Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/19956/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19956/13 16.04.14

За позовом Приватного підприємства "Глобус-Альфа Ко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "Транзит"

про стягнення 21 337,90 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шевчик І.Я.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Глобус-Альфа Ко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "Транзит" про стягнення 21 337, 90 грн. за поставлений товар, з яких: 21 276,69 грн. - основна заборгованість та 61,21 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19956/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у зв'язку з відпусткою Пригунової А.Б. справу № 910/19956/13 передано судді Морозову С.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.04.2014р. дану справу передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю « Транспортно-експедиційна фірма «Транзит», про що свідчить підпис останнього на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2014р. між Приватним підприємством «Глобус-Альфа Ко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» укладено договір № 0203/11, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність товар, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару, який постачається згідно договору, встановлюється в специфікації національній валюті України та вказується у супровідних документах.

Загальна вартість цього договору визначається кількістю та ціною товару які узгоджуються на кожну окрему партію товару (п. 2.2. договору).

Товар повинен бути поставлений покупцю окремими партіями, в строки згідно графіку поставки, вказаному в специфікації на умовах EXW Франко-завод Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс»; кількість товару кожної окремої партії може бути збільшена або зменшена по взаємозгоді сторін у кожному окремому випадку при відвантажені товару (п.п. 5.1. та 5.2. договору).

Поставка може здійснюватись і на інакших умовах, за домовленістю сторін (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Пункт 6.2. договору передбачає факт приймання покупцем кожної окремої партії товару оформляється видатковою накладною підписаною покупцем та продавцем, який підтверджується прийняттям товару по якості та кількості.

Покупець здійснює 100% попередню оплату кожної окремої партії товару в термін: п'ять банківських днів або сім календарних днів, згідно з виставленою продавцем рахунком-фактурою. Умови розрахунків можуть бути змінені про що сторони складають додаткову угоду.

Відповідно до пунктів 9.1. та 9.2. договору, за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність у порядку передбаченому чинним законодавством України; за односторонню необґрунтовану відмову від використання своїх зобов'язань у період дії даного договору, винна сторона сплачує неустойку в розмірі 0,01% від ціни поставки товару.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р. але у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Відповідно до договору № 0203/11 від 02.03.2011р. предметом договору є яловичина у напівтушах морожена , охолоджена; м'ясо блочне В/Г, м'ясо блочне 1 гат., м'ясо блочне 2 гат., субпродукти: 1 та 2 категорії, жири, кишечка сировина та інше; виробництво - Україна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, обумовлений договором № 0203/11 від 02.03.2011р. на загальну суму 150 449,96 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, станом на 29.12.2012 р. Приватне підприємство «Глобус-Альфа Ко» має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» 16 773, 51 грн.

Також судом встановлено, що 13.12.2011 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 38 050,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ГЛ-0013221 від 13.12.2011 р.

29.12.2012 р. між Приватним підприємством «Глобус-Альфа Ко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» укладено фінансову угоду про погашення заборгованості, що виникла по договорах поставки станом на 29.12.2012 р. в сумі 16 773, 51 грн. шляхом взаємозаліку за договором № 0203/11 від 02.03.2011 р.

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» з претензіями № 103/1 від 17.06.2013 р., № 123 від 15.07.2013 р. та № 135 від 13.08.2013 р. про погашення заборгованості у сумі 21 276, 69 грн.

Як свідчить зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів даної справи, вищезазначені претензії отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» 25.06.2013 р., 19.07.2013 р. та 21.08.2013 р. відповідно, що підтверджуються підписом останнього.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати вартості товару, поставленого Приватним підприємством "Глобус-Альфа Ко", у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» заборгованість у розмірі 21 276, 69 грн.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст.ст. 525, 526, 693 Цивільного кодексу України, якими закріплено обов'язковість виконання договірних зобов'язань сторонами та встановлені наслідки такого невиконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами договору № 0203/11 від 02.03.2011 р. відповідач зобов'язаний здійснювати 100 % попередню оплату, а відтак - строк виконання зобов'язання з оплати вартості товару є таким, що настав.

Крім того, суд відзначає, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що внаслідок здійснення поставки товару за видатковою накладною № ГЛ-0013221 від 13.12.2011 р. між сторонами виникли зобов'язальні відносини, врегульовані норами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом зобов'язання, що випливає із правовідносин сторін, суд вважає, що фактично між сторонами укладений правочин у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та не надав суду доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, а також доказів наявності об'єктивних причин щодо неможливості їх виконання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується поставка позивачем товару, враховуючи, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів належного виконання ним зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Приватного підприємства "Глобус-Альфа Ко" про стягнення заборгованості у розмірі 21 276, 69 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 61, 21 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач допустив порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги Приватного підприємства «Глобус-Альфа Ко» про стягнення 3 % річних є обґрунтованими.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних за період з 29.08.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 02.10.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 61, 21 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та не перевищує розмір нарахованих судом 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «Глобус-Альфа Ко» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» (04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, буд. 40, оф. 305, код ЄДРПОУ - 36868052), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства «Глобус-Альфа Ко» (18008, м. Черкаси, вул. Автомобілістів, 6, код ЄДРПОУ - 37106062) заборгованість у розмірі 21 276 (двадцять одну тисячу двісті сімдесят шість) грн. 96 коп., 61 (шістдесят одну) грн. 21 коп. - 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.