Постанова

від 27.03.2014 по справі 914/3995/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа № 914/3995/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Орищин Г.В., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників сторін: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Девік» на рішення господарського суду Львівської області від 11 грудня 2013 року по справі №914/3995/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до приватного підприємства «Девік» про стягнення 15353,21 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "ДЕВІК" про стягнення 15353,21 грн., в тому числі 14450,00 грн. основного боргу; 222,39 грн. інфляційних втрат за липень-вересень 2013 року; 125,05 грн. 3% річних, 555,77 грн. пені. - нарахованих за період з 09 липня до 21 жовтня 2013 року.

Господарський суд Львівської області рішенням від 11 грудня 2013 року позов задовольнив частково. Стягнув з приватного підприємства "ДЕВІК" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 14 450,00 грн. основного боргу, 123,51 грн. 3% річних, а також 1633,12 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 555,77 грн. пені та 222,39 грн. інфляційних втрат відмовив.

Приватне підприємство «Девік» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Львівської області 11 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вважає, що рішення суду винесене з порушеннями норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано та безпідставно визнано доведеними обставини, що мають значення для справи викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідач підтверджує отримання від позивача частини необхідних для оплати документів (рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні). Однак відповідач стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що позивач не довів факту надсилання відповідачу товарно-транспортних накладних, які необхідні для оплати послуг.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у ньому.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Девік», матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 11 грудня 2013 року слід змінити в частині визначення і стягнення суми 3% річних. У решті рішення слід залишити без змін виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржене рішення суд першої інстанції констатував, що спір між сторонами виник з договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013 від 02 січня 2013 року із змісту якого слідує що позивач та відповідач фактично є експедиторами. Відповідач отримавши замовлення на організацію перевезення вантажу від своїх контрагентів, залучає позивача до виконання своїх обов'язків по організації перевезення вантажу на підставі укладеного між сторонами договору №1009/2013 від 02.01.2013р. та заявок на кожне конкретне перевезення.

На виконання умов договору №1009/2013 від 02 січня 2013року, виконавцем за договором (позивачем) було організовано перевезення згідно заявок № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р., що підтверджено товарно-транспортними накладними № Р711 від 29.04.2013р. (заявка № 27109); № Р743 від 01.05.2013р. (заявка №27242) та №1946334/281 від 18.05.2013р. (заявка №27602). Претензій щодо неналежної організації перевезення позивачем із сторони відповідача не було. Позивач надіслав відповідачу увесь перелік документів, вказаних у вищезазначених заявках, що є підставою для оплати наданих за договором послуг. Факт надсилання документів на підтвердження організованих перевезень підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.06.2013р., вручено 18.06.2013р.

Однак, відповідач в порушення умови пункту 3.4 договору, не оплатив надані послуги згідно заявок від 29.04.2013р. на суму 4500,00 грн.; №27242 від 30.04.2013р. на суму 4450,00 грн. та №27602 від 20.05.2013р. на суму 5500,00 грн. протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання всього переліку документів. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 450,00 грн. На цю суму нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

З приводу заперечень відповідача суд першої інстанції зазначив, що у даних правовідносинах і позивач, і відповідач діють, як експедитори. Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності-екпедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників або вантажоодержувачів. Експедитори виконують свої доручення без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних підприємств.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству. Кожен із учасників транспортно-експедиціної діяльності вправі передати виконання частини своїх обов'язків іншому учаснику на підставі договору, в якому визначаються умови відповідних послуг і порядок їх оплати. При цьому винагородою експедитора є різниця між вартістю послуг з організації перевезення вантажу, визначеною в договорі укладеному з ним замовником цих послуг (безпосередньо вантажовідправником або вантажоодержувачем, іншою транспортною експедицією) та вартістю послуг з організації перевезення вантажу, визначеною в договорі, укладеному між експедитором та виконавцем цих послуг (безпосередньо перевізником, іншою транспортною організацією).

Стаття 932 ЦК України встановлює право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Відповідач, отримавши замовлення на організацію перевезення вантажу від своїх контрагентів, залучив позивача до виконання своїх обов'язків по організації перевезення вантажу на підставі укладеного між сторонами договору №1009/2013 від 02.01.2013р. та заявок на кожне конкретне перевезення.

У свою чергу позивач, діючи у відповідності із положенням ст. 932 ЦК України та п. 1.2. договору №1009/2013 від 02.01.2013р., залучив до виконання замовлених перевезень третіх осіб - безпосередніх перевізників, які виконали зобов'язання. Договора-заявки на дані вантажоперевезення та комплект супроводжуючих документів, в тому числі і докази оплати містяться в матеріалах справи.

Таким чином позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та своєчасно, надав відповідачу для оплати необхідні документи, у тому числі й податкові накладні. Факт їх подання відповідачу та врахування в господарській діяльності позивача в травні 2013 року додатково підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, завірених Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Львівській області.

Згідно з ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно з положеннями ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

За змістом ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" передбачає, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Згідно з матеріалами справи 02 січня 2013р. приватне підприємство "Девік" (експедитор) та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (виконавець) уклали договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013 за умовами якого експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (п.1.1.).

Виконавець згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за даним договором, виконавець залишається відповідальним перед експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб (п.1.2.).

Експедитор та виконавець діють від свого імені та/або за дорученням організацій, довіреними особами яких вони є та з якими мають договірні відносини (п.1.3.).

Загальні умови надання послуг визначені пунктами 2.1. і 2.2., а саме: Виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Презюмується, що надіслана експедитору заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою виконавця є прийнятою до виконання. Заявка може бути подана експедитором за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом (способом). Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.

Вартість послуг та порядок оплати передбачено пунктами 3.1-3.4 договору згідно з якими вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявці. Розрахунок за надані послуги здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів експедитором на розрахунковий рахунок виконавця. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, виконавця, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем. Експедитор оплачує замовлені послуги протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаного в заявці.

Відповідач, як експедитор, надіслав позивачу, як виконавцю, заявки для організації перевезення в вантажів, а саме:

- заявка № 27109 від 29.04.2013р. на перевезення вантажу, адреса завантаження: Херсонська область, м. Цюрупинськ, адреса розвантаження: Львівська область, м. Радехів, вартість послуги 4 500,00 грн.;

- заявка №27242 від 30.04.2013р. на перевезення вантажу, адреса завантаження: Херсонська область, м. Цюрупинськ, адреса розвантаження: Львівська область, м. Ходорів, вартість послуги 4 450,00 грн.;

- заявка №27602 від 20.05.2013р., на перевезення вантажу, адреса завантаження: м. Київ, вул. Богатирська, 3, адреса розвантаження: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вартість послуги 5 500,00 грн.

Заявки на перевезення вантажу № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. оформлені відповідно до умов п.п. 2.1-2.2. договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013. Зокрема, такі містять відомості про маршрут перевезення; вагу та об'єм вантажу; дату завантаження і термін доставки вантажу; державний номер автомобіля, прізвище, ім'я по-батькові водія; сума, термін і умови оплати.

Як визначено п. 12 заявки № 27109 від 29.04.2013р., оплата проводиться упродовж 14 банківських днів після отримання документів: Договір з мокрою печаткою 2 екз., довідка або витяг про види діяльності та систему оподаткування за 2012 рік, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, ТТН з відміткою про одержання вантажу.

Як визначено п. 12 заявки №27242 від 30.04.2013р., оплата проводиться упродовж 14 банківських днів після отримання документів: Договір з мокрою печаткою 2 екз., довідка або витяг про види діяльності та систему оподаткування за 2012 рік, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, ТТН з відміткою про одержання вантажу.

Як визначено п.12 заявки № 27602 від 20.05.2013р., оплата проводиться упродовж 16 банківських днів після отримання документів: Договір з мокрою печаткою 2 екз., довідка або витяг про види діяльності та систему оподаткування за 2012 рік, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, по два оригінали ТТН кожного виду та по одному акту зберігання до кожної ТТН з чіткими відбитками печаток на завантаженні та вивантаженні з підписом одержувача вантажу.

Позивач прийняв до виконання заявки № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. і організував перевезення вантажу відповідно до умов, визначених договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013 та названих у заявках. 14 червня 2013 року позивач рекомендованим поштовим відправленням надіслав відповідачу передбачені заявками документи, що підтверджують здійснення перевезення вантажу, який відповідач отримав 18 червня 2013 року, про що зроблена відмітка у повідомлення про вручення.

Позивач стверджує, що виконав зобов'язання щодо перевезення вантажу відповідно до умов договору й на підставі вищеназваних заявок і цей факт підтверджений товарно-транспортними накладними № Р711 від 29.04.2013р. (заявка № 27109); № Р743 від 01.05.2013р. (заявка №27242) та №1946334/281 від 18.05.2013р. (заявка №27602), податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками на оплату послуг. Позивач 14 червня 2013 року рекомендованим поштовим відправленням надіслав відповідачу передбачений заявками комплект підтверджуючих вантажоперевезення документів для оплати послуг, який відповідач отримав 18 червня 2013 року, про що зроблена відмітка у повідомлення про вручення.

Відповідач не заперечує і не спростовує самого факту здійснення господарської операції - перевезення вантажу відповідно до заявок № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. і договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013 та факту отримання ним 18 червня 2013 року поштового відправлення позивача.

Однак відповідач стверджує, що позивач надіслав лише частину необхідних для оплати документів - рахунки на оплату (№95 від 02.05.2013р. по заявці від 29.04.2013р. на суму 4 500,00 грн.; №97 від 02.05.2013р. по заявці №27242 від 30.04.2013р. на суму 4 450,00 грн, №115 від 20.05.2013р. по заявці №27602 від 20.05.2013р. на суму 5 500,00 грн.); два акти виконаних робіт від 02 травня 2013 року на суму 4500,00 грн. і 4450,00 грн., акт виконаних робіт від 20 травня 2013 року на суму 5500,00 грн.; податкові накладні: №95 від 02.05.2013р. на суму 4500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 750,00 грн.); №97 від 02.05.2013р. на суму 4 450,00 грн. (в т.ч. ПДВ 741,67 грн.), №115 від 20.05.2013р. на суму 5 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 916,67 грн.). За твердженням відповідача, позивач не надіслав оригіналів товарно-транспортних накладних з відміткою про одержання вантажу, як доказів, що підтверджують факт надання послуг з перевезення вантажу за заявками № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. та актів на зберігання продукції кожного виду з печатками згідно заявки №27602 від 20.05.2013р. Тому у відповідача відсутні законні підстави вимагати оплату за транспортні послуги, оскільки такі не підтверджені документально.

Львівський апеляційний господарський суд констатує, що у матеріалах справи відсутній опис з вкладенням документів для поштового відправлення, яке відповідач отримав 18 червня 2013 року. За поясненням позивача, такий опис він не складав. Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що стверджуючи про відсутність у поштовому відправленні оригіналів товарно-транспортних документів, відповідач не повідомив про це позивача - такі докази відсутні у матеріалах справи, їх не надано й не названо суду апеляційної інстанції. Лише після подання позову у жовтні 2013 року та порушення провадження у цій справі відповідач заявив суду про відсутність у вищеназваному поштовому відправленні товарно-транспортних накладних і актів.

Відповідач визнає той факт, що в отриманому 18 червня 2013 року поштовому відправленні містилися рахунки на оплату, акти виконаних робіт, податкові накладні. Зокрема, зазначені в рахунках маршрути, вартість послуг, державні номери автомобілів, імена та прізвища водіїв такі ж, як і в заявках № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. Відтак з огляду на наявність договірних відносин з позивачем, змісту заявок № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р. та №27602 від 20.05.2013р., які відповідач, як експедитор, надіслав позивачу, як виконавцю, і які позивач прийняв до виконання, відповідач розумів і усвідомлював, що позивач надіслав документи для оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу. Тому виявивши відсутність частини документів, як про це стверджує відповідач, він повинен був повідомити про це позивача, однак не повідомив. Більш того, відповідач використав надіслані позивачем податкові накладні №95 від 02.05.2013р. на суму 4500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 750,00 грн.); №97 від 02.05.2013р. на суму 4 450,00 грн. (в т.ч. ПДВ 741,67 грн.), №115 від 20.05.2013р. на суму 5500,00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 916,67 грн.) для проведення відповідних розрахунків по ПДВ із бюджетом.

Суд апеляційної інстанції оцінив наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності і дійшов висновку, що відповідач 18 червня 2013 року отримав усі документи, необхідні для оплати наданих відповідачем послуг з перевезення вантажу відповідно до заявок № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. на загальну суму 14450,00 грн. Однак недобросовісно користуючись наданими процесуальними правами відповідач ухиляється від виконання грошового зобов'язання перед позивачем. Слід зазначити й те, що заявки № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. і договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013 не містять умови про надсилання з описом вкладення документів для оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу.

Згідно заявки № 27109 від 29.04.2013р. вартість послуги становить 4500,00 грн.; оплата проводиться упродовж 14 банківських днів після отримання документів.

Згідно заявки №27242 від 30.04.2013р. вартість послуги становить 4450,00 грн.; оплата проводиться упродовж 14 банківських днів після отримання документів.

Згідно заявки № 27602 від 20.05.2013р. вартість послуги становить 5500,00 грн.; оплата проводиться упродовж 16 банківських днів після отримання документів.

Таким чином, після отримання документів 18 червня 2013 року відповідач повинен був:

- упродовж 14 банківських днів (до 09 липня 2013 року включно) оплатити позивачу 8950,00 грн. - вартість послуг з перевезення вантажу згідно заявки № 27109 від 29.04.2013р. (4500,00 грн.) та згідно заявки №27242 від 30.04.2013р. (4450,00 грн.);

- упродовж 16 банківських днів (до 11 липня 2013 року включно) - оплатити позивачу 5500,00 грн. - вартість послуг з перевезення вантажу згідно заявки № 27602 від 20.05.2013р.

Відповідач не оплатив позивачу вартості наданих послуг згідно із заявками № 27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. на загальну суму 14450,00 грн. Докази оплати у матеріалах справи відсутні. Тому суд першої інстанції правомірно стягнув означену суму з відповідача.

Також суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, нарахованих позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09 липня до 21 жовтня 2013 року.

Однак суд першої інстанції помилився у визначенні дати початку прострочення оплати 5500,00 грн. А саме, суд не врахував, що згідно з п. 12 заявки № 27602 від 20.05.2013р. оплата в сумі 5500,00 грн. повинна бути проведена проводиться упродовж 16 банківських днів після отримання документів. Відтак першим днем прострочення з оплати цієї суми є 12 липня 2013 року, а не 10 липня 2013 року, як про це зазначив суд першої інстанції.

Отже, 10 липня 2013 року є початком прострочення з оплати 8950,00 грн. (вартість послуг з перевезення вантажу згідно заявки № 27109 від 29.04.2013р. та згідно заявки №27242 від 30.04.2013р.). Нараховані на цю суму 3% річних за період з 10 липня до 21 жовтня 2013 року становлять 76,71 грн.

Початком прострочення з оплати 5500,00 грн. є 12 липня 2013 року, а нараховані на цю суму 3% річних за період з 12 липня до 21 жовтня 2013 року становлять 46,24 грн.

Всього сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 112,95 грн.

Щодо індексу інфляції, розрахованого позивачем за липень-вересень 2013 року в сумі 222,39 грн.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок інфляційних втрат з урахуванням того, що за даними державних органів статистики у період липня-вересня 2013 року індекс інфляції становив 99,9; 99,3; 100,0 відповідно. Відтак за цей період відсутні інфляційні втрати у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, тому у цій частині позовних вимог суд відмовив.

Також суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 555,77 грн. пені, оскільки така відповідальність сторін не передбачена договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013, не визначена у заявках №27109 від 29.04.2013р., №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. та не встановлена спеціальною нормою закону. Суд керувався положеннями ст.ст. 546, 547, 611 Цивільного кодексу України, згідно з якими пеняє одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, правочин щодо забезпечення виконання якого повинен вчинятись у письмовій формі.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржене рішення слід змінити і зменшити суму 3% річних. У решті рішення господарського суду Львівської області від 11 грудня 2013 року слід залишити без змін. Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 11 грудня 2013 року по справі №914/3995/13 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних змінити.

Зменшити суму 3% річних і стягнути з приватного підприємства "ДЕВІК" (81650, Львівська область, Миколаївського район, смт. Розділ, вул. Миру, буд. 12; ідентифікаційний код 19322456) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (81555, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 123,51 грн. - 3% річних та 1 632 грн. судового збору.

В рештій частині рішення господарського суду Львівської області від 11 грудня 2013 року по справі № 914/3995/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Орищин Г.В.

суддя Юрченко Я.О.