Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/23446/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23446/13 16.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КРОКУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз МВ"

про стягнення 86 000,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КРОКУС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз МВ" про стягнення заборгованості за договором поставки № КР-33 від 13.05.2013 р. у розмірі 53 837, 20 грн., а також пені у розмірі 10% річних 1 863, 22 грн., 2 609,39 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та 27 690, 19 грн. - пені у розмірі 1% від суми неоплаченого товару. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором в частині розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23446/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 р. у зв'язку з відпусткою Пригунової А.Б. справу № 910/23446/13 передано судді Морозову С.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014 р.

У дане судове засідання представники не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз «МВ» укладено договір поставки № КР-33, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та вчасно оплатити харчову продукцію, найменування, ціна, кількість та асортимент якої визначається у видаткових накладних, на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору оплата товару здійснюється протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання відповідачем товару. Ціна договору складається з сум усіх видаткових накладних, складених відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі порушення умов оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 10 % річних, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення а також пеню у розмір 1 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати - у разі прострочення більш ніж на 10 днів.

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (борошно) на загальну суму 166 937, 20 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, з наявних у справі банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус» вбачається, що відповідачем оплачено поставлений товар на суму 113 100, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору поставки № КР-33 від 13.05.2013 р. в частині оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус» товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 53 837, 20 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Таким чином, виходячи з умов договору № КР-33 від 13.05.2013 р., відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий ним товар не пізніше, ніж через 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується поставка позивачем товару, враховуючи, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів належного виконання ним зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус» про стягнення заборгованості у розмірі 53 837, 20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 862, 22 грн. - пені у розмірі 10 % річних, 2 609, 39 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та 27 690, 19 грн. - пені у розмірі 1 % від суми неоплаченого товару.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, судом встановлено, за період з 11.06.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 28.11.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) з урахуванням часткових платежів становить 2 609, 39 грн.

Виходячи з умов договору, а також зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус», заявлена позивачем до стягнення сума 1 862, 22 грн. та визначена останнім як пеня у розмірі 10 % річних, фактично є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте вимог про стягнення з відповідача 1862,22 грн. в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та штрафу позивачем не заявлено.

Також позивачем не подано клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в той час як у суду відсутні повноваження стягувати зазначені кошти самостійно.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз МВ" (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 30634511), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Крокус» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, код ЄДРПОУ 38402965) заборгованість у розмірі 53 837, 20 (п'ятдесят три тисячі вісімсот тридцять сім грн. 20 коп.) грн., 2 609, 39 (дві тисячі шістсот дев'ять грн. 39 коп.) грн. - пені та 1 129, 26 (одна тисяча сто двадцять дев'ять грн. 26 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.