Постанова

від 23.04.2014 по справі 11-8-16/105

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа № 11-8-16/105

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - Клименко І.В.,

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм" від 03.03.2014 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року

у справі № 11-8-16/105

за позовом : Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача-1: Ужгородської міської ради Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород", м. Ужгород

про: визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010, укладеного між Ужгородською міською радою Закарпатської області та ТзОВ "Чиста Вода-Ізюм" з моменту його укладення

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року у справі 11-8-16/105 за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області до Ужгородської міської ради Закарпатської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм", за участі Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород" визнано недійсним концесійний договір від 04.11.2010, укладений між Ужгородською міською радою (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код:33868924) в особі Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м. Ужгород, вул. Митна, 1, код:03344326) та товариством з обмеженою відповідальністю „Чиста вода - Ізюм" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, код:34760091), з моменту його укладення.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач 2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм", подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в позові Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області до Ужгородської міської ради Закарпатської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм" про визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010, укладеного між Ужгородською міською радою Закарпатської області та ТзОВ "Чиста Вода-Ізюм", з моменту його укладення - відмовити. При цьому, апелянт вказав, що оспорюване рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального прав. Зокрема, вказує, що позивач не мав права звертатись з даним позовом до суду першої інстанції, оскільки у позивача відсутнє право на таке звернення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, відповідач 1 та третя особа, заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі обставини справи, в межах наданих суду повноважень та з вірним застосуванням як норм процесуального так і матеріального права.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні навів доводи, аналогічні, викладеним в своїй апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити.

В судове засідання позивач, відповідач-1 та третя особа участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи в судовому засіданні, що відбулось 22.04.2014 року заперечили доводи апелянта, вказали що на їхню думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм" задоволити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 02.11.2010 №1646 вирішено визнати переможцем концесійного конкурсу по об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - товариство з обмеженою відповідальністю „Чиста вода-Ізюм"; департаменту міського господарства Ужгородської міської ради укласти концесійний договір відповідно до умов конкурсу та конкурсної пропозиції.

Рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 04.11.2010 №1648 внесено зміни до попереднього рішення ради, зокрема, уповноважено Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород" укласти концесійний договір, відповідно до умов конкурсу та конкурсної пропозиції.

На підставі вказаних рішень Ужгородської міської ради між Ужгородською міською радою в особі Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та товариством з обмеженою відповідальністю „Чиста вода - Ізюм" укладено концесійний договір від 04.11.2010, за умовами якого концесієдавець надає на 50 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії, з метою задоволення громадських потреб у сфері централізованого водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору; об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс - Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Ужгородської міської ради (пункти 1,2 договору).

При розгляді даної апеляційної скарги, розглянувши наявні в справі матеріали, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позивач не мав права звертатись з даним позовом до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договір) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Виходячи з вищенаведеного, колегія судів дійшла висновку, що умовами для виникнення у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання концесійного договору недійсним є наявність порушення його прав/охоронюваних законом інтересів зазначеним договором або наявність передбачених законом випадків для такого звернення.

В позовній заяві позивач мотивує своє звернення до суду з даним позовом тим, що укладенням концесійного договору було порушено право комунальної власності територіальної громади міста Ужгород, як власника цілісного майнового комплексу - Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород". Проте, позивач не являється органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади міста Ужгорода. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади міста Ужгород, є виключно Ужгородська міська рада.

Окрім того, Верховний Суд України розглянувши справу № 6-107 цс 12, предметом якої був спір про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не була стороною цього договору, зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація; визнання права власності.

Отже, виходячи з вищевикладеного, позивач не мав права звертатись до суду з позовом про визнання недійсним концесійного договору, оскільки у позивача відсутнє право на таке звернення, останній в судових засіданнях жодним чином не довів, які саме його права та охоронювані законом інтереси даним договором було порушено.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року у справі 11-8-16/105 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким в позові Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області до Ужгородської міської ради Закарпатської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода -Ізюм" про визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010 р., укладеного між Ужгородською міською радою Закарпатської області та ТзОВ "Чиста Вода-Ізюм" з моменту його укладення - відмовити.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (ідентифікаційний код 04053699) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста вода - Ізюм" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, код:34760091) 609, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.04.2014 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.