Постанова

від 24.04.2014 по справі 813/1324/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року № 813/1324/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Нагребецького А.А.

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, приватне підприємство "Іріда-ОІЛ" про скасування постанов, -

Встановив:

ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" про визнання протиправними дій та скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем Нагребецьким А.А. не дотримано вимог ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» та не скеровано на адресу боржника постанов про відкриття виконавчих проваджень на підставі наказу господарського суду Львівської області по справі №914/2673/13. В порушення норм вказаного закону державним виконавцем Нагребецьким А.А. не звернено в першу чергу стягнення на кошти боржника, у матеріалах справи відсутні будь-які докази скерування державним виконавцем запитів щодо відкритих боржником рахунків у банках, не звернено стягнення на інші види майна, в тому числі і рухомого майно. Крім того, боржник не використала своє право вказати на ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. При цьому державний виконавець позбавив боржника права оскаржити відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника. Адже Постановою Племуну Верховного суду України від 26.12.2003 р. передбачено право боржника на оскарження відмови державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника, при умові, що ця вимога не порушувала інтересів стягувача й не ускладнювала виконання рішення. Крім того державним виконавцем порушено ч.б ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією тг проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Держаний виконавець Нагребецький А.А., не здійснив жодних виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності чи відсутності майна у боржника, не з'ясував у чийому володінні перебуває майно третьої особи ОСОБА_3 на яке ним виносилась Постанова та здійснювався опис та арешт майна. Земельні ділянки площею 0,0646 га, кадастровий номер 4623686400:01:004:0460, площею 0,1300 га, кадастровий номер 4623686400:01:004:0459 та земельну ділянку площею 0,1047 га, кадастровий номер 4623686400:01:006:0461 , які включені до акту опису та арешту майна та на які встановлено обмеження права користуватися є спільною власністю позивача та третьої особи ОСОБА_3 а тому накладати арешт чи здійснювати інші дії щодо спільного майна без виділення частки боржника, державний виконавець не мав права. Державним виконавцем накладено арешт на земельну ділянку, яка позивачем разом з третьою особою ОСОБА_3 була відчужена вже декілька років тому. Даний факт свідчить про незаконність дій державного виконавця Нагребецького А.А. Державним виконавцем не проведено звернення стягнення на майно, що перебуває у третьої особи приватного підприємства «Іріди-Оіл». Третьою особою - ОСОБА_3 було повідомлено державного виконавця Нагребецького А.А. про те, що у володінні третьої особи - приватного підприємства «Іріда-Оіл» знаходиться майно, що належить боржнику на праві власності на суму 165300,00 гри., та інше майно, що перебуває у її власності на загальну суму 900 000,00 грн., проте державним виконавцем не проведено жодних дій пов'язаних з вилученням цього майна. В порушення норм визначених ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем накладено арешт на земельні ділянки, вартість яких значно перевищує суму стягнення. Крім того державним виконавцем не скеровано на адресу боржника постанову про арешт манна боржника га оголошення заборони на його відчуження. Вважає передачу державним виконавцем Нагребецьким А.А. описаних земельних ділянок зберігану ОСОБА_6, як корупційну дію, оскільки у третьої особи ОСОБА_3 немає можливості та жодної змоги перенести, знищити чи викрасти земельні ділянки. Враховуючи те, що позивач перебуває у шлюбних стосунках з третьою особою ОСОБА_3 і стягнення коштів чи звернення на майно здійснюється зі спільно набутого нами майна, позивач вважає, що він є учасником виконавчого провадження, який наділений правом оскарження дій державного виконавця щодо примусового виконання рішень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та уточненнях до неї. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на позовну заяву та зазначив, що позивач фактично оскаржує процесуальні документи, які державним виконавцем винесені в межах виконавчого провадження з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості із ОСОБА_3 в користь приватного підприємства «Іріда-ОІЛ», а оскаржувані постанови державного виконавця та дії стосуються і виключно застосовані, щодо майнових прав та інтересів ОСОБА_3. Законом України «Про виконавче провадження», а саме статтями 25, 31 не передбачено надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження особам, які не є сторонам виконавчого провадження, і тому державний виконавець не був зобов'язаний копії постанов про відкриття виконавчих проваджень надсилати Позивачу. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем керуючись ст. 52, 57 ЗУ «Про виконавче провадження» постановою від 09.12.2013р. для забезпечення реального виконання рішення суду накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Також, державним виконавцем актом опису й арешту майна 06.02.2014р. описано та арештовано виявлене нерухоме майно боржника, а саме земельні ділянки, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6, в порядку ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», так-як боржник при проведенні опису був відсутнім. Законом України «Про виконавче провадження», а саме статтею 60 передбачено право особи яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, проте Позивач просить скасувати постанови в повному обсязі, що призведе до відчуження боржником майна, що в подальшому унеможливить фактичне виконання рішень судів про стягнення із ОСОБА_3. Позивачем в адміністративному позові не наведено, жодної дії державного виконавця з посиланням на норму закону яка будь-яким чином порушувала його інтереси чи права, а не інтереси ОСОБА_3 - боржника у виконавчому проваджені. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених позивачем у позові. Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" проти позову заперечила та зазначила, що позивач по справі - ОСОБА_4 не є стороною виконавчого провадження, тому державний виконавець, діючи на підставі Закону України «Про виконавче провадження» не направляв прийнятих постанов позивачу, натомість вказані постанови були вручені під розписку сторонам виконавчого провадження, а саме: стягувану та боржнику. Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накладає арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Державним виконавцем Негребецьким А.А. 09.12.2013р. винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

09.12.2013 року заступником начальника відділу ДВС Пустомитівського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу №914/2673/13 виданого Господарським судом Львівської області 20.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПП «Іріда - ОІЛ» 52 808,47 грн. заборгованості та надано самостійний термін боржнику на виконання рішення суду у строк до 16.12.2013р. включно.

09.12.2013 року заступником начальника відділу ДВС Пустомитівського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу № 914/2673/13 виданого Господарським судом Львівської області 20.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПП «Іріда - ОІЛ» 39 000,94 грн. заборгованості та надано самостійний термін боржнику на виконання рішення суду у строк до 16.12.2013р. включно.

Копії постанов скеровано боржнику рекомендованою кореспонденціє з повідомленням про вручення.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було повернуто у відділ ДВС Пустомитівського РУЮ поштове відправлення за №811000265300 0 було вручено 12.12.2013р. ОСОБА_3

09.12.2013 року, за заявою стягувача, державним виконавцем в порядку ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копію якої скеровано сторонам виконавчого провадження та в реєструючі майно органи. Одночасно обтяження внесено у реєстри обтяжень .

06.02.2014 року державним виконавцем актами опису й арешту майна в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» описано та арештовано майно боржника, а саме три земельні ділянки, які знаходяться на праві власності у ОСОБА_3 Копії актів опису й арешту майна скеровано боржнику для відома.

17.02.2014 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №42126540.

17.02.2014р. державним виконавцем керуючись ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 5280,84 грн. копію якої вручено боржнику, про, що свідчить відмітка в постанові про отримання.

Відповідно до статті 181 КАС України позивачами у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, котрі вважають, що рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною четвертою статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з статтею 8 Закону № 606-ХІV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. При цьому суд ураховує, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Перелік учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначений статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами цієї статті учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, є поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки й піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_4 не є учасником виконавчого провадження: не є стороною у виконавчому провадженні чи її представником, не залучався до проведення виконавчих дій, а тому він не може бути позивачем у даній справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Ні в позовній заяві та уточненнях до неї, ні в судовому засіданні позивачем та його представником не наведено жодної дії державного виконавця з посиланням на норму Закону чи пізаконного нормативного акта, яка будь-яким чином порушувала його інтереси чи права, а не інтереси ОСОБА_3 - боржника у виконавчому проваджені.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження особам, які не є сторонам виконавчого провадження, і тому державний виконавець не був зобов'язаний копії постанов про відкриття виконавчих проваджень надсилати позивачу.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем постановою від 09.12.2013р. для забезпечення реального виконання рішення суду накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Також державним виконавцем актом опису й арешту майна 04.02.2014р. описано та арештовано виявлене нерухоме майно боржника, а саме земельні ділянки, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». 17.02.2014р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 5280,84 грн. 12.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні для встановлення вартості арештованого майна боржника.

Всі ці виконавчі дії державного виконавця та постанова від 09.12.2013р. про арешт майна боржника стосуються лише боржника ОСОБА_3, а не позивача ОСОБА_4

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право особи яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, ОСОБА_4, який вважає, що майно, описане державним виконавцем належить (повністю чи частково) саме йому, а не його дружині-боржнику, він вправі звернутись із відповідним позовом до районного суду.

Правом на звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту позивач не скористався. З огляду на вищевказане окружний адміністративний суд не може перевірити правомірність дій державного виконавця при складанні ним акту опису і арешту майна у частині арешту майна боржника в контексті належності цього майна позивачу, оскільки встановлення цих обставин належить до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції, а тому суд звертає увагу, що позивачем обрано невірний спосіб захисту оспорюваного права.

Всі обґрунтування позивача зводяться до порушення на його думку прав та інтересів дружини - ОСОБА_3, а тому суд приходить до висновку, що права та законні інтереси позивача не були порушені.

В процесі розгляду справи ОСОБА_4 доводів про те, яким чином оскаржувані дії та прийнята постанова порушують його права та інтереси не навів, а відтак, не довів своє право на звернення з таким позовом. У зв'язку з цим, суд вважає, що саме з цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, виходячи з наявних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем при поданні позову 28.02.2014 року сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. З огляду на встановлені вищевказаним Законом ставки судового збору та розмір мінімальної заробітної плати, недоплачена сума судового збору складає 1644,30 грн. і підлягає стягненню з ОСОБА_4 до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 28.04.2014 року