Ухвала

від 29.04.2014 по справі 826/17807/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17807/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТІМ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТІМ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-ТІМ» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003632203 від 09.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КАТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 37889288) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 22.08.2013 року №141/1-22-03-37640579.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2013 року на 6 237,00 грн.

09.09.2013 року №0003632203 податковим органом винесено відносно Позивача податкове повідомленя-рішення №0003632203 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 796,00 грн, в тому числі за основним платежем - 6 237,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 559,00 грн.

Так, в січні 2013 року Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «КАТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо надання останнім на користь Позивача послуг з розміщення реклами на спеціальних конструкціях.

З даного приводу між ТОВ «Інсайт-Ін» та ТОВ «КАТРЕЙД» та Позивачем укладено договір про відступлення права вимоги від 28.01.2013 року №84.

На виконання умов даного договору ТОВ «КАТРЕЙД» виписало Позивачу податкові накладні №54 від 22.01.2013 року на суму ПДВ 4 370,00 грн та №75 від 28.01.2013 року на суму ПДВ 1 866,67 грн, а всього на загальну суму ПДВ - 6 236,67 грн).

Також 31.01.2013 року оформлені та підписані акти надання послуг на суму ПДВ - 6 236,67 грн.

На підставі вказаних податкових накладних накладних Позивачем в січні 2013 року сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 6 236,67 грн.

Відповідно п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно положень п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, дослідженню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт від 27.05.2013 року №1076/22.4-13/38/85978 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38185978) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за січень 2013 року, та акт від 30.05.2013 року №1095/22.8-17/38185078 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38185978) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року, та зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ «КАТРЕЙД» не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також: інших первинних документів, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні офісні, складські та інші приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За адресою реєстрації ТОВ «КАТРЕЙД» та його посадові особи не знаходяться.Загальна чисельність працюючих на ТОВ «КАТРЕЙД» згідно бази даних ДПІ у Солом'янському районі м.Києва становить 1 особа (директор).

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Згідно інформації з бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «КАТРЕЙД» в січні 2013 року податкових зобов'язань по правовідносинах із Позивачем не визначено, у зв»язку з чим за наслідками таких взаємовідносин завдано шкоди Державному бюджету України.

Свідоцтво контрагента Позивача анульоване з ініціативи податкового органу, у зв'язку із незнаходженням товариства за місцем його реєстрації та не звітуванням до органів ДПІ.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «КАТРЕЙД» здійснювалася поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом Позивача.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження спроможності контрагента Позивача ТОВ «КАТРЕЙД» виконувати обумовлену укладеними між ними правочинами господарську діяльність за відсутності матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, обладнання, транспорту, та відповідних трудових ресурсів.

Також відсутні докази про факт укладення ТОВ «КАТРЕЙД» субпідрядних договорів на виконання договірних відносин із Позивачем.

Згідно ч.1 ст. 202, ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України).

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про наявність ознак здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентами Позивача поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, у зв»язку з чим правочини, вчинені між Позивачем та його контрагентами, є недійсними.

Отже, у Позивача відсутні підстави для податкового обліку операцій з ТОВ «КАТРЕЙД» з огляду на відсутність їх реального вчинення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТІМ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 29 квітня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.