Рішення

від 23.04.2014 по справі 664/3182/13-ц

ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.04.2014

Справа № 664/3182/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Цюрупинський районний суд

Херсонської області

в складі: судді Никифорова Є.О.,

при секретарі Імшеницькій К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Цюрупинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі продажу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, що укладеного між колективним підприємством «Комунальник» та гр. ОСОБА_3 27.02.2009 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що згідно договору піднайму майна від 22.07.2003 року він є користувачем майна, розташованого на земельній ділянці 860 м.кв. по АДРЕСА_1. Відповідно до умов вищевказаного договору він має переважне право на придбання цього майна у зв'язку з ліквідацією піднаймодавця ПП «Спаи». Про ліквідацію піднаймодавця, а також про укладення спірного договору йому стало відомо з листа № 6 від 28.02.2013 року. Вважає договір купівлі-продажу від 27.02.2009 року незаконним, оскільки на час укладення договору сторони договору, а саме КП «Комунальник», не існувало, оскільки 21.02.2005 року до ЄДРПОУ внесений запис про судове рішення про припинення юридичної цієї юридичної особи, а тому з цієї дати підприємство не могло укладати будь-які договори. Той факт, що на дату укладання договору підприємства не було підтверджується і рішеннями Цюрупинського районного суду від 15.05.2007 року у справах № 2-541/2007, 2-538/2007 за позовами громадян до КП «Комунальник». Крім того, зазначив, що інша сторона договору, гр. ОСОБА_3, за його відомостями є померлим. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав та пояснив, що не пам'ятає усіх обставин укладення спірного договору, оскільки минуло багато часу, але на момент укладення договору все було відповідно до закону. Крім того, зазначив, що він, як директор КП «Комунальник», мав всі повноваження на укладення договору, які нотаріусом було перевірено. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.05.2002 року між колективним підприємством «Комунальник» та приватним підприємством «Спаи» було укладено договір оренди майна, розташованого на земельній ділянці 860 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а саме мозаїчного цеху, столярного цеху, складу, водонапірної башти, строком на 12 років з правом передачі майна у суборенду та правом викупу орендованого майна. 20.06.2003 року ПП «Спаи» перерахувало на користь КП «Комунальник» 72600,00 грн. в рахунок орендної плати за 2003-2014 роки, що підтверджується платіжним дорученням № 125 від 20.06.2003 року. 23.06.2003 року між колективним підприємством «Комунальник» та приватним підприємством «Спаи» було укладено додаткову угоду до договору оренди майна від 06.02.2002 року відповідно до якої орендар набув право викупу майна, зазначеного в договорі оренди, після внесення ним орендної плати за весь строк оренди в сумі 79200 грн., яку сторони домовились вважати платою за викуп орендованого майна. 22.07.2003 року між приватним підприємством «Спаи» та фізичною особою ОСОБА_1, позивачем у справі, було укладено договір піднайму майна, розташованого на земельній ділянці 860 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а саме мозаїчного цеху, столярного цеху, складу, водонапірної башти, що знаходилося в користуванні ПП «Спаи» на підставі договору оренди від 06.05.2002 року. 27.02.2009 року між колективним підприємством «Комунальник» та фізичною особою ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці місцевої ради, до складу якого увійшли, зокрема, мозаїчний цех та склад. 21.02.2005 року до ЄДРПОУ внесений запис про судове рішення про припинення колективного підприємства «Комунальник», що не пов'язано з банкрутством. 15.02.2010 року до ЄДРПОУ внесений запис про припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством відносно колективного підприємства «Комунальник». Відповідно до витягу з ЄДРПОУ керівником та головою комісії з ліквідації КП «Комунальник» зазначено ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що його стороною виступає колективне підприємство «Комунальник», від імені якого діяв його директор ОСОБА_2, відповідач по справі.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки останній діяв не від свого імені, а від імені КП «Комунальник», а тому пред'явлені до нього вимоги з приводу недійсності укладеного цією юридичною особою договору купівлі-продажу майна є безпідставними.

Доводи позивача, що на момент укладення спірного договору колективне підприємство «Комунальник» було ліквідовано, суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Запис при припинення КП «Комунальник» за судовим рішенням був внесений до Єдиного державного реєстру 15.02.2010 року, а тому саме з цієї дати юридична особа була припинена.

Посилання позивача на судове рішення за позовом ОСОБА_4 до КП «Комунальник» про стягнення заборгованості по заробітній платі як на доказ підтвердження ліквідації КП «Комунальник» 21.05.2005 року суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Так як ні позивач, ні відповідач не були стороною у вищевказаному спорі, то вказане рішення суду не має преюдиційного значення. Крім того, в рішенні йдеться про припинення діяльності підприємства, а не його ліквідацію відповідно до закону.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 205 ЦК України, ст. 33 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст.ст. 10, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі продажу відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.О. Никифоров