Рішення

від 24.04.2014 по справі 909/124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Справа № 909/124/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстандарт", юридична адреса: вул. Коломийська, 5 кв. 58, м. Львів, 79049; поштова адреса: вул. Водогінна, 2, а/с 27, м.Львів, 79017

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл", юридична адреса: вул. Лесі Українки, 1 кв. 31, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; фактична адреса: вул. Литвина, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 1585331, 42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Винник Т.В.-представник, довіреність від 19.03.14р.

від відповідача: Булавинець М.М.-представник, довіреність № 2/12 від 20.12.13р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металстандарт" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" про стягнення заборгованості в сумі 1585331,42 грн., в тому числі грошовий внесок у спільну діяльність в сумі 1564500 грн. та 20831,42 грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, в їх обгрунтування посилається на те, що за договором про спільну діяльність №GS1 від 03.04.12 відповідач не виконав жодного обов"язку, вся спільна діяльність між сторонами перетворилась виключно на намагання позивача отримати хоч-яку небудь інформацію про хід спільних справ та намагання отримати хоч-який небудь прибуток від такої спільної діяльності, а не постійні величезні витрати на неї. Це все спричинило втрату будь-якої партнерської довіри до відповідача, а тому на підставі п.11.4 договору просив повернути грошовий внесок у спільну діяльність в сумі 1564500 грн. та 20831,42 грн. 3% річних.

Відповідач заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов за Вх.№4885/14 від 31.03.14, зокрема вважає, що договір про спільну діяльність №GS1 від 03.04.12 є чинним, оскільки всупереч умові п.11.3. договору відсутня підписана сторонами договору додаткова угода чи акт про його дострокове припинення, не має судового рішення про дострокове розірвання цього договору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

03.04.12 між сторонами по справі укладено договір про спільну діяльність №GS1, предметом якого є організація спільної діяльності в сфері виробництва профнастилу, листа із оцинкованої сталі та листа із оцинкованої сталі з полімерним покриттям для їх подальшої реалізації для досягнення господарських і комерційних цілей, з метою отримання прибутку.

На виконання умов п.п. 3.1.1. та 3.1.2. позивач за період з 06.04.12 по 01.08.12 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1 637 000 грн., що відповідачем визнано.

17.06.13 позивач звернувся до відповідача із повідомленням №17 про відмову від подальшої участі у договорі у зв"язку із безпідставністю продовження ведення спільної діяльності через її безперспективність та недоцільність спільного господарювання, що було спричинено зловживанням довірою та неналежним виконанням відповідачем своїх обов"язків по договору та відповідно позбавлення позивача на досягнення тих результатів спільної діяльності на які він розраховував при укладенні договору (доказ направлення вказаного повідомлення міститься в матеріалах справи). Факт отримання повідомлення представник відповідача не заперечував.

Договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які необхідні виключно для досягнення поставленої мети. За своєю суттю такий договір є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників. У договорі про сумісну діяльність мета є загальною для усіх учасників, і жодна зі сторін не має права збагачуватися за рахунок іншої.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та ст.526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Суд погоджується з посиланнями позивача про те, що він втратив довіру до відповідача як учасника спільної діяльності та інтерес у досягненні єдиної (загальної) мети, яку сторони ставили перед собою, укладаючи вищезгаданий договір.

Договір - це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Укладаючи угоду, сторони бажають досягнути певного правового результату. Оскільки сторона вільна в укладенні договору, то вона також вільна і в питаннях його припинення у випадках, передбачених законом або договором.

Право одностороннього припинення договору сторони передбачили у п.11.6. в наступній редакції: Дія цього договору може бути припинена за заявою однієї із сторін в разі невиконання другою стороною своїх зобов"язань, що позивачем і було зроблено шляхом направлення відповідачу повідомленням №17 від 17.06.13 про відмову від подальшої участі у договорі, що спростовує заперечення відповідача про чинність договору.

У п.11.4 договору сторони передбачили, що у разі розірвання чи припинення дії цього договору, грошові кошти та майно, які передані сторонами, як внески у спільну діяльність, повертаються сторонам, які їх надали у повному обсязі.

У повідомленні №17 від 17.06.13 позивач відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України просив відповідача повернути внесені кошти на забезпечення спільної діяльності, а саме 1 637 000 грн.

Відповідач частково повернув кошти в сумі 72500 грн., що фактично свідчить про визнання відповідачем боргу.

Таким чином борг відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становив 1 564 500 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 ЦК України, так, зокрема, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо повернення позивачу грошового внеску у спільну діяльність в сумі 1564500 грн. обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 20831,42 грн. 3% річних за період з 01.08.13 по 10.01.14. суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач на вимогу позивача (повідомлення №17 від 17.06.13) грошове зобов"язання по поверненню коштів в сумі 1 564 500 грн. не виконав, тому позивач правомірно нарахував 3 % річних в сумі 20831,42 грн. Правильність нарахування 3% судом перевірено, розрахунок здійснений в ІПС "Законодавство" додається.

Таким чином, до стягнення підлягають 1564500 грн. основного боргу та 20831,42 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 31706,63 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218 ГК України, ст.ст. 15-16, 509, 526, 610, 612, 614, 1130 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" про стягнення заборгованості в сумі 1585331, 42 грн. - задоволити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" (юридична адреса: вул. Лесі Українки, 1 кв. 31, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; фактична адреса: вул. Литвина, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 код 36382000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстандарт" (юридична адреса: вул. Коломийська, 5 кв. 58, м. Львів, 79049; поштова адреса: вул. Водогінна, 2, а/с 27, м.Львів, 79017, код 25235193) - 1 564 500 (один мільйон п"ятсот шістдесят чотири тисячі п"ятсот) грн. 00 коп основного боргу, 20831 (двадцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 42 коп. 3% річних та 31706 (тридцять одну тисячу сімсот шість) грн. 63 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 29.04.14

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"