Вирок

від 22.04.2014 по справі 261/31/14-к

ПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Унікальний № 261/31/14-к

Провадження № 1-кп/261/100/14

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 22 квітня 2014 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050870001894 від 09.09.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого ГРОЗ шахтоуправління «Покровське» Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В с т а н о в и в:

08 вересня 2013 року приблизно о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на ньому по проїзній частині вул. Заборовського з боку вул. Переможців в напрямку пл. Токарева, наближаючись до нерегульованого перехрестя проїжджих частин вул. Заборовського та вул. Юннатів в Петровському районі м. Донецька, будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою і не реагуючи на її зміну, діючи необережно, в порушення пункту 16.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній пригоді, перед виконанням маневру лівого повороту (з подальшим виїздом на вул. Юннатів в Петровському районі м. Донецька) не пропустив, що рухався по рівнозначній дорозі вул. Заборовського в зустрічному напрямку мотоцикл марки «ЯВА 350/638» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , у зв`язку із чим на перехресті вул. Заборовського та вул. Юннатів в Петровському районі м. Донецька сталося зіткнення зазначених транспортних засобів. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_4 було спричинено закритий осколковий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням, закритий субкапітальний перелом 5 п`ясткової кісті лівої зі зміщенням, перелом середньої третини 4 п`ясткової лівої кісті зі зміщенням, закритий перелом сідничної кістки зліва без зміщення, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, визнав частково, суду показав, що він є володільцем автомобіля марки «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбав в серпні 2012 року у ОСОБА_7 08.09.2013 року близько 15.30 год. він, керуючи зазначеним автомобілем, рухався зі швидкістю близько 40 км/год. по вул. Заборовського з боку вул. Переможців, наближаючись до нерегульованого перехрестя проїжджих частин вул. Заборовського та вул. Юннатів в Петровському районі м. Донецька, вирішив повернути на перехресті наліво на вул. Юннатів. При цьому він бачив, як назустріч йому рухається по проїжджій частині по вул. Заборовського мотоцикл під керуванням потерпілого ОСОБА_4 , як йому здавалося, із увімкненим лівим поворотом та на великій швидкості. Він почав здійснювати лівий поворот з вул. Заборовського на вул. Юннатів, оскільки вирішив, що встигне здійснити маневр. Коли він виїхав зі своєї смуги та пересік зустрічну смугу, був вимушений зупинитися, перегородивши її, оскільки перед автомобілем раптово почав переходити дорогу пішохід. В цей час із правою передньою частиною його автомобіля здійснив зіткнення мотоцикл, який він побачив раніше на зустрічній смузі. Його провина полягає у тому, що він не розрахував швидкість мотоциклу під керуванням потерпілого та не встиг закінчити маневр лівого повороту. Внаслідок зазначеного зіткнення його автомобіль та мотоцикл, яким керував потерпілий, отримали механічні пошкодження, потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження.

Висновок суду про винність обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтований наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що він не має посвідчення водія, мотоцикл марки «ЯВА 350/638», реєстраційний номер НОМЕР_2 , він придбав у незнайомого чоловіка, отримавши технічний паспорт, полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів він не мав. 08.09.2013 року близько 16 год. 20 хв. він рухався на зазначеному мотоциклі, маючи при собі технічний паспорт на нього, зі швидкістю близько 50 км/год. по вул. Заборовського з боку вул. Комсомол України в напрямку вул. Юннатів в Петровському районі м. Донецька. Перед перехрестям вул.Заборовського з вул. Юннатів він побачив автомобіль ВАЗ синього кольору державний номер НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого, що рухався по зустрічній смузі, та який мав намір здійснити поворот на вул. Юннатів і зупинився перед перехрестям. Він продовжував рухатися, не знижуючи швидкість, але, коли він був в безпосередній близькості від зазначеного автомобіля, автомобіль почав здійснювати маневр лівого для водія автомобіля і правого для нього повороту з виїздом з вул. Заборовського на вул. Юннатів, перекривши смугу, по якій рухався він. Оскільки це було неочікуваним, він не встиг загальмувати і передньою частиною мотоциклу ударився в правий передній бік кузова зазначеного автомобіля.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.09.2013 року зафіксовано обстановку ДТП, що сталася на перехресті вул. Юннатів і вул. Заборовського та технічний стан транспортних засобів (а.с.89-98).

Під час проведення слідчого експерименту згідно протоколу від 15.11.2013 року обвинувачений ОСОБА_6 розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася між ним і потерпілим ОСОБА_4 (а.с.79-85).

Під час проведення слідчого експерименту згідно протоколу від 15.11.2013 року потерпілий ОСОБА_4 розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася між ним і обвинуваченим ОСОБА_6 (а.с.73-78).

Висновком судово-медичної експертизи №1299 від 18.10.2013 року встановлено, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: закритий осколковий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням, закритий субкапітальний перелом 5 п`ясткової кісті лівої зі зміщенням, перелом середньої третини 4 п`ясткової лівої кісті зі зміщенням, закритий перелом сідничної кістки зліва без зміщення, які утворилися від дії тупих предметів, або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі елементи рухомого автомобіля та елементи дорожнього покриття, що могла мати місце під час дорожньо-транспортної події, можливо, в строк і при обставинах, вказаних в постанові, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я (а.с.86-88).

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №5272 від 06.12.2013 року на час первісного контакту взаємодіяли переднє колесо мотоциклу НОМЕР_3 і передня права частина автомобіля ВАЗ-2101. На час первісного контактування автомобіль ВАЗ-2101 і мотоцикл НОМЕР_3 розташовувались під кутом приблизно 140о +5. Місце зіткнення автомобіля ВАЗ-2101 і мотоциклу ЯВА-350 знаходилося на смузі руху мотоциклу ЯВА-350 (а.с.107-111).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №5273 від 25.11.2013 року гальмівна система, рульове керування автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до пригоди знаходилися в працездатному стані і могли виконувати задані функції з керування автомобілем (а.с.104-106).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №6128 від 06.12.2013 року в умовах даної пригоди фактичні дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.16.13 Правил дорожнього руху України і знаходилися в причинному зв`язку із настанням пригоди. Водій ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти пригоді шляхом належного виконання вимог п.16.13 Правил дорожнього руху України (а.с.99-102).

Пунктом 16.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про винність ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України.

Судом не приймаються до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність його провини у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому у зв`язку із тим, що у дорожньо-транспортній пригоді є також провина потерпілого ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку із увімкненим сигналом повороту ліворуч, а також, коли він почав маневр повороту, потерпілий повинен був і мав можливість зупинитися, але не зміг цього зробити у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху, перевищенням дозволеної швидкості руху, оскільки зазначені показання спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою та визнані судом достовірними.

А саме, показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що він не перевищував швидкість руху, сигнал про намір повороту ліворуч не подавав; показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що він вважав, що встигне проїхати, повернувши ліворуч, перед мотоциклом під керуванням потерпілого ОСОБА_4 , проте вимушений був зупинитися, оскільки на проїзну частину вийшов пішохід. Зазначені показання підтверджуються даними слідчих експериментів, проведених під час досудового розслідування із обвинуваченим ОСОБА_6 і потерпілим ОСОБА_4 , висновками судової автотехнічної експертизи №6128 від 06.12.2013 року, згідно яких за умови, якщо водій ОСОБА_4 здійснював рух зі швидкістю 72,1…68,1 км/год., як зазначає водій ОСОБА_6 , дії водія ОСОБА_4 , що не відповідають вимогам п.12.4 і 12.9 «б» Правил дорожнього руху, у причинному зв`язку із настанням події пригоди не знаходилися; в умовах даної пригоди фактичні дії водіїв ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.16.13 і п.12.3 Правил дорожнього руху України відповідно і знаходилися в причинному зв`язку із настанням пригоди. При цьому суд враховує, що мотоцикл під керуванням потерпілого ОСОБА_4 , рухаючись по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, мав пріоритет у русі перед автомобілем під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 , який повертав ліворуч.

Крім того, суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , під час судового розгляду встановлено провину останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, діяв необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній пригоді, порушив п. 16.13 Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_4 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. При цьому вину потерпілого ОСОБА_4 у порушенні п.12.3 Правил дорожнього руху встановлено постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 22.01.2014 року у справі про адміністративне правопорушення (а.с.141-142).

При призначенні покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, раніше не судимий, працює, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує його ставлення до вчиненого, визнання вини, дані про його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч.1 ст.286 КК України, у виді обмеження волі, та вважає за можливе його виправлення та перевиховання без відбування покарання, із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Враховуючи характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, наслідки, що настали, вину потерпілого, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу обвинуваченого, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи цивільний позов прокурора в інтересах Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я «Обласна травматологічна лікарня» до ОСОБА_6 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 , в розмірі 6901 грн. 80 коп., суд виходить із наступного.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові лікування здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_6 позов прокурора визнав частково, вважаючи, що зазначену суму також має погашати і потерпілий ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_6 в спричиненні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, у зв`язку із чим він перебував з 08.09.2013 року по 08.10.2013 року на лікуванні в Комунальному клінічному лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я «Обласна травматологічна лікарня», вартість якого згідно довідки від 21.10.2013 року №82 становила 6901 грн. 80 коп. (а.с.119), що є підставою для стягнення зазначених коштів, у зв`язку із чим цивільний позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення солідарно з обвинуваченого ОСОБА_6 , ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» матеріальної шкоди в розмірі 7538 грн. 84 коп. і моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд виходить із наступного.

Потерпілим ОСОБА_4 пред`явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , титульного володільця ОСОБА_7 , ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», проте позов не містить вимоги до ОСОБА_7 , у зв`язку із чим суд розглядає позовну заяву в межах заявлених позивачем вимог.

Обвинувачений ОСОБА_6 позов не визнав, посилаючись на те, що його цивільну відповідальність було застраховано та у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася, є вина потерпілого у формі грубої необережності. Він 09 і 14 вересня 2013 року добровільно сплатив за лікування потерпілому 2500 грн..

Представник ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в судове засідання не з`явився, просив проводити судовий розгляд за відсутності представника, проти позову заперечував у зв`язку із його недоведеністю, а саме не наданням належних документів на підтвердження обґрунтованості витрат на лікування потерпілого (а.с.43-45).

Потерпілий ОСОБА_4 наполягав на задоволенні позову про стягнення з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» і обвинуваченого ОСОБА_6 заявлених у позові сум на відшкодування шкоди, мотивувавши тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася між ним і обвинуваченим ОСОБА_6 , йому були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок чого він проходив стаціонарне лікування з 08.09.2013 року по 08.10.2013 року. На лікування він затратив близько п`ятнадцяти тисяч гривень, з яких обвинуваченим було добровільно сплачено йому 2500 грн., які ним не враховано в зазначену у позові суму, решту затрачених ним на лікування коштів, що підтверджуються відповідними документами, у розмірі 7538 грн. 84 коп. йому не відшкодовано. Також йому спричинено моральну шкоду, що виразилася у душевних стражданнях внаслідок отриманого ушкодження здоров`я.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі, маючи посвідчення водія і технічний паспорт на автомобіль, переданий йому власником автомобіля, що узгоджується із приписами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» і п.2.2. Правил дорожнього руху, порушив п.16.13 Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій потерпілому ОСОБА_4 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків, тощо.

У відповідності до ст.1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 застрахована ПАТ «Українська охороно-страхова компанія», що підтверджено полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2066070 від 09.04.2013 року зі строком дії з 12.04.2013 року по 11.04.2014 року, згідно якого встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого у розмірі 100 000 грн. (а.с.117).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1. ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 23.1. ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. (пункт 24.1).

В судовому засіданні встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження, у зв`язку із чим останній перебував на стаціонарному лікуванні з 08.09.2013 року по 08.10.2013 року та потерпілому завдано матеріальну шкоду у розмірі 7538 грн. 84 коп., що підтверджено випискою з історії хвороби, чеками на придбання ліків, довідкою лікарні (а.с.120-125, 140, 143), і моральні страждання, що є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому.

Враховуючи положення ч.1 ст.1190 ЦК України, згідно яких солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» і обвинувачений ОСОБА_6 не можуть нести солідарну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає задоволенню в частині стягнення з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7538 грн. 84 коп..

Позов потерпілого ОСОБА_4 про солідарне стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 7538 грн. 84 коп. задоволенню не підлягає.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення обвинуваченого про зменшення суми на відшкодування матеріальної шкоди на 2500 грн., сплачених ним добровільно потерпілому під час лікування останнього, оскільки зазначену суму потерпілим не було враховано до суми, на яку заявлено цивільний позов.

Приймаючи до уваги суть позовних вимог, глибину моральних і психічних страждань потерпілого з приводу ушкодження здоров`я, внаслідок якого він перебував на стаціонарному лікуванні, ступень вини обвинуваченого та потерпілого, суд вважає необхідним стягнути з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» і обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши його позовні вимоги в цій частині.

Задовольнити вимоги потерпілого ОСОБА_4 про стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., суд не вважає можливим, оскільки зазначена сума не відповідає глибині моральних і психічних страждань потерпілого з приводу ушкодження здоров`я, ступеню вини обвинуваченого, його матеріальному становищу, та ступеню вини потерпілого.

Згідно ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 , ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

З ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь потерпілого ОСОБА_4 підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 376 грн. 94 коп., з обвинуваченого ОСОБА_6 - 2623 грн. 06 коп..

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 2938 грн. 00 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я «Обласна травматологічна лікарня» (розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 код ОКПО 20366499) в рахунок відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 , 6901 (шість тисяч дев`ятсот одну) грн. 80 коп..

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю, - 7538 (сім тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 84 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 376 (триста сімдесят шість) грн. 94 коп..

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2623 грн. 06 коп. (дві тисячі шістсот двадцять три гривні шість копійок).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Речові докази по справі: автомобіль марки ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий ОСОБА_6 , залишити у його користуванні, мотоцикл марки ЯВА-350 реєстраційний номер НОМЕР_2 , - передати його власнику.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2938 грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1