Постанова

від 24.04.2014 по справі 823/890/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Черкаси справа № 823/890/14

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №823/890/14№ 823

за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (надалі - УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі)

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (надалі - відділення ВД ФССНВ в м. Каневі)

про стягнення боргу, прийняв постанову.

УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить стягнути з відділення ВД ФССНВ в м. Каневі борг у сумі 336 грн. 36 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі не прийнято до заліку та не відшкодовано УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі витрати з виплати пенсії з інвалідності за справами, у яких наявний акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що нібито не відповідає вимогам законодавства у сумі 336 грн. 36 коп. за період з 01.12.2013 по 01.03.2014.

22.04.2014 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача 22.04.2014 подав до суду заперечення проти позову, де зазначив, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні, а тому позивач - УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі не є належним стягувачем. Стосовно ОСОБА_1 представник відповідача зазначає, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003 та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 02.02.2004 складено всупереч вимогам чинного на той час Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків. 22.04.2014 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно ч. 4 ст. 122 КАС України, враховуючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

За період з 01.12.2013 по 01.03.2014 позивачем виплачено пенсію з інвалідності ОСОБА_1 у сумі 336 грн. 36 коп. Суми виплаченої пенсії відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі до відшкодування не прийнято. Згідно із таблицями розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з 01.12.2013 по 01.03.2014 (а.с. 10, 13, 16) відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату пенсій по інвалідності на загальну суму 336 грн. 36 коп., підтверджуються розрахунком суми боргу (а.с.8).

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 (надалі - Закон №1105-XIV) встановлено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю, а також Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно - правових актів. Законом №1105-XIV (п.5 ч.1 ст. 24) визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Законом №1105-XIV (ст. 21) передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, у тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Механізм відшкодування понесених страховиком витрат, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р. (надалі - Порядок). Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Судом встановлено, що відповідач не приймає до відшкодування пенсію виплачену управлінням Пенсійного фонду пенсіонеру ОСОБА_1 за період з 01.12.2013 по 01.03.2014 у сумі 336 грн. 36 коп. (112 грн. 12 коп. (основний розмір пенсії) х 3 місяці = 336 грн. 36 коп.), якому призначено пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, у зв'язку з тим, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003 складено усупереч вимогам чинного на той час Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 №1094.

Суд зазначає, що невідповідність форми акту про нещасний випадок форми Н-1 від 10.12.2003 (стосовно ОСОБА_1) законодавчим актам не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Відповідачем під час судового розгляду не було надано доказу оскарження зазначеного акту у судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення пенсії. Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії, виплаченої ОСОБА_1 за період з 01.12.2013 по 01.03.2014 у сумі 336 грн. 36 коп. є неправомірними.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхову виплати і соціальні послуги, у абз. 3 цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. За змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», що ліквідуються.

Витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій з інвалідності від трудового каліцтва належить відшкодовувати за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постановах Верховного Суду України від 20.03.2007 у справі № 21-1087во06, від 12.06.2012 у справі № 21-165а12, від 21.05.2013 у справі № 21-129а13 та від 12.11.2013 у справі № 21-388а13.

Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і матеріали адміністративної справи, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 79, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 41, ідентифікаційний код 25875082) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код 21366656) заборгованість у сумі 336 (триста тридцять шість) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї постанови стороною або іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Суддя Л.В.Трофімова