Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/18010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18010/13 16.04.14

За позовом Міністерства охорони здоров'я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм"

про стягнення 644 634,54 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Романчук Д.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство охорони здоров'я України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 644 634, 54 грн. за невиконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18010/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 р. у зв'язку з відпусткою Пригунової А.Б. справу № 910/18010/13 передано судді Морозову С.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 р. справу № 910/18010/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р., у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу № 910/18010/13 передано їй для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 298 від 17.03.2011 р. Міністерство охорони здоров'я України є головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я.

04.05.2012 р. між Міністерством охорони здоров'я України та Державним українським об'єднанням «Політехмед» укладено договір доручення № 39/21-24, за умовами якого Державне українське об'єднання «Політехмед» зобов'язалось від імені позивача приймати лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, роботи, послуги, що централізовано закуповуються позивачем, а також здійснювати претензійну та позовну роботу за договорами про закупівля з усіх питань, що пов'язані з укладенням, виконанням та/або припиненням дії договорів, з усіма правами, наданими стороні по справі процесуальним законодавством України.

04.05.2012 р. між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1131Т/376/21-24, за умовами якого відповідач зобов'язався у 2012 році поставити лікарські препарати, зазначені в специфікації, а позивач - сплатити вартість товару на умовах вищевказаного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів програмного характеру». Товар постачається на склад уповноваженого підприємства позивача - Державного українського об'єднання «Політехмед».

Відповідно до п.п 3.1., 3.2. договору його сума становить 30 096 452, 40 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 4.2. договору оплата здійснюється протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що позивач має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі від ціни договору на підставі рахунку, виставленого відповідачем. Відповідач протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку товару про використання коштів за призначенням.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Строк поставки товару відповідно до графіку поставки (додаток № 2) до договору № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р., що є його невід'ємною частиною.

Як встановлено судом, 27.12.2012 р. позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" грошові кошти, обумовлені договором № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що 30.01.2013 р. відповідачем здійснено поставку товару на суму 6 110 280, 00 грн. за видатковою накладною № Ц-00000006 та 22.03.2013 р. - поставку товару на суму 3 055 140, 00 грн. за видатковою накладною № Ц-00000014.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" неналежним чином виконало зобов'язання за договором № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р., у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення у судовому порядку штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 644 634, 54 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Частиною ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання), відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р. у випадку затримки поставки понад термін, встановлений п. 5.1. договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0, 1 % від вартості товару за кожен день прострочення поставки товару, за прострочення понад тридцять днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з наявних у справі видаткових накладних від 30.01.2013 р. № Ц-00000006 та від 22.03.2013 р. № Ц-00000014, відповідачем поставлено товар значно пізніше, ніж обумовлено договором № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р. (грудень 2012 року).

Згідно розрахунку позивача розмір пені за прострочення терміну поставки товару, обумовленого договором № 1131Т/376/21-24 від 18.12.2012 р. за період з 01.01.2012 р. (дата виникнення прострочення) до 30.01.2013 р. та 22.03.2013 р. відповідно (дати фактичної поставки товару) становить 430 774, 74 грн.

Крім того, позивачем нараховано штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого у встановлений строк товару (за прострочення понад тридцять днів поставки товару) за видатковою накладною від 22.03.2013 р. № Ц-00000014, що становить 213 859, 80 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафних санкцій, судом встановлено, що розрахунки позивачем виконано вірно та не суперечать положенням чинного законодавства України.

Відповідач правом надання відзиву не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості належного виконання договірних зобов'язань не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Міністерства охорони здоров'я України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 17, 93-А, оф. 12, код ЄДРПОУ 35735265), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7 код ЄДРПОУ 37567646) штрафні санкції у розмірі 644 634, 54 (шістсот сорок чотири тисячі шістсот тридцять чотири грн. 54 коп.) грн. та 12 892, 70 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві грн. 70 коп.) грн.- судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.