Рішення

від 24.04.2014 по справі 922/655/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р.Справа № 922/655/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Промакс", м.Харків про стягнення 55772,80 гривень за участю представників:

позивача - Карпінської Л.В. (довіреність б/н від 01 липня 2013 року)

відповідача - Полного І.В. (довіреність б/н від 03 березня 2014 року)

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Промакс" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 55772,80 гривень, у тому числі, 45544,24 гривень суми основної заборгованості, 3430,24 гривень суми нарахованої пені, 819,61 гривень суми 3% річних та 5978,71 гривень штрафу. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1301/1, укладеного між сторонами 13 січня 2012 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 17 квітня 2014 року.

У відкритому судовому засіданні 17 квітня 2014 року було оголошено перерву до 24 квітня 2014 року.

24 квітня 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№13902) на позовну заяву, в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але за відсутністю грошових коштів не мав можливості виконати договірні зобов'язання щодо оплати товару, однак, під час розгляду спору, частково погасив заборгованість на суму 8000,00 гривень. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 24 квітня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 24 квітня 2014 року проти позовних не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

13 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Промакс" (відповідачем) було укладено договір поставки №1301/1. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Згідно із п.3.1 договору, товар поставляється партіями, асортимент і кількість виробів у партії узгоджуються між продавцем і покупцем і вказуються у видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар загальною вартістю 84194,28 гривень, що підтверджується підписаними з обох сторін, наявними у матеріалах справи, видатковими накладними, відповідними рахунками-фактурами, податковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.22-216).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов договору, відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 38650,04 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (т.2 а.с.4-27).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 45544,24 гривень.

Однак, на момент розгляду спору, відповідач здійснив часткове погашення суми заборгованості у розмірі 8000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 8000,00 гривень за спірним договором, що підтверджується платіжним дорученням №1213 від 28 лютого 2014 року на суму 2000,00 гривень, платіжним дорученням №1220 від 11 березня 2014 року на суму 2000,00 гривень та платіжним дорученням №1236 від 01 квітня 2014 року на суму 4000,00 гривень. До того ж, відповідний факт часткової сплати та зарахування заборгованості підтвердив і сам позивач, а тому суд вважає, що предмет спору в даній справі відсутній.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8000,00 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення 37544,24 гривень основної заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем даної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 37544,24 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 3430,24 гривень пені та 5978,71 гривень 10% штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.2 спірного договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань добросовісна сторона має право стягнення упущеної вигоди, пені у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань, за кожен день прострочення виконання зобов'язань. За прострочення зобов'язань понад 60 днів винна сторона сплачує добросовісній стороні додатково штраф у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов'язання.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок 10% штрафу та пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 819,61 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Промакс" (61036, м.Харків, вул.Матросова, 20, код ЄДРПОУ 33673328, р/р №26008102307001 у ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (61052, м.Харків, провулок Сімферопільський, 6, "Д-1", код ЄДРПОУ 37363627) 37544,24 гривень основної заборгованості, 3430,24 гривень пені, 5978,71 гривень штрафу, 819,61 гривень суми 3% річних та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 8000,00 гривень основної заборгованості провадження у справі №922/655/14 припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/655/14