Рішення

від 23.04.2014 по справі 908/678/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/18/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 Справа № 908/678/14

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача: Управління економіки Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11)

про стягнення суми 2595,33 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Павленко С.С. (дов. № 3112 від 25.07.2013 р.);

Від відповідача - Овчатова О.В. (начальник, розпорядження № 99-ос від 25.04.2008 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 2624,33 грн. заборгованості за договором № 2648/д від 17.08.2010 р., пені у розмірі 130,10 грн., штрафу у розмірі 156,06 грн., 3% річних в розмірі 29,69 грн., всього загальної суми 2940,18 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/678/14, справі присвоєно номер провадження 20/18/14, справу призначено до розгляду на 25.03.2014 р. Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 14.04.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.04.2014 р.

Справу розглянуто 23.04.2014 р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.04.2014 р. від позивача надійшла заява № 28-23/8525 від 11.04.2014 р. про зменшення позовних вимог. Копія заяви отримана відповідачем 11.04.2014 р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму 2098,49 грн. заборгованості за договором № 2648/д від 17.08.2010 р., пеню у розмірі 185,60 грн. за період з 11.03.2013 р. по 14.04.2014 р., штраф у розмірі 262,43 грн., 3% річних в розмірі 48,81 грн. за період з 11.03.2013 р. по 14.04.2014 р. Окрім рахунків №№ 83, 177, 189, 201, 202, за якими виникла заборгованість з орендної плати, та які зазначені в позовній заяві, позивач просить стягнути також заборгованість із орендної плати за рахунком № 30 від 28.02.2014 р. та нараховує на суму заборгованості за додатковими рахунками №№ 261, 10, 30 пеню, 3% річних, збільшує період нарахування пені, штрафу, 3% річних станом на 14.04.2014 р.. Повідомляє про сплату відповідачем заборгованості за рахунками №№ 222, 244. Розглянувши зазначену заяву, судом встановлено, що даною заявою позивач зменшує розмір заборгованості з орендної плати, враховуючи здійснену відповідачем оплату за рахунками №№ 222, 244, та збільшує розмір сум нарахованих пені, штрафу, 3% річних, при цьому загальна сума, яка заявлена позивачем до стягнення, зменшується. Враховуючи, що заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України, копія заяви відповідачу вручена завчасно, заява приймається судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача мається заборгованість із орендної плати за умовами договору № 2648/д від 17.08.2010 р. на загальну суму 2098,49 грн. Оплата за договором здійснювалася відповідачем несвоєчасно. Просить стягнути з відповідача суму 2098,49 грн. заборгованості за договором № 2648/д від 17.08.2010 р., пеню у розмірі 185,60 грн. за період із 11.03.2013 р. по 14.04.2014 р., (згідно з розрахунком по кожному рахунку-фактурі), штраф у розмірі 262,43 грн., 3% річних у розмірі 48,81 грн. за період з 11.03.2013 р. по 14.04.2014 р. (згідно з розрахунком по кожному рахунку-фактурі). Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 75, 216 ГК України, умовами договору оренди № 2648/д від 17.08.2010 р.

Відповідач позов визнав частково. В письмових відзивах зазначив, що заборгованість із орендної плати виникала з підстав, що не залежать від волі відповідача, оскільки після виставлення позивачем рахунків, відповідачем реєструвалися зобов'язання (платіжні доручення на оплату орендної плати) в органах Державної казначейської служби, але оплата не здійснювалася. Зазначає, що індекс інфляції, який повинен бути застосований при визначенні місячної орендної плати у лютому 2014 р., був оприлюднений 06.03.2014 р. У зв'язку з чим сума у розмірі 539,33 грн., вказана позивачем в акті звіряння взаємних розрахунків на підставі рахунку від 28.02.2014 р. № 30, не може бути врахована за період з 01.07.2013 р. по 28.02.2014 р., оскільки сторони не мали можливості скласти відповідний розрахунок 28.02.2014 р., так як індекс інфляції за лютий 2014 р. був офіційно оприлюднений лише 06.03.2014 р. Просить звільнити відповідача від відповідальності щодо сплати пені, штрафу та суми у розмірі 539,33 грн., вказаної позивачем в акті звіряння взаємних розрахунків на підставі рахунку від 28.02.2014 р. № 30, та відмовити позивачу у задоволенні цієї частини позову. У судовому засіданні 23.04.2014 р. представник відповідача також усно пояснив, що позивач неправильно зарахував оплати 12.07.2013 р. і 16.10.2013 р. та необґрунтовано нараховує штрафні санкції на заборгованість за травень та червень 2013 р., оскільки 12.07.2013 р. відповідач сплатив борг за травень 2013 р., а 16.10.2013 р. сплачено борг за червень 2013 р.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець за договором) та Управлінням економіки Енергодарської міської ради (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 2648/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом». Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення та площі загального користування адміністративної будівлі (Літера А 1 -8, А 2 -3, А 3 -2), інв. № 4116/1/510, загальною площею 165,8 кв.м (надалі - майно), що розміщені за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, а саме: нежитлові приміщення шостого поверху №№ 602, 603, 604, 606, 607, 609, 610, 614, 615, частина приміщення № 612 площею 150,3 кв.м; площа загального користування (сходова клітина ХХХІ), яка становить 15,5 кв.м, відповідно до копій планів поверхів та експлікацій приміщень з технічного паспорту будівлі, виготовленого Енергодарським бюро технічної інвентаризації (п.п. 1.1 в редакції договорів про зміни № 1 від 09.09.2011 р., № 2 від 26.12.2011 р.).

Орендоване майно перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (балансоутримувач за договором, позивач у справі).

Майно передається в оренду з метою розміщення Управління економіки Енергодарської міської ради (п. 1.3).

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна.

01.09.2010 р. між сторонами за договором (орендодавцем, орендарем) та балансоутримувачем був підписаний акт приймання-передачі, згідно з яким орендодавець за участю балансоутримувача (позивача) передав, а відповідач прийняв за умовами договору № 2648/д від 17.08.2010 р. державне нерухоме майно по вул. Курчатова, 11 в м. Енергодар.

Відповідно до п. 10.1 договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 17.08.2010 р. по 17.07.2013 р. включно. Договором про зміни № 3 від 13.08.2013 р. договір № 2648/д доповнено пунктом 10.1.1, яким встановлено, що термін дії договору оренди продовжено по 17.06.2016 р. включно.

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

26.11.2013 р. позивач направив відповідачу претензію від 26.11.2013р. № 28-23/29968/3314 про погашення заборгованості та штрафних санкцій за договором № 2648/д від 17.08.2010 р. на суму 1503,21 грн. Претензія отримана відповідачем 10.12.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42). Відповідь на претензію відповідач не надав.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача за договором № 2648/д від 17.08.2010 р., позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, за якою було порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір № 2648/д від 17.08.2010 р. є договором оренди державного майна, до якого застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

У розділі 3 договору № 2648/д сторони врегулювали розмір та порядок внесення орендної плати. Згідно з п. 3.1 (в редакції договору про зміни № 1 від 09.09.2011 р.) орендна плата за користування державним нерухомим майном визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами). Розмір орендної плати за перший після перерахунку місяць оренди (вересень 2011 р.) становить без ПДВ 949,22 грн., збільшений на індекс інфляції за вересень місяць 2011 року, який в подальшому підлягає коригуванню орендарем на індекс інфляції за кожний наступний місяць. Відповідно до договору про зміни № 3 від 13.08.2013 р. сторони виклали пункт 3.1 в іншій редакції та встановили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - липень 2013 року становить без ПДВ - 1065,88 грн., та діє з 18.07.2013 р.

Відповідно до п. 3.3 орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету, оплата здійснюється через органи Державного казначейства; 30% розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється орендарем самостійно (п. 3.6 договору). Сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.7).

Згідно з розрахунком позивача, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість з орендної плати (30% розміру орендної плати за кожний місяць, яка підлягає сплаті балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок) за період: травень, серпень-вересень 2013 р., лютий 2014 р. складає 2098,49 грн. У матеріалах справи маються рахунки - фактури позивача, виставлені відповідачу на сплату орендної плати (30%) за договором № 2648/д за період з лютого 2013 р. по лютий 2014 р. включно (а.с. 28-38 т. 1, а.с. 7-10 т. 2). Відповідач підтвердив щомісячне надходження рахунків від позивача, надав розрахунки орендної плати, які здійснював щомісячно самостійно. Перевіривши розрахунки сторін, судом встановлено, що сторонами щомісячно здійснювалося нарахування орендної плати відповідно до умов договору № 2648/д, розбіжності по суті відсутні.

Пред'являючи позов, позивач зазначав, що у відповідача мається заборгованість з орендної плати у сумі 2624,33 грн., яка виникла за період: травень, з серпня по листопад 2013 р. включно. Під час розгляду справи у суді відповідачем було сплачено орендну плату в сумі 1063,71 грн. (531,32 грн. (за жовтень 2013 р.) + 532,39 грн. (за листопад 2013 р.)), що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, заборгованість з орендної плати склала суму 1560,62 грн. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 14.04.2014 р., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2098,49 грн. (з урахуванням оплати в сумі 1063,71 грн.) за період: травень, серпень-вересень 2013 р., лютий 2014 р., згідно з розрахунком.

Відповідач у судовому засіданні 23.04.2014 р. повідомив про оплату ним 15.04.2014 р. (після порушення провадження у даній справі) орендної плати в сумі 1560,14 грн., згідно з платіжним дорученням № 55 від 19.03.2014 р. Відповідно до призначення платежу, зазначеному в платіжному дорученні № 55, оплата здійснена за період з липня по вересень 2013 р. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив надходження грошових коштів на його рахунок. Як вбачається з матеріалів справи, розрахунків, наданих сторонами, фактично зазначена оплата в сумі 1560,14 грн. здійснена за травень, серпень-вересень 2013 р. та частково за лютий 2014 р.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. представник відповідача усно заперечив проти розрахунку заборгованості, складеного позивачем у частині зарахування проведених оплат. А саме: пояснив, що оплата в сумі 476,50 грн., здійснена 12.07.2013 р., повинна бути зарахована в оплату оренди за травень 2013 р., тоді як зарахована позивачем за червень 2013 р.; оплата в сумі 476,50 грн., здійснена 16.10.2013 р., повинна бути зарахована за червень 2013 р., тоді як зарахована позивачем за липень 2013 р. На обґрунтування своєї позиції надав складені ним розрахунки № 06 від 10.06.2013 р., № 07 від 11.07.2013 р. Як вбачається з розрахунку № 06 від 10.06.2013 р., періодом даного розрахунку зазначено - червень 2013 р., при цьому розмір платежу 476,50 грн. визначено за травень 2013 р. Разом з тим, відповідно до призначення платежу платіжного доручення № 202 від 11.07.2013 р., яке оплачено 12.07.2013 р., оплата здійснюється відповідачем за червень 2013 р. Аналогічне вбачається з розрахунку відповідача № 07 від 11.07.2013 р. Даний розрахунок зроблений за липень 2013 р., тоді як сума 476,50 грн. розрахована за червень 2013 р. Відповідно до призначення платежу платіжного доручення № 247 від 17.09.2013 р., оплаченого 16.10.2013 р., оплата здійснена відповідачем за липень 2013 р.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ. Обов'язковими реквізитами платіжного доручення є, зокрема, призначення платежу. Реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник із урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Таким чином, розрахунок позивача здійснений вірно, зарахування сум оплат проведено згідно з реквізитом «призначенням платежу» відповідних платіжних доручень.

Посилання відповідача на здійснені ним розрахунки № 06 від 10.06.2013 р., № 07 від 11.07.2013 р. судом до уваги не беруться, оскільки зазначені розрахунки є внутрішніми документами відповідача, позивачу не передавалися та, відповідно, йому не відомі. Зазначене підтверджено в судовому засіданні представниками сторін.

Крім того, відповідач заперечив щодо суми у розмірі 539,33 грн., виставленої відповідно до рахунку № 30 від 28.02.2014 р., зазначаючи, що індекс інфляції за лютий 2014 р., який необхідно враховувати при розрахунку орендної плати, був офіційно оприлюднений 06.03.2014 р. Відтак, сума, заявлена позивачем, завищена і необґрунтована.

Суд спростовує заперечення відповідача, виходячи з наступного. Договором № 2648/д не покладено на позивача обов'язку з виставлення рахунків. У пункті 3.3 договору визначено, що орендна плата розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Таким чином, відповідач зобов'язаний самостійно розраховувати місячну оренду плату та сплачувати її відповідно до умов договору (без рахунків позивача). Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата сплачується до 10 числа місяця. Станом на день виникнення обов'язку з оплати (на 09.03.2014 р.) індекс інфляції за лютий 2014 р. був офіційно оприлюднений, відповідно, відповідач мав змогу здійснити розрахунок орендної плати за лютий 2014 р. самостійно та сплатити суму в установлений договором строк.

Враховуючи викладене вище, заборгованість із орендної плати за лютий 2014 р. склала суму 538,35 грн. (2098,49 грн. (заборгованість) - 1560,14 грн. (оплата)), яка підлягає стягненню з відповідача.

Провадження у справі в частині стягнення суми 1560,14 грн. основного боргу за договором № 2648/д підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позивачем на підставі п. 3.8 договору заявлено також вимогу про стягнення з відповідача суми 185,60 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3.8 договору сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків за оренду судом встановлений. Позивачем зроблений розрахунок пені окремо по кожному рахунку (по щомісячно нарахованій орендній платі) відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оплата орендних платежів, відповідно до п. 3.7 договору, проводиться щомісяця до 10 числа. Тобто, останнім днем виконання грошового зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - 9 число місяця, відповідно, датою, з якої виникає право на нараховування пені є 10 число. Позивачем визначений загальний період нарахування пені: з 11.03.2013 р. до 14.04.2014 р. включно. Суд не виходить за межі позовних вимог та здійснює перевірку нарахування пені за заявлений позивачем період. Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а саме: до стягнення за період з 11.04.2013 р. по 11.04.2013 р. включно (1 день прострочення) (плата за березень 2013 р., рахунок № СФ 43 від 29.03.2013 р.) належить пеня в сумі 0,20 грн. При розрахунку пені (плата за жовтень, листопад 2013 р.) за період з 11.11.2013 р. по 03.04.2014 р., з 11.12.2013 р. по 03.04.2014 р. позивачем зазначено 155 днів та 125 днів прострочення відповідно, тоді як даний період становить 144 дні та 114 днів прострочення. Відповідно, до стягнення за даний період (144 дні та 114 днів прострочення) належить пеня 27,25 грн. (плата за жовтень 2013 р., рахунок № СФ 222 від 31.10.2013р.) та 21,62 грн. (плата за листопад 2013 р. (рахунок № СФ 244 від 29.11.2013 р.). Таким чином, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період належить пеня в загальній сумі 181,08 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 262,43 грн. штрафу на підставі п. 3.9 договору № 2648/д.

Штрафними санкціями, відповідно до ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.9 договору № 2648/д встановлено, що в разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Штраф нарахований позивачем окремо по кожному рахунку за загальний період з 11.06.2013 р. по 03.04.2014 р. включно. Розрахунок суми штрафу здійснений позивачем вірно, до стягнення з відповідача належить сума 262,43 грн. штрафу.

У письмовому відзиві відповідач заперечив щодо правомірності нарахування позивачем пені та штрафу, просив у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначав, що несвоєчасне перерахування орендної плати сталося не з його вини, оскільки платіжні доручення своєчасно не сплачувалися управлінням Державної казначейської служби України у м. Енергодарі. Відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, позивачеві не завдано збитків, у даному випадку відсутня вина (умисел або необережність) відповідача в порушенні ним зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Суд спростовує заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Штраф та пеня є мірою відповідальності за невиконання/неналежне виконання грошового зобов'язання. При вирішенні питання про застосування неустойки (штрафу та пені) слід з'ясувати факт невиконання чи неналежного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Статтею 617 даного Кодексу визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначалося вище, факт порушення зобов'язання судом встановлений, відповідач підтвердив неналежне виконання грошового зобов'язання зі свого боку (несвоєчасне перерахування орендної плати), із сумою наявної заборгованості погодився. Таким чином, у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені та штрафу.

У суду також відсутні підстави для зменшення розміру неустойки на підставі ст. 83 ГПК України, оскільки суд не вбачає наявності виняткових обставин, які дають йому право на зменшення розміру неустойки, при цьому розмір цієї неустойки незначний. Згідно з п.1.11 статуту на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1734 від 23.12.2004 р. позивач включений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Відповідач не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права в іншому провадженні, зокрема, стягнення збитків через несвоєчасну оплату платіжних доручень.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 48,81 грн. за період з 11.03.2013 р. по 14.04.2014 р. включно.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку 3% річних позивачем допущено аналогічні помилки, що і при розрахунку пені. Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що до стягнення за заявлений позивачем період до стягнення належить сума 47,82 грн. 3% річних.

На підставі викладеного вище, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд бере до уваги, що загальна сума 2134,88 грн. заборгованості з орендної плати була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, відтак, сума судового збору в цій частині покладається на відповідача. Підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління економіки Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11, код ЄДРПОУ 36879373) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) суму 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 35 коп. заборгованості за договором № 2648/д від 17.08.2010 р., суму 181 (сто вісімдесят одна) грн. 08 коп. пені, суму 47 (сорок сім) грн. 82 коп. - 3% річних, суму 262 (двісті шістдесят дві) грн. 43 коп. штрафу, суму 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 12 коп. судового збору. Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором № 2648/д від 17.08.2010 р. в сумі 1560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 14 коп. за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 28 квітня 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).