Постанова

від 07.04.2009 по справі 2а-1080/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07

квітня 2009 р.                                                                                   

Справа № 2а-1080/09/2370                                                                           

                                                                      м.

Черкаси

Черкаський

окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю: представника позивача -

не з'явився; відповідача -  Андрущенка

М.М. (керівник), Скорини О.І. (за довіреністю), розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління

Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області до товариства з

обмеженою відповідальністю «Магнітприлад» про стягнення заборгованості зі

сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області

звернулось до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Магнітприлад» про

стягнення 60 148, 75 грн. посилаючись на наявність у відповідача заборгованості

зі сплати страхових внесків за період з вересня 2008 р. по грудень 2008 р.

Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про

розгляд справи за його відсутності.

Відповідач  позов не визнав. Заперечуючи проти позову

представники ТОВ «Магнітприлад» стверджували, що платіжне доручення на

перерахування коштів до Пенсійного фонду було передано до обслуговуючого банку,

проте останній не провів платіж у встановлені строки.

Заслухавши

пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали,

оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також

достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до

наступного.

Частиною

першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок

кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно

до статті третьої Закону України "Про збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом -

«Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному

законодавством України.

Частиною

першою статті першої Закону № 400/97-ВР 

визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності,

їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання

громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним

законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення,

перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного

фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та

інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування

Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів

видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат

застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня

2003 року № 1058-IV (далі за текстом - «Закон № 1058-IV»).

Статтею

першою Закону № 1058-IV  визначено, що

страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону

сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14

Закону № 1058-IV  встановлено, що

страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства,

установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно

від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян,

профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та

інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій,

об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і

самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -

суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий

спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або

на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами

цивільно-правового характеру.

Відповідно

до статті 15   Закону № 1058-IV  платниками страхових внесків до солідарної

системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Товариство з

обмеженою відповідальністю «Магнітприлад» є суб'єктом підприємницької

діяльності та з 10.10.2006 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі

підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 34634494).

З огляду на

викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні

цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно

до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний

нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі

страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що

обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на

підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться

нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на

які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом

шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані

сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,

не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду

незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються

страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим

звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20

вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від

фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч.

4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших

обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно

до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески

на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду

оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу

фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом

встановлено, що за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року відповідачем

щомісячно до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області

подавалися розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що

підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був

сплатити до Пенсійного фонду України внески в розмірі 183 399, 88 грн.

За цей

період на банківський рахунок виконавчого органу Пенсійного фонду фактично

надійшло 123 251, 13 грн.

Вирішуючи

даний спір суд бере до уваги, що згідно статті 20 Закону № 1058-IV страхові

внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх

банківських рахунків.  

Законом який

визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та

загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також

встановлює відповідальність суб'єктів переказу є Закон України «Про платіжні

системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

Відповідно

до статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»

ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна

вимога; меморіальний ордер.

За умовами

договору банківського рахунку № 48 від 07.11.2006 р., укладеного між АКБ

«Національний кредит» та ТОВ «Магнітприлад», банк зобов'язався надавати послуги

пов'язані з прийманням і зарахуванням грошових коштів на рахунок відповідача, а

останній - здійснювати оплату зазначених послуг.

З наданих

відповідачем копій платіжних доручень № 665 та № 656 від 30 жовтня 2008 р.

вбачається, що ТОВ «Магнітприлад» ініціювало переказ 60 544, 52 грн. в якості

внесків до Пенсійного фонду України і розрахункові документи прийняті банком до

виконання.

Згідно

наданим акціонерним комерційним банком «Національний кредит» на вимогу суду

пояснень, станом на 30 жовтня 3008 р. на поточному рахунку відповідача

знаходились кошти в сумі 140 348, 71 грн. Платіжні доручення не проведені через

недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку і по мірі їх

надходження будуть виконуватись.

Суд також

враховує, що відповідно до частини 4 статті 22 Закону України «Про платіжні

системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа

ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника

розрахункового документа на виконання.

 За цих обставин, суд не знаходить підстав для

примусового стягнення страхових внесків і вважає, що позов задоволенню не

підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В

задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного

суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня

складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

складена в повному обсязі 10 квітня 2009 р.

Суддя                                                                                        

І.О.Лічевецький