Рішення

від 15.04.2014 по справі 911/355/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа № 911/355/14

за позовом Приватного підприємства «Лазер Штанц»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграф»

про стягнення 21 723,77 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : Кузь В.В. (довіреність б/н від 28.01.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Лазер Штанц» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграф» про стягнення 21 723,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07 лютого 2014 року порушено провадження у справі № 911/355/14 та призначено до розгляду на 25 лютого 2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 25 лютого 2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 07 лютого 2014 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 11 березня 2014 року.

В судовому засіданні 11 березня 2014 року розгляд справи відкладався до 08 квітня 2014 року.

В судовому засіданні 08 квітня 2014 року продовжено строк розгляду справи за клопотання позивача. Розгляд справи відкладався до 15 квітня 2014 року.

В судовому засіданні 15 квітня 2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 15 квітня 2014 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Лазер-Штанц» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГРАФ» (відповідач, Замовник) був укладений Договір № 05 від 13.02.2013 року (надалі - Договір).

Згідно умов Договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Замовника штанц-форми (продукцію) відповідно з представленими кресленнями Замовника, останній зобов'язався прийняти продукцію і оплатити на умовах визначених Договором. Ціна продукції договірна. Вартість продукції залежить від складності її виготовлення та вказується в рахунку фактурі. Замовник сплачує вартість кожного замовлення протягом 30 календарних днів з моменту його отримання, (п.2.3. Договору). Строк дії Договору до 31.12.2014 року.

Враховуючи досягнення домовленості між сторонами, позивач з моменту укладення Договору здійснював поставку обумовленої продукції на замовлення відповідача. Проте з жовтня 2013 року відповідач припинив розраховуватися за отриману продукцію. Поставка продукції по якій існує заборгованість підтверджується:

- Видатковою накладною № РН-0001983 від 26.07.2013 року на суму 6867,00 грн., податковою накладною № 291 від 26.07.2013 року, рахунок-фактура № СФ-0002123 від 26.07.2013 року (залишок після часткового розрахунку за попередньо поставлену продукцію 153,32 грн. 14.10.2013 року та 500,00 грн. 18.10.2013 року);

- Видатковою накладною № РН-0002809 від 15.10.2013 року на суму 5007,41 грн., податковою накладною № 176 від 15.10.2013 року, рахунок-фактура № СФ-0003018 від 15.10.2013 року;

- Видатковою накладною № РН-0002847 від 18.10.2013 року на суму 3803,60 грн., податковою накладною № 217 від 18.10.2013 року, рахунок-фактура № СФ-0003061 від 18.10.2013 року;

- Видатковою накладною № РН-0003023 від 04.11.2013 року на суму 2324,10 грн., податковою накладною № 16 від 04.11.2013 року, рахунок-фактура № СФ-0003249 від 04.11.2013 року;

- Актом № ОУ-0000189 здачі приймання робіт (надання послуг) від 04.11.2013 року на суму 1839,84 грн., податковою накладною № 29 від 04.11.2013 року, рахунок-фактура № СФ-0003264 від 04.11.2013 року.

Незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 2.3.) про розрахунок протягом 30 днів з моменту отримання замовлення відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 19188,63 грн.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією № 62 від 03.12.2013 року з актом звірки взаємних розрахунків. Факт отримання претензії підтверджується вхідним № 160 від 04.12.2013 року підписом та печаткою ТОВ «Укрграф. На даний час відповідач заборгованість не погасив. На пропозицію про добровільну сплату боргу не відповів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 19188,63 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати поставленої продукції позивач просить стягнути з відповідача 669,56 грн. пені. Також, позивач просить стягнути 211,07 грн. інфляційних та 154,51 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 4.2. Договору сторони домовились, що за несвоєчасну сплату за виготовлену та поставлену продукцію Замовник сплачує Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування штрафу від вартості поставленої, але не сплаченої продукції за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, передбачений п. 4.2. Договору штраф фактично є пенею.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційні проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Враховуючи, що договір про надання юридичних послуг укладено не з адвокатом чи адвокатським об'єднанням, відповідні витрат не кваліфікуються як судові і не підлягають відшкодуванню як судові витрати.

Витрати позивача на сплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграф» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 6, код 37757516) на користь Приватного підприємства «Лазер-Штанц» (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, 3/7, код 30677487) 19188,63 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. основного боргу, 669,56 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. пені, 211,07 (двісті одинадцять) грн. інфляційних, 154,51 (сто п'ятдесят чотири) грн. річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.04.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.