472 від 20 березня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 77-А, ідентифікаційний код 35059482) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005» ( 02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 82-А, квартира 98, ідентифікаційний код 33296400).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005» ( 02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 82-А, квартира 98, ідентифікаційний код 33296400) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 77-А, ідентифікаційний код 35059482) автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, номер кузова НОМЕР_1, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Кредит Європа Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 77-А, ідентифікаційний код 35059482) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 18 коп., перерахований платіжним дорученням № 6028 від 21.11.2013 р., що залишено в матеріалах справи.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.