Рішення

від 22.04.2014 по справі 920/547/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2014 Справа № 920/547/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ВВ» в особі філії «ВВ-Суми», м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєзера», м. Суми

про стягнення 17 590 грн. 05 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - М.В.Жемчугова (довіреність б/н від 20.01.2014)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - І.М.Петрович

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 17590 грн. 05 коп. заборгованості за поставлений товар, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його повноважний представник не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.01.2014 по 27.02.2014 позивач здійснював поставку товару відповідачеві. Так, за видатковою накладною № ВВССУ36/14099 від 10.01.2014 відповідач отримав товару на загальну суму 3861,50 грн., за видатковою накладною № ВВ5СУ19/14300 від 10.01.2014 - на суму 467,62 грн., за видатковою накладною № ВВССУ257/14099 від 10.02.2014 - на суму 4664,17 грн., за видатковою накладною № ВВССУ367/14099 від 10.02.2014 - на суму 4295,00 грн., за видатковою накладною № ВВССУ412/14099 від 14.02.2014 - на суму 2362,87 грн., за видатковою накладною № ВВССУ419/14099 від 27.02.2014 - на суму 4639,15 грн., за видатковою накладною № ВВ5СУ151/14300 від 27.02.2014 - на суму 725,86 грн.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 21016,17 грн. підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а також податковими накладними, копії яких, завірені належним чином, додані до матеріалів справи.

Однак, відповідач, як зазначає позивач, лише частково оплатив поставлений йому товар - у сумі 3426,12 грн., що призвело до утворення заборгованості за поставлений товар у розмірі 17590,05 грн. та порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 526 вказаного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 вказаного Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього Кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Судом встановлено, що між сторонами мали місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з цим покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем обов'язок щодо поставлення товару виконано в повному обсязі, оскільки претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило, а відповідач в свою чергу, в порушення свого зобов'язання та чинного законодавства лише частково оплатив поставлений товар.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов'язань суд у даному випадку не застосовує, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем, за загальним правилом, після отримання товару.

Аналогічна позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» №01-06/928/2012 від 17.07.2012, у пункті 1 якого наголошено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем була здійснена звірка взаємних розрахунків, за наслідками якої складено акт звірки за період з 01.12.2013 по 31.03.2014, вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до акту звірки станом на 31.03.2014 у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 17590,05 грн., яка повністю визнається відповідачем.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем були подані до суду докази в обґрунтування заявлених ним вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєзера» (40000, м. Суми, вул. Курська, 105; код ЄДРПОУ 38523086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ВВ» в особі філії «ВВ-Суми» (40030, м. Суми, пл. Покровська, 5; код ЄДРПОУ 23631826) 17590 грн. 05 коп. боргу, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2014.

Суддя В.Л. Котельницька