Ухвала

від 24.04.2014 по справі 826/16876/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16876/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Актив Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Актив Плюс» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 року № 0007332209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Актив Плюс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ «Плуар ЛТД» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року відповідачем складено акт від 18.05.2013 року 476/22.9/32207372, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, абз. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124850 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.10.2012 року № 398/22-2/38097761 про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Плуар ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Тайтрейд», відповідно до якого встановлено порушення ч. 5 ст. 204, ч.ч. 1,2 ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Плуар ЛТД» при придбанні та продажу товарів (послуг).

За таких підстав податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом, а також відсутність права на формування податкового кредиту по здійснених між ними операцій.

29.05.2013 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0007332209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124850 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31213 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на підставі договорів про надання послуг від 02.04.2012 № 12/0204-3, № 12/0204-4, від 03.04.2012 № 12/0304-1, № 12/0304-2, від 04.04.2012 № 12/0404-1, № 12/0404-2, від 05.04.2012 № 12/0504-1, № 12/0504-2, від 06.04.2012 № 12/0604-1, від 20.04.2012 № 12/2004-3, № 12/2004-4, № 12/2004-5, від 24.04.2012 № 24/04-12 та від 30.04.2012 № 30/04-12 з ТОВ «Плуар ЛТД» надано інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму у розмірі 749100 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 124850 грн.).

Факт надання послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Фактичне виконання замовлених послуг підтверджується актами надання послуг.

В рахунок оплати отриманих послуг на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Податок на додану вартість сплачений у складі ціни придбаних послуг, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за відповідні періоди.

Позивачем надано докази використання отриманих послуг у подальшій господарській діяльності, а саме для забезпеченого своєчасного і якісного виконання своїх договірних зобов'язань за правочинами, що були укладені з іншими суб'єктами господарської діяльності.

Таким чином, позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів бухгалтерського обліку

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Плуар ЛТД» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних контрагентів, відповідачем суду не дано.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в актах перевірки останнього, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Плуар ЛТД» не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми нарахованого податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагента є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.04.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.