Ухвала

від 08.04.2014 по справі 2а-15432/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/9991/74556/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радамант ЛТД» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 року по справі № 2а-15432/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радамант ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радамант ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 2420/10/15-221 від 09.09.2011 року про визнання як неподаною податкової звітності - декларації ТОВ «Радамант ЛТД» з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року; зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої TOB «Радамант ЛТД» декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 08 вересня 2011 року засобами електронної пошти було подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року, що була зареєстрована відповідачем 08 вересня 2011 року № 9007338626.

09 вересня 2011 року відповідачем було прийнято рішення № 2420/10/15-221 про визнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року такою, що неподана.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно вимог пп. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, визначені п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками запиту № 2843/26-1/52 від 27.05.2011 року на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було отримано повідомлення №525/29-120 від 30.05.2011 року про відсутність TOB «Радамант ЛТД» за його місцезнаходженням та не встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до п. 4.5 Розділу 4 Наказу ДПА України від 31.12.2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» зі змінами, внесеними наказом ДПА України від 06.04.2009 року № 168 «Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України» та Наказу ДПА України № 39 від 27.01.2010 року «Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III).

Згідно вимог п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Оскільки позивачем при укладенні договору оренди (спільного користування приміщенням) не було визначено фактичного місця оренди, а відтак, позивачем порушено вимоги п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: подано податкову звітність із зазначенням недостовірного обов'язкового реквізиту - місцезнаходження платника податків.

Зважаючи на викладене, суди вірно визнали правомірними дії Державної податкової інспекції Голосіївському районі м. Києва щодо прийняття рішення про визнання податкової декларації такою, що не подана.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радамант ЛТД» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 року по справі №2а-15432/11/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписКостенко М.І.