Рішення

від 23.04.2014 по справі 914/970/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 р. Справа № 914/970/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Білані О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", с.Черляни Городоцького району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавар", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 23007грн. 28коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Семенина В.М. - представник (довіреність №1/04-14 від 10.04.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавар" про стягнення основного боргу в сумі 17637грн. 92коп., пені у розмірі 1312грн. 67коп., 20% штрафу в розмірі 3527грн. 56коп. та 3% річних у розмірі 529грн. 13коп.

Ухвалою суду від 24.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.04.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення можливості надання доказів, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та необхідність подання витребуваних судом матеріалів, розгляд справи відкладено на 23.04.2014р.

14.04.2014р. від представника позивача на адресу суду (вх.№16328/14) поступила заява про долучення до матеріалів справи документів, які містяться у додатках.

В судове засідання 23.04.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити повністю. Також представник позивача в судовому засіданні 23.04.2014р. подав заяву, в якій зазначив, що цією заявою позивач засвідчує суду те, що автозапчастини отримані відповідачем за видатковими накладними, на підставі яких виник спір, стосуються виключно договору поставки №240154 від 22.10.2012р., а також зазначив що між позивачем та відповідачем не укладалося жодних інших договорів поставки автозапчастин, крім договору поставки №240154 від 22.10.2012р., також зазначив про описку в претензії, датованої 25.01.2013р., яка згідно поштового штемпелю поштової квитанції була відправлена 23.01.2013р., оскільки позивачем було технічно помилково проставлено дату 25.01.2013р. замість 23.01.2013р., яку саме 23.01.2013р. і було відправлено відповідачу та вказав, що періодом за який нараховано у позовній заяві 3% річних є з лютого 2013 року по січень 2014 року.

В судове засідання 23.04.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 23.04.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

22.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАВАР» (покупець) укладено договір поставки №240154.

Пунктом 1.2. договору поставки №240154 від 22.10.2012р. сторони встановили, що постачальник зобов'язується передати покупцю товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні , згідно замовлення покупця, узгодженого сторонами шляхом факсового зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору, тара (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст.266 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2.1. договору поставки №240154 від 22.10.2012р. загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником. Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.2.2. даного договору).

За умовами п.2.5. договору поставки №240154 від 22.10.2012р. оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до заяви позивача від 23.04.2014р. між даними сторонами інших господарських відносин не існувало та договорів на поставку запасних частин до транспортних засобів не укладалося.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №240154 від 22.10.2012р., позивач поставив, а відповідач отримав товари на загальну суму 17637грн. 92коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: №FTМ00000689/12 від 22.10.2012р. на суму 10460грн. 15коп. (з ПДВ); №FTМ00000735/12 від 23.10.2012р. на суму 3959грн. 94коп. (з ПДВ); №FTМ00000761/12 від 24.10.2012р. на суму 1085грн. 99коп. (з ПДВ); №FTМ0000762/12 від 24.10.2012р. на суму 250грн. 00коп. (з ПДВ); №FTМ00000789/12 від 24.10.2012р. на суму 96грн. 00коп. (з ПДВ); №FTМ00001469/12 від 16.11.2012р. на суму 1035грн. 00коп. (з ПДВ); №FTМ00001446/12 від 16.11.2012р. на суму 750грн. 84коп. (з ПДВ), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію №1/01/13, що підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією від 23.01.2013р., в якій просив відповідача погасити заборгованість. Однак дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обовязку у відповідача здійснити розрахуни за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".)

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 17637грн. 92коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1.1. договору поставки №240154 від 22.10.2012р. сторони встановили, що в випадку порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу, зобов'язаний заплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування на протязі всього часу протермінування, а потім заплатити суму основного боргу. Постачальник спочатку зараховує нараховану суму пені. Нарахування пені за протермінування оплати товару зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошові зобов'язання повинні були б бути виконані. Відповідно до ст.625 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Крім пені, у випадку протермінування платежу на термін більше 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Так, згідно п.4.1.1. договору поставки №240154 від 22.10.2012р., позивач за період з 01.11.2012р. по 31.05.2013р. по кожній накладній нарахував відповідачу пеню у розмірі 1312грн. 67коп., а також 20% штрафу у розмірі 3527грн. 56коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 529грн. 13коп. за період з 01.02.2013р. по 31.01.2014р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в сумі 17637грн. 92коп., пені у розмірі 1312грн. 67коп., 20% штрафу в розмірі 3527грн. 56коп. та 3% річних у розмірі 529грн. 13коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавар» (79068, м.Львів, вул.Лінкольна, 23, код ЄДРПОУ 25225591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (81500, Львівська область, Городоцький район, с.Черляни, вул.Польова, 97, код ЄДРПОУ 38169102) 17637грн. 92коп. - основного боргу, 1312грн. 67коп., 3527грн. 56коп. - 20% штрафу, 529грн. 13коп. - 3% річних та 1827грн. 00коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України .

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 25.04.2014р.