Рішення

від 10.04.2014 по справі 910/2837/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2837/14 10.04.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-1»

До товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ СЛТ»

Про стягнення 90718,49 грн. та розірвання договору поставки № 446/К від 19.12.2013 р.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Лапіна О.П. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Віра-1» до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ СЛТ» про розірвання договору поставки № 446/К від 19.12.2013 р. та стягнення за ним 89978,92 грн., з яких: 40532,40 грн. боргу, 48638,88 грн. пені, 807,64 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару, що є істотним порушенням договору поставки № 446/К від 19.12.2013 р. та є підставою для його розірвання.

В обґрунтування підстав для стягнення збитків позивач послався, на те, що з метою оплати замовленого у відповідача товару був змушений отримати у публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» кредит за кредитним договором у формі невідновлювальної кредитної лінії № 11/13-К/02-юо від 27.11.2013 р. з відсотковою ставкою 18 %.

Ухвалою суду від 26.02.2014 р. порушено провадження у справі № 910/2837/14, розгляд останньої призначено на 17.03.2014 р..

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 90718,49 грн. , з яких 40532,40 грн. боргу, 48638,88 грн. пені, 1547,21 грн. збитків.

Ухвалою суду від 17.03.2014 р. розгляд справи відкладено до 10.04.2014 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Віра-1» (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ СЛТ» (постачальником) укладено договір поставки № 446/К (далі - Договір), відповідно до 1.1. якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця нержавіючий металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість і ціна якого вказуються у специфікації (ях) та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.2-2.3 Договору поставка товару здійснюється у відповідності до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС 2010», на умовах EXW, якщо інше не зазначено сторонами у специфікації. Строк поставки товару: протягом 3 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати 100%, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації та/або рахунку на оплату.

Строк дії Договору визначено до 31.12.2016 р. (п. 11.1 Договору).

Відповідач виставив позивачу наступні рахунки-фактури:

- № СФ-0003953 від 19.12.2013 р. на оплату профнастілу ПК-20 0,4 КФД8017 (1.15х5) кількістю 350,000 кв. м. на загальну суму 16245,60 грн. з доставкою в м. Ковель;

- № СФ-0003999 від 25.12.2013 р. на оплату шлакоблоків М-75 20х20х40 (52 куб.м.), кількістю 3700,00 шт. на загальну суму 24286,80 грн. з доставкою в м. Ковель.

Платіжним дорученням № 12 від 24.12.2013 р. позивач сплатив 16245,60 грн., а платіжним дорученням № 31 від 30.12.2013 р. - 24286,80 грн..

Відповідач, відповідно, повинен був поставити товар до 27.12.2013 р. та до 03.01.2014 р..

За твердженням позивача, товар поставлено не було.

За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Станом на день розгляду справи товар на суму 40532,40 грн. відповідачем не поставлено.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки порушення виконання зобов'язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про розірвання Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.

Наслідком припинення Договору є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконаного зобов'язання. Таким чином, виходячи з приписів п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, вимоги про стягнення 40532,40 грн. є обґрунтованими.

Також є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 48638,88 грн. пені на підставі пункту 7.2 Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строку поставки товару покупцю постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару за кожний день порушення строку.

Позивач заявив до стягнення 1547,21 грн. збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Оскільки позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання відповідачем та необхідністю укладення кредитного договору у формі невідновлювальної кредитної лінії № 11/13-К/02-юо від 27.11.2013 р., підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 40532,40 грн. боргу, 48638,88 грн. пені, а загалом 89171,28 грн.. В частині стягнення 1547,21 грн. збитків судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір поставки № 446/К від 19.12.2013 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Віра-1» та товариством з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ СЛТ».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ СЛТ» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, кімната 34, код 35703867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-1» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3, код 13358625) 40532,40 грн. боргу, 48638,88 грн. пені, 2993,07 грн. судового збору.

В іншій частини позову відмовити.

Рішення підписано 25.04.2014 р.

Суддя С. А. Ковтун