Рішення

від 24.04.2014 по справі 922/746/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р.Справа № 922/746/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Перша взуттєва фабрика "Київ", м. Вишневе до ТОВ "Компанія "Тімекс", м. Харків про стягнення 183 927,14грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 160 391,55грн., пеню в розмірі 14 907,97грн., 3% річних в розмірі 8 627,62грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № П57 від 16.05.12р., а також покласти на відповідача понесені судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 000,00грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд розглядати справу за відсутністю свого представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в судові засідання не з`явилися, відповідач витребувані судом докази не подав, не повідомив суд про причини своєї неявки, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.05.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика "Київ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс" (відповідач) укладено договір поставки № П57 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача взуття (далі товар), а відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Кількість, вартість, асортимент товару вказуються в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору (п.2.1 договору).

У п.2.3 договору сторони погодили, що загальна сума договору розраховується як вартість товару по всім накладним, поставленим за період його дії.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за товар та провести кінцевий розрахунок в термін:

- юхтове - 100% попередня оплата за три банківських дні до моменту передачі товару;

- текстильне - 100% попередня оплата за три банківських дні до моменту передачі товару та кінцева оплата вартості товару не пізніше п'яти банківських днів з дати його отримання.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення готівкою коштів в касу позивача.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 202 005,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № 0-00001478 від 20.06.12р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий за договором товар не розрахувався.

15.03.13р. позивач та відповідач, маючи зустрічні однорідні вимоги, уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № П57 від 16.05.12р. зменшилась на 41 613,45грн. та стала складати 160 391,55грн.

Відповідно до ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, судом встановлено, що після зарахуванням зустрічних однорідних вимог 15.03.13р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № П57 від 16.05.12р. стала 160 391,55грн.

В угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.03.13р. (п.3 угоди) відповідач визнав та підтвердив наявність в нього заборгованості перед позивачем за договором поставки № П57 від 16.05.12р. в розмірі 160 391,55грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 160 391,55грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що другий відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у розмірі 160 391,55грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.7 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного розрахунку відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені за період з 28.06.12р. по 27.12.12р. на суму 14 907,97грн., що розрахований за неналежне виконання відповідачем умов договору. Даний розрахунок відповідає умовам договору та вимогам Закону України від 22.11.96р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу за період з 28.06.12р. по 05.02.14р. 3% річних на загальну суму 8 627,62грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 6 000,00грн. за надання правової допомоги адвокатом.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, а саме платіжне доручення № 418 від 14.03.14р. (а.с.48), свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3598 від 25.12.08р. (а.с.49), суд вважає за можливе понесені витрати по сплаті за надання правової допомоги в розмірі 6 000,00грн. покласти на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 601, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс", код ЄДРПОУ 37093326 (61174, м. Харків, пр. Перемоги, 67, кв.464, р/р 260029427 в АБ "Полтава Банк", МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика "Київ", код ЄДРПОУ 33715556 (08132, Київська область, Київо-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 42, п/р 26009001030088 у Київській філії АТ "Місто Банк", МФО 380593) - 160 391,55грн. основного боргу, 14 907,97грн. пені, 8 627,62грн. 3% річних, 6 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3 678,54грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк