Рішення

від 22.04.2014 по справі 922/747/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 922/747/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків до Фермерського господарства "Добробут-2003", с. Руські Тишки про стягнення коштів в розмірі 326250,30 грн. за участю :

Представник позивача - Феленко С.О. дов. №1 від 01.03.2014р.;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Добробут-2003" про стягнення основної заборгованості у розмірі 314000,00 грн., пені у розмірі 9953,37 грн. та 3% річних у розмірі 2296,93 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6525,02 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №05/06-1 від 05.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2014 року підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с. 24, 48-50).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Як стверждується позивачем, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" та Фермерським господарством "Добробут-2003" було досягнуто домовленості на укладання Договору поставки пшениці у кількості 180 тон загальною вартістю 315000,00 грн. з ПДВ, за ціною 1750,00 грн. з ПДВ за 1 тону.

Згідно вказаної домовленості позивачем на адресу відповідача 05.06.2013 року було надано два примірника Договору поставки №05/06-1 ,однак, підписаного примірника зазначеного Договору від ФГ "Добробут-2003" повернуто не було.

Крім того, позивач 05 червня 2013 року поставив відповідачу пшеницю (Товар) у кількості 180 тон загальною вартістю 315000,00 грн., що підтверджується податковою накладною №10 від 05.06.2013 року та видатковою накладною №05/06-4 від 05.06.2013 року (арк.с. 12-13). Вказаний товар було отримано Директором Фермерського господарства "Добробут-2003" - Панковим О.І., повноваження якого підтверджується довіреністю №10 від 05.06.2013року (арк.с. 14).

Однак, за твердженням позивача, відповідач за поставлений йому Товар розрахувався лише частково, згідно платіжного доручення №362 від 17.09.2013 року на суму 1000,00 грн. (арк.с. 15).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а відповідно до п. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Таким чином, з моменту передачі Товару позивачем і прийняття його відповідачем між сторонами укладений усний договір купівлі-продажу пшениці, строк поставки якого не визначений.

"20" листопада 2013 року позивачем на адресу Фермерського господарства "Добробут-2003" було направлено Вимогу про виконання зобов"язання по оплаті поставленого товару (арк. с. 16), що підтверджується поштовим описом вкладення до цінного листа на ім"я відповідача від 20.11.2013 року та фіскальним чеком №5134 від 20.11.2013 року (арк. с. 17), яку було отримано відповідачем 21 листопада 2013 року, згідно з повідомленням про врученя поштового відправлення (арк.с. 17).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу україни, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, 28.11.2013 року для відповідача розпочався перебіг строку (терміну) виконання грошового зобов'язання щодо сплати вартості отриманого Товару на загальну суму 314000,00 грн.

Проте, як зазначено позивачем, вказана Вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, за передану по видатковій накладній №05/06-4 від 05.06.2013 року пшеницю він не розрахувався, таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість Фермерського господарства "Добробут-2003" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" становить 314000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі -продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов"язання оплатити поставлений товар.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 314000,00 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань з оплати Товару, просить стягнути з нього 3% річних в розмірі 2296,93 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, перевіривши нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3%річних в сумі 2296,93 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в сумі 9953,37 грн., господарський суд проаналізувавши норми діючого законодавства, встановив наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі. Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, суд прийшов до висновку про те, що між сторонами було укладено усну домовленість на поставку пшениці, отже, відсутня угода про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача та не встановлено відповідальності за несвоєчасну поставку Товару у вигляді пені, в зв"язку з чим, в силу приписів вищезазначених норм діючого законодавства України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9953,37 грн. слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 640, 638, 712 ЦК України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Добробут-2003" (62440, Харківська обл., Харківський район, с. Руські Тишки, вул. Липецька, буд. 89, кв. 4, Код ЄДРПОУ 35604235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, буд. 51, кв. 56, Код ЄДРПОУ 36036864) суму основної заборгованості у розмірі 314000,00 грн., 3% річних у розмірі 2296,93 грн., та судовий збір в розмірі 6325,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 9953,37 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк