Постанова

від 23.04.2014 по справі 804/3122/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 804/3122/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКуделько Н.Є. при секретаріСвітка Н.В. за участю: представника позивача представників відповідача Головко В.А. Виборової В.В., Макушенцевої А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш» (далі - позивач, ПАТ «Дніпровагонмаш») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2013 року №0000312110 та від 27.12.2013 р. №0000312110.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі висновків перевірки ПАТ «Дніпровагонмаш» по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ГП Горн» відповідачем 04.10.2013 р. винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000031211, за наслідками адміністративного оскарження якого сформовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 р. №0000312110. Позивач вважає, що висновки акту №203/21.1-05669819 документально не підтверджені, ґрунтуються на акті неможливості проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «ГП Горн», а отже - на припущеннях, і носять суб'єктивний характер, тому означені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема позивач зауважив, що ТОВ «Дніпровагонмаш» не має відповідати за можливі порушення податкового закону свого контрагента. Окрім того, є цілком безпідставними висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з постачання матеріалів (планки контактної, чеків, торсіонів) від ТОВ «ГП Горн» до ПАТ «Дніпровагонмаш». Позивач зазначив, укладений з ТОВ «ГП Горн» договір №1117 відповідає обов'язковим загальним вимогам; договір не визнаний в судовому порядку недійсними або таким, що порушує публічний порядок чи не спрямований на реальне настання правових наслідків. Більш того, ПАТ «Дніпровагонмаш» з його контрагентом-постачальником обумовлено усі суттєві умови договору постачання планки контактної, торсіонів, доказами виконання якого є не тільки факт оплати за отриманий товар, а також наявність всіх первинних документів (як то видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, рахунки-фактури), які надані під час перевірки і реально підтверджують факт вчинення постачання і отримання товару, а головне - понесених у зв'язку з чим витрат ПАТ «Дніпровагонмаш». А враховуючи відсутність порушень з боку ПАТ «Дніпровагонмаш» правил оприбуткування операцій із придбання товару від ТОВ «ГП Горн», спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши додаткові письмові документи - тендерні таблиці на придбання чеки гальмівної колодки, планки контактної 100.30.005-1 та торсіонів, які просив долучити до матеріалів справи, пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували. В доданих до матеріалів справи письмових запереченнях на адміністративний позов зазначили, що позовні вимоги є безпідставними з урахуванням того, висновки акту перевірки про завищення ПАТ «Дніпровагонмаш» витрат на загальну суму 267 310,00грн. у ІІІ кварталі 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГП Горн», здійснених на підставі дефективних первинних документів без наміру фактичного отримання товарів та відповідної компенсації їх вартості, відповідають фактичним обставинам, акт перевірки №203/21.1-05669819 складений правомірно, згідно із діючим законодавством, результати перевірки є цілком обґрунтованими та доведеними, а отже підстави для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2013 року №0000312110 та від 27.12.2013 р. №0000312110 відсутні.

В ході судового розгляду СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську надані додаткові письмові заперечення, в яких відповідачем акцентовано увагу суду, що в ході перевірки ПАТ «Дніпровагонмаш» платником не надано сертифікатів якості товару та сертифікатів відповідності ССФЗТ, що за твердженням податкового органу ставить під сумнів виконання сторонами пп.2.3 п.2 договору №1117; до того ж, на деяких первинних документах встановлено порушення реквізитів, передбачених законодавством.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області 19.04.1995 р.; код ЄДРПОУ 05669819.

З 03.07.1992 р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби за реєстраційним номером 185.

У період з 12.09.2013 р. по 18.09.2013 р. на підставі наказу від 11.09.2013 р. №184, виданого СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМ, керуючись п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в доповнення до акту планової виїзної перевірки від 26.07.2012 року №265/14-0/05669819 та до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 23.04.2013 р. №299/14.2-05669819, фахівцем СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМ Виборовою В.В. проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» (код ЄДРПОУ 05669819) з питань повноти нарахування та сплати податку на прибуток за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 18.09.2013 р. №203/21.1-05669819 (а.с.12-28).

За розділом 4. «Висновок» Акту перевірки ПАТ «Дніпровагонмаш» порушено:

- п.44.1 ст.44, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.16 ст.137, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.ст.1,2,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 135 259,00грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 135 259,00грн. (а.17 Акту перевірки, а.с.28).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем надані заперечення до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів за вих.2120-254 від 24.09.2013 р.

01.10.2013 р. за №9768/10/21.1-16 податковим органом, яким проведено перевірку, підготовлено відповідь «Про розгляд заперечення», згідно з якою висновки, зроблені в акті перевірки від 18.09.2013 р. №203/21.1-05669819, визнані правомірними (а.с.30-33).

На підставі висновків акту перевірки 04.10.2013р. СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000312110, згідно з яким ПАТ «Дніпровагонмаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 202 888,50грн., з них: 135 259,00 грн. - за основним платежем та 67 629,50грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.34).

Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш», не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, датованої 16.10.2013 р. за вих.2/25юр.-105, Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську МГУМ винесено рішення «Про результати розгляду скарги» від 02.12.2013 р. №12701/10/10234 про часткове задоволення скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 р. №0000312110 скасовано в частині застосованої суми штрафних санкцій, в іншій частині - податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З урахуванням зазначеного, 27.12.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000312110, згідно з яким ПАТ «Дніпровагонмаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 135 259,00 грн., з них: 135 259,00 грн. - за основним платежем та 0 - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.35).

Повторна скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 р. №0000312110 до Міністерства доходів і зборів України залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення та рішення «Про результати розгляду скарги» від 02.12.2013 р. №12701/10/10234 - без змін (а.с.83-84).

Позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, наявність порушень щодо завищення ПАТ «Дніпровагонмаш» витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обґрунтована Акті перевірки №№203/21.1-05669819 формуванням ПАТ «Дніпровагонмаш» витрат на підставі дефективних первинних документів фінансово-господарських операцій при взаємовідносинах з ТОВ «ГП Горн» (код ЄДРПОУ 37190945), діяльність якого у серпні-жовтні 2011 року мала ознаки нереальності (а.8, 14 акту перевірки); окрім того, наданням ПАТ «Дніпровагонмаш» до перевірки неналежних первинних документів та не в повному обсязі, зокрема ненаданням сертифікатів якості товару та сертифікатів відповідності ССФЗТ.

При цьому, перевіряючі спирались на акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 21.11.2011 р. №2290/23-30/37190945 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГП Горн» (код ЄДРПОУ 37190945) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ «Дніпровагонмаш» (код ЄДРПОУ 05669819) за серпень 2011 року, згідно з яким:

- підприємство відсутнє за юридичною адресою;

- відсутність власних, орендованих основних фондів;

- відсутність власних транспортних засобів;

- відсутність складських приміщень(а.6,14 акту перевірки).

З урахуванням зазначеного, податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що ПАТ «Дніпровагонмаш» необґрунтовано віднесено до складу валових витрат вартість матеріалів (планки контактної, торсіонів) від ТОВ «ГП Горн», у зв'язку з дефективністю первинних документів на загальну суму 267 310,00 грн., в т.ч.: ІІІ квартал 2011 р. - 267 310,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 135 259,00грн. (а.16 Акту перевірки, а.с.27).

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р., Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996-XIV від 16.07.1999р.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.22.1. ст.22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

На підставі пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

- назва документа, дата і місце складання,

- зміст та обсяг господарської операції,

- одиниця виміру господарської операції,

- посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення,

- особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Окрім того, відповідно до Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерств і статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності. А саме: «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф.№2; «Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», ф.№1 міжнародна; «Товарно-транспортна накладна», ф.1-ТН; «Талон замовника» ф.№1-Т3.

Відповідно до наказу №488/346 товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН - є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України. А також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

При доставці товару автомобілем, обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно п.2 Наказу №488 застосування товарно-транспортної накладної Форми №1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною, посвідчення про якість або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються у товарно-транспортній накладній. У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про продукцію, допустимий термін його доставки.

Отже, від належності первинних бухгалтерських та розрахункових документів залежить як податковий облік платника податків, так і реальність вчинення господарської діяльності такого платника взагалі.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Крім того, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010 року №К-38733/06 за відсутності доказів щодо перевезення товару, його зберігання, сертифікації товару прийняття включення до складу валових витрат на придбання такого товару є неправомірним.

З правового аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1- 83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що між ВАТ «Дніпровагонмаш» (покупець) та ТОВ «ГП Горн» (постачальник) 26 жовтня 2010 року було укладено договір №1117.

Предметом договору є зобов'язання постачальника (ТОВ «ГП Горн») поставити і передати у власність покупцю (ВАТ «Дніпровагонмаш») на умовах цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що разом з продукцією постачальник передає слідуючі документи:

- рахунок;

- накладну;

- податкову накладну, датовану в момент виникнення податкових зобов'язань у постачальника, а саме: або на дату зарахування грошових коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, як оплату за продукцію, або на дату відвантаження продукції;

- сертифікат якості;

- сертифікат відповідності ССФЗТ.

Ненадання зазначеної документації дорівнюється до прострочення строків поставки продукції і за неї стягуються штрафні санкції за прострочення строків поставки продукції, зазначені в Розділі 7 цього договору (а.с.36).

Згідно специфікацій №8 від 23.05.2011 року , №11 від 02.08.2011 року та №12 від 29.08.2011 р. постачальник ТОВ «ГП Горн» зобов'язується поставити на адресу ПАТ «Дніпровагонмаш» продукцію, а саме: планку контактну (креслення 100.30.005-1), чеку 1 ГОСТ 1203-75 (креслення 100.40.014), торсіон кресл.4106.45.003 та планку контактну (креслення 100.30.005.1) відповідно (а.с.37,38 зворотній бік, 38).

При цьому, позивачем ані до перевірки, ані в судове засідання, не надано ні сертифікатів якості, ні сертифікатів відповідності ССФЗТ, що є за умовами договору обов'язковим, ненадання яких дорівнюється до прострочення строків поставки.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем «Сертифікат. Загальні відомості про вироби», копії якої міститься в матеріалах справи (а.с.78-79).

По-перше, такий документ не є сертифікатом якості або сертифікатом відповідності ССФЗТ; по-друге, з «Сертифікату. Загальні відомості про вироби» неможливо ідентифікувати посаду особи, що його підписала, печатку підприємства, що здійснила сертифікацію, відсутня дата сертифікату відповідного товару та допустимий термін доставки відповідного товару.

Більш того, сертифікат якості або посвідчення про якість поставляємого товару є обов'язковою вимогою при доставці товару автомобілем (п.2 Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерств і статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» №488).

ТОВ «ГП Горн» зобов'язаний був передати водію разом з ТТН посвідчення про якість товару або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються у товарно-транспортній накладній.

Судом досліджені залучені до матеріалів справи копії ТТН Форми №1-ТН, які згідно з положенням чинного законодавства є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Проте, в досліджених ТТН Форми №1-ТН відсутні відомості про якість товару згідно сертифікату; крім того, ТТН не містять відмітки про час виїзду з підприємства, час прибуття у пункт розвантаження.

Судом досліджені і інші первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий облік спірного періоду, як то:

- платіжні доручення №7746 від 05.08.2011 р., №7987 від 10.08.2011 р., №8067 від 12.08.2011 р., №8458 від 25.08.2011 р., №8457 від 25.08.2011 р., №8323 від 19.08.2011 р., №8573 від 29.08.2011 р., №8574 від 29.08.2011 р.,

-рахунки-фактури №ГП-0000070 від 01.08.2011 р., №ГП-0000075 від 05.08.2011 р., №ГП-0000077 від 09.08.2011 р., №ГП-0000083 від 22.08.2011 р., №ГП-0000084 від 22.08.2011 р., №ГП-0000080 від 16.08.2011 р., №ГП-0000085 від 25.08.2011 р., №ГП-0000086 від 25.08.2011 р.,

- прибуткові ордери №2206/00587, №2206/00598, №2205/00934, №2205/00987, №2206/00637, №2205/00961, №2205/01001, №2206/00646,

- видаткові накладні №ГП-0000081 від 01.08.2011 р., №ГП-0000085 від 05.08.2011 р., №ГП-0000087 від 09.08.2011 р., №ГП-0000093 від 22.08.2011 р., №ГП-0000094 від 22.08.2011 р., №ГП-0000092 від 16.08.2011 р., №ГП-0000096 від 25.08.2011 р., №ГП-0000097 від 25.08.2011 р.,

- ТТН №ГП-0000081 від 01.08.2011 р.,ТТН №ГП-0000085 від 05.08.2011 р., ТТН №ГП-0000088 від 09.08.2011 р., ТТН №ГП-0000093 від 22.08.2011 р., ТТН №ГП-0000092 від 16.08.2011 р., ТТН №ГП-0000096 від 25.08.2011 р., ТТН №ГП-0000096 від 25.08.2011 р.

Судом встановлено, що окремі з означених первинних документів неналежні в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підписані особою, яку не можна ідентифікувати, зазначений лише підпис (а.с.40-42, 45-46, 50-52, 55,56, 60-61, 64-66, 69,70, 74, 75), що ставить під сумнів їх належності та допустимості як доказу понесених витрат.

Сумнівним є також і те, що в ході судового розгляду позивачем не надано жодного дорожнього листа до ТТН, рух вантажних автомобілів без яких не допускається (п.11.3 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 р. (в редакції, чинній на момент спірних відносин (серпень 2011 року).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з поданих документів, копії яких містяться в матеріалах справи, та з пояснень позивача не представляється можливим встановити факт реального здійснення господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ГП Горн» щодо отримання від останнього послуг із поставки та передачі у власність ПАТ «Дніпровагонмаш» планки контактної (креслення 100.30.005-1), чеків 1 ГОСТ 1203-75 (креслення 100.40.014) та торсіонів кресл.4106.45.003, зважаючи в тому числі на відсутність обов'язкових сертифікатів якості та відповідності ССФЗТ (п.2.3 Договору) та неналежність окремих первинних документів.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. у справі №2а-16742/11/2070, оскільки даним судовим рішенням визнано протиправними дії податківців щодо організації проведення зустрічних звірок ТОВ «ГП Горн», і жодним чином не стосується суті порушень податкового законодавства в господарській діяльності ТОВ «ГП Горн».

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ПАТ «Дніпровагонмаш» з контрагентом-постачальником, а витрати позивача у серпні 2011 році сформовані на підставі недостовірних, неповних та суперечливих первинних документів, а отже такі суми не можуть враховані у витратах, які враховуються у визначенні об'єкту оподаткування, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись Конституцією України, нормами Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010р., ст.ст. 8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2014 року

Суддя Н.Є. Куделько