Постанова

від 24.04.2014 по справі 908/336/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 908/336/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Куровського С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу у справі господарського судуДонецького апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року №908/336/13-г Запорізької області

за заявою до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби м. Бердянськ товариства з обмеженою відповідальністю "Техметмаш" про визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю "Техметмаш", провадження у справі припинено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у справі №908/336/13-г (Головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Будко Н.В., Сгара Е.В.) апеляційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 року у справі №908/336/13-г - припинено, з огляду на те, що у заявника апеляційної скарги відсутнє право на звернення з апеляційною скаргою.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернувся до суду касаційної інстанції з проханням про її скасування та направлення матеріалів справи на розгляд до суду другої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У відповідності зі ст. 4 1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року).

У відповідності до абз. 22 ст.1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що провадження у даній справі здійснювалось в порядку ст.52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після звернення та визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуючи ухвалу суду від 28.11.2013 року, ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ просив її скасувати та передати справу №908/336/13-г на розгляд господарського суду Запорізької області.

При цьому заявник посилався на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" є кредитором ТОВ "Техметмаш" на підставі договору поруки №002В-07/3 від 10.09.2007 року, станом на 12.09.2013 року заборгованість за кредитним договором №002В-07 від 10.09.2007 року становить 724578,91 дол. США, що складає 5789578,91грн

ТОВ "Техметмаш", згідно договору поруки №002В-07/3 від 10.09.2007 року, виступило поручителем перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 своїх обов'язків за договором про надання кредиту від 10.09.2007 року №002В-07.

В п.11 договору поруки зазначено, що він вступив в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Проте, в пункті 12 договору поруки сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 (п'яти) років.

За умовами кредитного договору №002В-07 від 10.09.2007 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 банк зобов'язався надати позичальнику кредит, строк повернення якого визначений в п.А.3. Строк може бути змінений згідно п.п.2.3.2., 2.4.1. даного договору (п.1.2. кредитного договору №002В-07 від 10.09.2007 року).

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження узгодження та підписання між сторонами кредитного договору будь-яких інших угод, зокрема, пункту А.3 - стосовно строку повернення наданого кредиту, отже, наявними матеріалами справи не підтверджується наявність заборгованості позичальника перед банком та настання строків її виплати, а тому заявником не доведено наявність заборгованості поручителя перед кредитором за договором поруки.

В частини 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що доказів звернення ПАТ КБ "Приватбанк" до поручителя (ТОВ "Техметмаш") з відповідною вимогою за договором поруки у вищезазначені строки до матеріалів справи не надано.

Судова колегія суду другої інстанції дійшла до висновку, що ПАТ КБ "Приватбанк" не набув статусу кредитора у даній справі про банкрутство, а тому й не має процесуального права на оскарження судових рішень у даній справі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із наведеними висновками та вважає, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено: "Якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України".

Встановивши, що ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ статусу кредитора у даній справі не набуло, доказів в підтвердження того, що прийнята ухвала суду першої інстанції про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, у даному випадку, стосується обов'язків банківської установи або порушує її права, остання не надала, тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність права на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2013 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно припинив помилково порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 року у справі №908/336/13-г.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі.

Отже, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року про припинення апеляційного провадження за скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 року у справі №908/336/13-г прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 80, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у справі №908/336/13-г залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

С.В. Куровський