Рішення

від 23.04.2014 по справі 902/210/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2014 р. Справа № 902/210/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Будівельно-монтажне управління № 5-Б", м.Вінниця

до: Гніванського дошкільного навчального закладу № 3", м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька області

про стягнення 13 753 грн. 73 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Нестерова Д.О.

За участю представників:

позивача : Белень М.В., керівник згідно рішення № 1 від 05.02.2009 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Коваленко В.В., довіреність від 26.03.2014 року, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінський РВ УМВС України у Вінницькій області 03.07.1995 року.

відповідача: Шибалова О.В., директор ДНЗ №3 згідно з даними ЄДР ФОП та ЮО, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Гніванським МВМ УМВС України у Вінницькій області 14.05.2003 року.

третьої особи: Михайлюк О.І., начальник юридичного відділу виконавчого апарату Гніванської міської ради, довіреність № 02-10/441 від 17.04.2014 року, паспорт НОМЕР_4 виданий Гніванським МВМ УМВС України у Вінницькій області 29.12.2008 року.

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Будівельно-монтажне управління № 5-Б" до Гніванського дошкільного навчального закладу № 3 про стягнення 13 753 грн. 73 коп. заборгованості за виконані згідно договору № 07/01-13-П від 25.01.2013 року проектні роботи.

Ухвалою суду від 26.02.2014 року за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 902/210/14 та призначено її до розгляду на 03.04.2014 року.

В зв'язку з тим, що відповідач належним чином вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.02.2014 року не виконав, матеріалів витребуваних даною ухвалою суду, в тому рахунку відзиву на позовну заяву, в засідання не надав, розгляд справи ухвалою суду від 03.04.2014 року відкладено до 23.04.2014 року з метою забезпечення принципів змагальності і рівності учасників судового процесу.

Також, ухвалою суду від 03.04.2014 року, за ініціативою суду, до участі в розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гніванську міську раду.

На момент відкриття судового засідання відповідач відзиву на позовну заяву та матеріалів витребуваних ухвалами суду від 26.02.2014 року та від 03.04.2014 року не надав.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про виклик в судове засідання свідка - директора іншого ДНЗ - ОСОБА_6 для надання показів щодо наявності подібних правовідносин у зазначеного директора із позивачем.

Розглянувши заяву відповідача про виклик в засідання суду свідка ОСОБА_7 для дачі пояснень, суд дійшов висновку про її відхилення виходячи з приписів ст.32 ГПК України, відповідно до якої в господарському процесуальному законодавстві відсутній такий вид доказу як покази (пояснення) свідка.

До того ж вказані пояснення не входять до предмету доказування у даній справі до якого з огляду на зміст заявленого позову відноситься факт виконання підрядних робіт позивачем та непроведення оплати за них відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши представників сторін, третьої особи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.01.2013 року між Дошкільним навчальним закладом № 3 м. Гнівань (Замовник) та Приватним підприємством "БМУ-5 Б" (Виконавець) було укладено договір № 07/01-13-П на виконання проектних робіт, який підписано та скріплено печатками сторін (а.с.22, т.1).

За умовами вказаного договору Виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити розробку робочого проекту на "Капітальний ремонт будівлі ДНЗ №3 по вул.Жовтневій , № 1 в м. Гнівань", а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах даного Договору. Роботи виконуються у відповідності до узгодженого сторонами завдання на проектування (розділ 1 Договору).

За виконання робіт, що відповідає вимогам Договору, Замовник перераховує Виконавцю протягом п'яти днів, після виконання повного обсягу робіт згідно умов договору і підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, 13 753 грн. 73 коп. (п.2.1 Договору).

Строк виконання робіт за Договором складає 1 місяць (п. 2.2 Договору).

Розділом 3 Договору сторони передбачили порядок здачі та приймання робіт.

Так, після завершення повного обсягу робіт по даному договору Виконавець передає Замовнику науково-технічну продукцію по акту здавання-приймання виконаних робіт. У випадку мотивованої відмови Замовника сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Акт здавання-приймання науково-технічної продукції набирає чинності на день виконання необхідних доробок. Документація за результатами виконання робіт передається. Замовнику разом із актом здачі-приймання виконаних робіт (п.п.3.1-3.4 Договору).

Судом встановлено, що разом з підписанням договору № 07/01-13-П від 25.01.2013 року сторонами підписано та скріплено печатками протокол погодження договірної ціни на виконання проектних робіт на "Капітальний ремонт будівлі ДНЗ № 3 по вул.Жовтнева, № 1 в м.Гнівань, яка склала 13 753 грн. 73 коп. та завдання на проектування вказаного об'єкта (а.с.24, 29 т.1).

Як вбачається із змісту позовної заяви обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на факт належного виконання взятих на себе за договором від 25.01.2013 року зобов'язань та неоплату виконаних ним робіт зі сторони відповідача.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний робочий проект в 2 томах: том 1 Загальні положення, Архітектурно-будівельні рішення, Опалення і вентиляція, Проект організації будівництва; Том 2 Кошторисна документація зміст якого в сукупності із завданням на проектування свідчить про те, що останній виконувався в рамках договору № 07/01-13-П від 25.01.2013 року (а.с.31-120, т.1).

Про виконання вказаного робочого проекту в рамках вказаного вище договору свідчить також посилання на номер договору по тексту робочого проекту (№ 07/01-13) тощо.

За твердженням позивача після виконання робіт відповідач від неодноразових пропозицій про їх прийняття та підписання акту виконаних робіт відмовився, що спонукало позивача 06.12.2013 року (дата відбитку штампу поштового відділення на описі вкладення за формою 107 при відіслані позивачем претензії відповідачу) звернутись до відповідача з претензією № 27 від 02.12.2013 року в якій він просив останнього прийняти виконану роботу та підписати акти виконаних робіт і здійснити оплату виконаної роботи.

Разом з листом-претензією позивачем було надіслано примірник проектно-кошторисної документації та акт виконаних робіт у двох примірниках (а.с.121-124, т.1).

Відсутність відповіді на письмову претензію та непроведення оплати за виконані роботи спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

В підтвердження факту несплати грошових коштів позивач подав до суду довідку ПАТ "Банк "Київська Русь" від 21.03.2014 року № 15/40.6 та від 23.04.2014 року № 21/40.6 (а.с.132, 152, т.1).

Слід зазначити, що відсутність проведення оплати за виконані роботи не заперечується відповідачем в судовому засіданні.

В якості нормативно-правової підстави заявленого позову позивач, з поміж іншого, посилається на приписи ст.ст.837, 854, 887, 889 ЦК України.

Не подавши письмового відзиву представник відповідача в засіданні суду в усних поясненнях проти поданого позову заперечує, посилаючись при цьому на наступні обставини:

- нею як керівником закладу не підписувалось жодного документа з позивачем, в тому рахунку і дефектний акт;

- позивачем не проводилася експертиза проектно-кошторисної документації та їй не надавалися результати такої експертизи, а тому відсутні підстави для оплати виконаних за договором робіт;

- відповідачем не було підписано акт здавання-приймання виконаних робіт;

- позивачем роботи було виконано несвоєчасно;

- договір та завдання на проектування містять неточності в реквізитах Замовника та інших документах.

Представник третьої особи в поясненнях від 22.04.2014 року на позовну заяву та в засіданні суду пояснила, що на черговій сесії міської ради 26.03.2013 року 27 сесії 6 скликання відповідним рішенням відповідачу було виділено кошти в сумі 5 396,00 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення експертизи для проведення капітального ремонту будівлі (а.с.153-154, т.1).

Після прийняття відповідного рішення, відповідач неодноразово звертався до міської ради з проханням виділити їй ще 8 358,00 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації, але відповідного рішення радою прийнято не було (а.с.155-159, т.1).

Також у своїх поясненнях третя особа вказує на те, що не несе відповідальності за недотримання відповідачем умов договору № 07/01-13-П від 25.01.2013 року в частині проведення оплати.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням 25.01.2013 року сторонами договору на виконання проектних робіт № 07/01-13-П між ними виникли правовідносини регулювання, яких здійснюється § 4 (Підряд на проектні та пошукові роботи) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.887-891 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх .

Згідно з ч.1 ст.888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (ч.2 ст.888 ЦК України).

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п.1 ч.1 ст.889 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 13 753,73 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу за виконані проектно-кошторисні роботи.

Заперечення відповідача висловлені в усному порядку про які вказувалось вище в засіданні суду оцінюються судом критично, оскільки наведені в них доводи є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на те, що нею не підписувались ні договір від 25.01.2013 року на виконання проектних робіт № 07/01-13-П, ні завдання на проектування, ні протокол погодження договірної ціни спростовується оглянутими в засіданні суду оригіналами вказаних документів з яких вбачається, що останні містять підписи уповноважених представників сторін (зі сторони Замовника - завідувача ДНЗ - Шибалової О.В., а зі сторони Виконавця - заступника директора Чернія О.О.), а також відтиски гербових печаток про що вказувалось вище.

Слід зазначити, що після огляду оригіналів вказаних документів в судовому засіданні, а також пропозиції суду адресованої відповідачу щодо проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз вказаних документів, представник останнього не заперечив щодо належності йому підписів та відтисків печаток відмовившись при цьому від проведення судових експертиз.

З урахуванням змісту п.1.2 Договору від 25.01.2013 року № 07/01-13-П та ч.1 ст.888 ЦК України підставою для виконання проектних робіт являється узгоджене сторонами завдання на проектування, яке міститься в матеріалах справи.

Суд зазначає, що ні цивільне законодавство, ні договір не встановлюють обов'язковості підписання сторонами при укладенні договору на виконання проектних робіт дефектного акту, а тому його відсутність чи наявність жодним чином не впливає на характер спірних правовідносин між сторонами, зміст їх зобов'язань та обсяг відповідальності за порушення останніх.

При цьому суд зауважує, що в п.5 завдання на проектування в якості підстави для проектування зазначено на технічний звіт № 35/13 виконаний ТОВ "Вінстратегія-Будекспертиза".

Посилання відповідача на відсутність експертизи проектно-кошторисної документації та ненадання такої експертизи Виконавцем, як на підставу для оплати виконаних за договором робіт є юридично хибним виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.2, 3, абз.абз. 4, 5 ч.4 ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I - III категорій складності.

Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, - щодо кошторисної частини проектної документації .

За рішенням замовника може проводитися також експертиза проектів будівництва інших об'єктів, ніж передбачені у цій частині або окремих розділів проектної документації.

Пунктом 8 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи затвердженим Постановою КМ України від 11.05.2010 року № 560 визначено, що експертна організація, яка проводить експертизу, визначається замовником будівництва . Експертизу не може проводити розробник проекту будівництва .

Згідно п.12 цього Порядку замовником експертизи є замовник будівництва, або проектувальник, якщо це передбачено договором на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Відповідачем також не надані суду будь-які докази того, що ним прийнято рішення про проведення експертизи цього проекту, а також того, що позивач зобов'язався проведення такої експертизи забезпечити.

Як вбачається із змісту договору сторони не встановили обов'язку для Виконавця замовити проведення експертизи робочого проекту об'єкту виходячи з чого таким замовником являється безпосередньо відповідач, а тому його доводи в цій частині є безпідставними та необгрунтованими.

Принагідно суд зауважує, що з врахуванням п.18 завдання на проектування в даному випадку експертизі підлягає лише кошторисна частина проектної документації (том 2 Робочого проекту).

Посилання відповідача на те, що з її сторони не було підписано акт здавання-приймання виконаних робіт, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів за виконані роботи оцінюється судом критично виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, за своєю правовою природою укладений сторонами договір підряду на проведення проектних робіт № 07/01-13-П від 25.01.2013 року є договором підряду на проведення проектних робіт регулювання правовідносин за яким здійснюється ст.ст.887-891 параграфу 4 глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч.2 ст.887 ЦК України до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 837 ЦК України до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави (тобто глави 61 "Підряд" ЦК України), положення цього параграфа (тобто параграфа 1 глави 61 "Підряд" ЦК України) застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Отже, оскільки положеннями статей 887-891 ЦК України, які складають параграф 4 "Підряд на проектні та пошукові роботи" глави 61 "Підряд" ЦК України, не врегульовано особливості прийняття замовником виконаних підрядником проектних робіт, то з урахуванням приписів ч.4 ст. 837, ч.2 ст.887 ЦК України на правовідносини сторін договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт в частині приймання таких робіт поширюються приписи ст.ст.853, 882 ЦК (суд зазначає, що ідентична правова позиція неодноразово висловлена Вищим господарським судом України, зокрема, в постановах від 08.08.2012 року у справі № 5021/378/2011 та від 05.09.2012 року у справі № 23/469).

Відповідно до положень ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу , виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4 ст.882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття . Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (наведена правова позиція викладена у п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-6/374/2013).

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, акт № 99 здавання-приймання проектно-вишукувальних робіт за договором № 07/03-13-П 5 на суму 13 753,73 грн. був надісланий позивачем на адресу відповідача листом від 02.12.2013 року № 27, що підтверджується фіскальним чеком № 3985 від 06.12.2013 року та листом з описом вкладення в цінний лист, але залишився відповідачем не підписаний (в тому числі й станом на час розгляду спору по суті), тоді як вмотивованої відмови від підписання акта або зауважень щодо недоліків у виконаних роботах із зазначенням строку їх усунення, в матеріалах справи не міститься.

Положеннями пп.1.1, 3.2 укладеного сторонами договору підряду на проведення проектних робіт № 07/01-13-П від 25.01.2013 року встановлено, що Замовник (яким є відповідач) зобов'язаний прийняти виконані Виконавцем (яким є позивач) роботи та оплатити їх на умовах цього Договору, а у випадку мотивованої відмови Замовника, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. При цьому акт здавання-приймання науково-технічної продукції набирає чинності на день виконання необхідних доробок.

Як вбачається із матеріалів справи взятих на себе зобов'язань встановлених п.п.1.1, 3.2 Договору, які кореспондуються із приписами ст.ст.853, 882 ЦК України відповідач не виконав: акт № 99 за договором № 07/01-13-П від 25.01.2013 року на суму 13 753,73 грн. відповідачем не підписано й примірник його позивачу не повернутий, а так само відповідачем не надано позивачу жодної відповіді щодо результатів розгляду вказаного акту (хоча б і з відмовою від його підписання в порядку п.3.2 Договору).

Не підписавши акт № 99 на суму 13 753,73 грн. відповідач тим самим порушив покладений на нього відповідно до ч.1 ст.853, ч.1 ст.882 ЦК України, п.п.1.1, 3.2 укладеного сторонами Договору на виконання проектних робіт № 07/01-13-П від 25.01.2013 року обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити позивачу (підряднику), в тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду

Враховуючи викладене, роботи, вказані в акті № 99 за договором за Договором № 07/01-13-П від 25.01.2013 року на суму 13 753,73 гривень, слід вважати такими, що відповідачем (замовником) прийняті, а сам цей акт є дійсним незалежно від його підписання відповідачем (суд зазначає, що аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Вищим господарським судом України, зокрема, в постановах від 01.08.2012 року у справі № 13/492-14/009-09, від 05.09.2012 року у справі № 15/007-12, від 08.08.2012 року у справі № 5021/378/2011, від 10.10.2012 року у справі № 5019/887/11).

Не приймаються до уваги судом заперечення відповідача стосовно прострочення позивача при виконанні робіт, оскільки вказана обставина навіть при її доведеності не може слугувати обставиною, яка звільняє Замовника від оплати виконаних робіт, а може бути підставою для притягнення Виконавця до відповідальності за порушення зобов'язання у межах та у спосіб визначений Договором.

Натомість свідченням того, що відповідач була обізнана про виготовлення проектно-кошторисної документації по договору № 7/01-13-П від 25.01.2013 року та необхідність її оплати в сумі 13 753,73 грн. є наступні факти, підтвердженні матеріалами справи, а саме:

- протягом квітня-липня 2013 року (тобто після закінчення строку виконання робіт встановленого Договором) відповідач неодноразово звертався до Гніванської міської ради з заявами щодо виділення з бюджету коштів в сумі 8 358,00 грн.;

- дані заяви подавались відповідачем вже після того як рішенням Гніванської міської ради 27 сесії 6 скликання 26.03.2013 року вже приймалось рішення про виділення з бюджету для ДНЗ № 3 коштів в сумі 5 396,00 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення експертизи для проведення капітального ремонту будівлі (а.с.154-159, т.1).

Таким чином, в разі позитивного рішення Гніванської міської ради по заявам відповідача, виділені кошти в сумі дорівнювали вартості робіт по договору № 07/01-12-П від 25.01.2013 року (5 396+8 358=13 754).

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів реалізації права Замовника на односторонню відмову від виконання зобов'язання в зв'язку з простроченням Виконавця передбаченим ч.3 ст.612 та ч.4 ст.849 ЦК України (листи, заяви тощо).

Наявність в Договорі пункту 4.5, який передбачає за прострочення виконання робіт з вини Виконавця зменшення вартості робіт на 1 % за кожний день прострочки оцінюється судом в якості оперативно-господарської санкції з огляду на його зміст та приписи ст.235, ч.2 ст.236 ГК України.

Суд зауважує, що згідно ч.1 ст.237 ГК України оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що Замовник повідомляв Виконавця до судового розгляду про застосування відносно нього вказаної санкції.

Окрім того, всупереч ч.2 ст.237 ГК України сторонами в Договорі не врегульовано порядок застосування вказаної оперативно-господарської санкції, що виключає можливість її застосування останніми .

Посилання відповідача на те, що договір та завдання на проектування містять неточності в реквізитах Замовника та інших документах, зокрема містять невірний ідентифікаційний код Замовника, а також посилання на документ, який датований пізніше ніж первісний не являються обставинами, які можуть звільняти від виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт.

При цьому суд зазначає, що з приводу невідповідності ідентифікаційного коду Замовника на договорі від 25.01.2013 року № 07/01-13-П позивач надав письмове пояснення від 23.04.2014 року в якому вказав на допущення помилки при складанні договору в зв'язку з наявністю договірних відносин з іншою юридичною особою (а.с.151, т.1).

Суд зауважує, що невідповідність ідентифікаційного коду Замовника в Договорі при наявності відтиску печатки та підпису уповноваженої особи не може бути підставою для невиконання взятого за Договором зобов'язання так як і вказівка в завданні на проектування погодженому і затвердженому сторонами 25.01.2013 року на наказ № 20 від 03.04.2013 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що завдання на проектування підписувалось і скріплювалось печатками двох сторін, а тому кожна із них при підписанні вказаного документа мала право пересвідчитись у об'єктивності та достовірності внесених до нього відомостей.

Також суд зазначає, що згідно приписів ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, доказів оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт по Договору у сумі 13 753,73 грн. матеріали справи не містять, а відповідач станом на час розгляду спору по суті такі докази суду не надав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 753,73 грн. заборгованості по оплаті виконаних позивачем робіт за Договором № 07/01-13-П на виконання проектних робіт від 25.01.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 відповідно до якої на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ст.49 ГПК України.

23.04.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Гніванського дошкільного навчального закладу № 3, вул.Жовтнева, 1, м.Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310 (ідентифікаційний код - 25502228) на користь Приватного підприємства "Будівельно-монтажне управління № 5-Б", вул.Дачна, 9, кв.125, м.Вінниця, 21037 (ідентифікаційний код - 36364970) - 13 753 грн. 73 коп. - основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 квітня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.